Справа № 815/2158/18
07 грудня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Єренкевич О.А.
За участю сторін:
Представника позивача: Домущі В.С., Георгінової О.В.
Представників відповідачів: Кисельова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) до Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №595711/23857499, №595714/23857499, №595705/23857499 від 15.02.2018 року; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку були складені та направлені до контролюючого органу податкові накладні №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року, реєстрація яких була необґрунтовано зупинена. Підставою для зупинення Комісією ДФС України було зазначено відповідність податкових накладних пункту 6 Критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року.
На підтвердження правомірності та реальності господарських операцій, відображеній у податкових накладних №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року позивачем 08.02.2018 року було направлено до ДФС України пояснення та первинні документи. Однак Комісією були прийняті рішення №595711/23857499, №595714/23857499, №595705/23857499 від 15.02.2018 року про відмову у реєстрації податкових накладних.
Вищезазначені рішення позивач вважає незаконними, необґрунтованими, та таким, що не враховують специфіку діяльності позивача та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття.
Ухвалою суду від 21.05.2018 року адміністративний позов наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) до Державної фіскальної служби України було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання
16.07.2018 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
03.08.2018 року, 08.10.2018 року, 16.10.2018 року, 29.10.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких представниками позивача та відповідача були надані пояснення по справі, відзив на адміністративний позов (т. 1 а.с. 220-225) , а також додаткові письмові докази (т. 1 а.с. 226-258, т. 2 а.с.10-16, 37-39, 53-70).
29.10.2018 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
За клопотанням позивача ухвалою суду від 13.11.2018 року провадження у справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 236 КАС України.
07.12.2018 року провадження у справі було поновлено та продовжено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 07.12.2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник Державної фіскальної служби України проти задоволення позовних вимог наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т.1 а.с.220-225) та зазначив, що рішення комісії ДФС України №595711/23857499, №595714/23857499, №595705/23857499 від 15.02.2018 року, якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року, є правомірними та законними, з огляду на ненадання платником податків копій первинних документів після зупинення реєстрації податкових накладних.
Суд у справі встановив наступне.
Наукове-виробниче об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.12.1995 року за №1 556 120 0000 011662 (т. 1 а.с. 42).
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є: електромонтажні роботи (т. 1 а.с. 42).
Позивач є платником податку на додану вартість та має ліцензію від 12.07.2017 року №29-Л на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середнім та значними наслідками, а також ліцензію серії АВ №518875 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану обєктів (т. 1 а.с. 43; 44-45; 46).
Як було встановлено судом, під час здійснення власної господарської діяльності наукове-виробниче об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) (як підрядник) 27.07.2017 року уклало договір №27/07/17 із ТОВ «РД-Строй СУ-2» (як замовником) щодо виконання робіт по влаштуванню системи протипожежної безпеки згідно проектної документації на об'єкті, визначеному у п. 1.2 Договору (СПЗ «Житловий будинок з вбудованим паркінгом та приміщенням соціальної інфраструктури за адресою; м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, 23/1) (т. 1 а.с. 95-121).
Згідно п. 2.1 Договору вартість робіт становить 4 827 706,73 грн. (ПДВ 20% - 804617,79 грн.), з яких вартість матеріалів та обладнання становить 3 904 675,06 грн. (ПДВ 20% - 650 779,18 грн.), а вартість робіт 923 031,67 грн. (ПДВ 20% - 153 838, 61 грн.).
Відповідно до п.2.2.2. Договору оплата виконаних робіт здійснюється поетапно у наступному порядку:
- аванс у розмірі 15% від вартості робіт за цим договором, що складає 138 454,75 грн. (ПДВ - 23 075,79 грн.) замовник здійснює протягом 30 банківських днів від дати підписання Договору;
- наступні платежі у загальному розмірі 55 % від вартості робіт за цим договором, що складає 507 667,42 грн. (ПДВ - 84 611,24 грн.) замовник здійснює поетапно за фактом виконання робіт на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, але не частіше ніж один раз на місяць;
- остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості робіт за цим договором, що складає 276 909,50 грн. (ПДВ - 46 151,58 грн.) замовник здійснює протягом 10 банківських днів після виконання підрядником 100% об'єму робіт за договором та здійснення пусконалагоджувальних робіт, введення систем в експлуатацію й передачі всієї документації визначеної цим Договором.
