ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" грудня 2018 р. справа № 0940/2197/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лучко О.О.,
за участю секретаря Королевич О.В.,
за участю:
представника позивача: Довган О.В.,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 10 017,08 грн, -
16.11.2018 Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 10 017,08 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем станом на день подання адміністративного позову рахується податковий борг в розмірі 10 017,08 грн, який виник в результаті несплати єдиного податку (третьої групи) за 3 квартали 2015 року в розмірі 8 460 грн та пені в розмірі 1 557, 08 грн. Заборгованість станом на день розгляду справи боржником не сплачена. На підставі наведеного позивач просив позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив позов задоволити.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач в судовому засіданні визнав позов повністю.
Згідно із ч.4 ст.189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Розглянувши відповідно до вимог ст.ст.260-262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі-ФОП ОСОБА_2.) перебуває на обліку в Тлумацькому відділенні Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Тисменицька ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області) як платник податків.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 30.10.2015 ФОП ОСОБА_2 подав податкову декларацію платника єдиного податку (третьої групи) фізичної особи-підприємця за 3 квартали 2015 року. В зазначеній декларації відповідач самостійно задекларував грошові зобов'язання з єдиного податку (а.с. 10-13).
Так, відповідач самостійно визначив та не сплатив грошове зобов'язання із з єдиного податку у розмірі 8 460 грн та пені в розмірі 1557,08 грн. В результаті несплати самостійно визначеного грошового зобов'язання у відповідача виник податковий борг в розмірі 10 017,08 грн.
Вказане підтверджується зворотнім боком облікової картки ФОП ОСОБА_2 (а.с.15-16) та довідкою про борг за платежами від 14.11.2018 (а.с.9).
20.11.2014 ГУ ДФС в Івано-Франківській області виставило відповідачу податкову вимогу про сплату податкового боргу форми «Ф» за №2109-25, яку надіслано відповідачу у встановленому законом порядку (а.с. 14).
Враховуючи наведене, станом на 14.11.2018 за ФОП ОСОБА_2 рахується податковий борг по єдиному податку в загальному розмірі 10 017,08 грн.
Несплата відповідачем вказаного податкового боргу слугувала підставою для звернення податкового органу з даним позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного правового регулювання.
Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Згідно із ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п.8.3 ст.8 ПК України).
Згідно із п.п.10.1.2 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить єдиний податок.
У главі 1 розділу XIV ПК України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Відповідно до п.291.3.ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Зокрема, до третьої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п.3 п.291.4 ст.291 ПК України).
Згідно із п.293.2. ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.
Відповідно до п.293.3 ст.293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (п.294.1 ст.294 ПК України).
Згідно із п.294.4 ст.294 ПК України для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.
Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб'єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, а також четвертої групи (фізичні особи), перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
Відповідно до п.295.3 ст.295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п.295.4 ст.295 ПК України).
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група), зобов'язаний сплачувати єдиний податок.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до п.300.1 ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Станом на 14.11.2018 за ФОП ОСОБА_2 рахується податковий борг по єдиному податку в загальному розмірі 10 017,08 грн, що виник в результаті несплати зобов'язань з єдиного податку (третя група) за 3 квартали 2015 року, в тому числі основного зобов'язання у розмірі 8 460 грн.
Крім того, за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань відповідачу нараховано пеню у розмірі 1 557,08 грн.
Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Згідно із пп. 129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПК України при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до п.129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
В силу п.54.1 ст.54 ПК України дане податкове зобов'язання відповідача є узгодженим.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст.59 ПК України).
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).
Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 20.11.2014 за №2109-25, однак відповідач податковий борг не сплатив (а.с.14).
Таким чином, сума податкового зобов'язання з єдиного податку (третя група) в розмірі 8 460 грн та пені у розмірі 1557,08 грн є узгодженою та підлягає обов'язковій сплаті. Відтак, податковий борг у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача.
Згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.21 ст.95 ПК України).
Згідно із п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.95.4. ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наявність податкового боргу у ФОП ОСОБА_2 в загальному розмірі 10 017,08 грн підтверджується дослідженими матеріалами справи. Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем понесені не були, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід бюджету податковий борг в розмірі 10 017,08 грн (десять тисяч сімнадцять гривень вісім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018);
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78030).
Суддя Лучко О.О.
Рішення в повному обсязі складене 17 грудня 2018 р.