Справа № 211/4812/18
Провадження № 2/211/2160/18
іменем України
17 грудня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Зоріної С.М.,
у відсутності сторін по справі, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 та просили стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 15.04.2011 року в розмірі 9400,00 грн., яка виникла через неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_3, померлою 07 травня 2017 року.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач не зявився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору № б/н від 15.04.2011 року, ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 9400,00 грн. (а.с. 9 копія анкети-зави).
Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_3 кредит.
07 травня 2017 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 745494 (а.с. 46).
Станом на дату смерті ОСОБА_3 мала заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.04.2011 року яка становить 13487,10 грн. з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості (а.с. 6-8 розрахунок), з яких: 1043,97 грн. - тіло кредиту, 8883,88 грн. - нараховано процентів за користування кредитом, 3559,25 грн. нарахована пеня.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір, акти цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обовязково укладається в письмові формі (ст. ст. 1054, 1055 ЦК України).
Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 608 ЦК України зобовязання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно повязаним з його особою і у звязку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором входять до складу спадщини.
За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців вiд дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно вiд настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав i не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року вiд настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.32 Постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо виконання зобовязань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобовязання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобовязання фактично не повязані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги, що, оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України, відповідно до положень якої спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.
Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим обєктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.
Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі відповідних норм Закону до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про стягнення заборгованості, в даному випадку за кредитним договором.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року, справа № 6-33цс15.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України, відповідно до положень якої спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
На час відкриття спадщини відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за однією адресою з померлою ОСОБА_3 (а.с. 44,45,46 копії паспортів) та відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України прийняв спадщину, оскільки спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення боргу з відповідача слід задовольнити повністю.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1762,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню повністю, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені витрати.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-
вирішив:
позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Черемхова, 25 , ІПН НОМЕР_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму заборгованості за договором № б/н від 15.04.2011 року станом на 15.04.2011 рік в розмірі 13487 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 10 копійок , з яких: 1043,97 грн. - тіло кредиту, 8883,88 грн. - нараховано процентів за користування кредитом, 3559,25 грн. нарахована пеня.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_4