Також позивачем 28.08.2017 року було укладено ще один договір підряду №22/СПЗ-08 із ТОВ «Грандстрой-Девелопмент» щодо виконання робіт по влаштуванню системи протипожежної безпеки згідно проектної документації на об'єкті, визначеному у п. 1.2 Договору (т. 1 а.с. 128-145).
Згідно п. 2.1 Договору вартість робіт становить 4 756 871, 66 грн. (ПДВ 20% - 792811,94 грн.), з яких вартість матеріалів та обладнання становить 3 669 527, 32 грн. (ПДВ 20% - 611 587, 89 грн.), а вартість робіт 1 087 344, 34 грн. (ПДВ 20% - 181 244, 06 грн.).
Відповідно до пп. 2.2.2 Договору оплата виконаних робіт здійснюється поетапно у наступному порядку:
- авансовий платіж у розмірі 15% від вартості робіт за цим договором, що складає 163101,65 грн. (ПДВ - 27 183, 61 грн. ) замовник здійснює протягом 30 банківських днів від дати підписання Договору;
- наступні платежі у загальному розмірі 75% від вартості робіт за цим договором, що складає 815 508, 26 грн. (ПДВ - 135 918, 04 грн.) замовник здійснює поетапно за фактом виконання робіт на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, але не частіше ніж один раз на місяць;
- остаточний розрахунок у розмірі 10% від вартості робіт замовник здійснює не пізніше 10 банківських днів після виконання підрядником 100% об'єму робіт за договором та здійснення пусконалагоджувальних робіт, введення систем в експлуатацію й передачі всієї документації визначеної цим Договором.
На виконання умов договору підряду №27/07/17, ТОВ «РД-Строй СУ-2» 16.11.2017 року та 27.11.2017 року сплатило позивачу кошти на придбання матеріалів, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.11.2017 року №3140 на суму 500 000, 00 грн., (т. 1 а.с. 122) та від 27.11.2017 року на суму 535 853,24 грн. (т. 1 а.с. 124).
На виконання умов договору підряду №22/СПЗ-08 від 28.08.2017 року, ТОВ «Грандстрой-Девелопмент» 21.11.2017 року сплатило позивачу кошти на придбання матеріалів, що підтверджується платіжним дорученням №893 від 21.11.2017 року на суму 400 000,00 грн. (т. 1 а.с. 146).
За результатами першої події, а саме отримання позивачем попередньої оплати за матеріали від ТОВ «РД-Строй СУ-2» та від ТОВ «Грандстрой-Девелопмент», наукове-виробниче об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №175 від 16.11.2017 року (т.1 а.с. 60), №151 від 28.11.2018 року (т. 1 а.с. 47) та №198 від 21.11.2017 року (т. 1 а.с. 72).
Згідно квитанцій від 11.12.2017 року (т. 2 а.с. 38), від 12.12.2017 року (т. 1 а.с. 48, т. 2 а.с. 37) та від 14.12.2017 року (т. 1 а.с. 73, т. 2 а.с. 39) податкові накладні №175 від 16.11.2017 року, №151 від 28.11.2018 року та №198 від 21.11.2017 року були доставлені до Державної фіскальної служби України, але їх реєстрацію було зупинено з посиланням на п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.
В квитанціях податковим органом було зазначено, що "податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.21.10-00.90". Також даними квитанціями запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.
08.02.2018 року, на виконання пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, наукове-виробниче об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) направило до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних №175 від 16.11.2017 року, №151 від 28.11.2018 року та №151 та від 21.11.2017 року з поясненнями та відповідним пакетом первісної документації, а саме:
по податковій накладній №175 від 16.11.2017 року: договір підряду №27/07/17 від 27.07.2017 року з додатками (т. 1 а.с. 64-65, 95-121), виписку по банківському рахунку (т. 1 а.с. 66-67, 123), платіжне доручення від 16.11.2017 року №3140 на суму 500 000,00 грн. (т. 1 а.с. 68-69, 122);
по податковій накладній №151 від 28.11.2018 року: договір підряду №27/07/17 від 27.07.2017 року з додатками (т. 1 а.с. 52-53, 95-121), виписку по банківському рахунку (т. 1 а.с. 54-55, 125), та платіжне доручення від 27.11.2017 року №3260 на суму 535 853,14 грн. (т. 1 а.с. 56-57, 124);
по податковій накладній №151 та від 21.11.2017 року: договір підряду №22/СПЗ-08 від 28.08.2017 року з додатками (т. 1 а.с. 77-78, 128-145), виписку по банківському рахунку (т. 1 а.с. 79-80, 147), та платіжне доручення від 21.11.2017 року №893 на суму 400 000,00 грн. (т. 1 а.с. 81-82, 146).
Однак рішеннями Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.02.2018 року №595711/23857499 (т. 1 а.с. 58), №595714/23857499 (т. 1 а.с. 70), №595705/23857499 (т. 1 а.с. 83), позивачу було відмовлено у реєстрації відповідних податкових накладних №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року в ЄРПН, з посиланням на складення позивачем наданих документів з порушенням законодавства та/або їх недостатність для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної.
Не погодившись із зазначеними рішеннями та вважаючи їх протиправним і необґрунтованими, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Як було встановлено судом, позивачем за правилами першої події, а саме за фактом отримання грошових коштів для придбання будівельних матеріалів на виконання умов договорів підряду, було виписано та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року.
За приписами п. 74.2 ст.74 ПК України (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).
Згідно п. 12 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкових накладних) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкових накладних) за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Аналогічні норми містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкових накладних), згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування.
Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З квитанцій від 11.12.2017 року, від 12.12.2017 року та від 14.12.2017 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних відповідно №175 від 16.11.2017 року, №151 від 28.11.2017 року та №198 від 21.11.2017 року критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених Наказом №567 (т. 2 а.с. 37-39).
Разом з тим суд зазначає, що пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 (далі - Критерії) (в редакції чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) визначено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за декількома критеріями, а саме:
- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
- розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).
Аналізуючи вищезазначені норми, суд доходить висновку, що приписами пункту 6 Критеріїв визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанціях від 11.12.2017 року, від 12.12.2017 року та від 14.12.2017 року чітко зазначити вид критерію, якому не відповідають подані на реєстрацію податкові накладні.
Разом з тим, зі змісту квитанцій вбачається, що фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567, що на думку суду, не свідчить про виконання контролюючим органом вимог пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Викладення у вказаних квитанціях речення про «невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.21.10-00.90» та віднесення з цих підстав податкових накладних №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків суд вважає необґрунтованим, оскільки такого критерію не визначено у пункті 6 наказу Міністерства фінансів України №567. Крім того, комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації представником у квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних, а представником відповідача в судовому засіданні жодним чином не визначено та не конкретизовано, яким саме обсягам постачання не відповідали задекларовані в ПН №175 від 16.11.2017 року, №151 від 28.11.2017 року та №198 від 21.11.2017 року господарські операції (щодо попередньої оплати матеріалів для виконання умов договорів підряду).
При вирішенні справи судом також враховано і те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017року № 567 (далі Вичерпний перелік документів Наказу № 567).
Так, пунктом 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), зазначено перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, зокрема:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
З аналізу норм законодавства слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Як вбачається зі змісту Квитанцій від 11.12.2017 року, від 12.12.2017 року та від 14.12.2017 року про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН по податковим накладним №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Таким чином, у Квитанціях фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення трьох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567.
Відповідно до пп. 201.16.2, пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних у позові рішень контролюючого органу) письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування.
Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Зазначена комісія приймає рішення про: а) реєстрацію податкових накладних; б) відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що на виконання положень підпункту 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України позивачем було направлено до податкового органу копії первинних документів та пояснення по господарській операції, щодо яких були складені податкові накладні №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року ( т.1 а.с. 229-258).
Однак рішеннями Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №595711/23857499, №595714/23857499, №595705/23857499 від 15.02.2018 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року в ЄРПН, оскільки надані документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкових накладних (т.1 а.с. 226-228).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29.03.2017 року №190 (далі - Постанова №190) (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що рішення Комісії ДФС України повинні містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкових накладних із зазначенням документів, які складені з порушенням вимог законодавства та/або документів, яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.
Разом з тим оскаржувані рішення відповідача не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містять загальну тезу про те, що причиною їх прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому в рішеннях не зазначено документів, що складені з порушенням законодавства та переліку документів, яких не вистачає контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року було прийнято податковим органом через невідповідність авансових сум сплачених ТОВ «РД-Строй СУ-2» та ТОВ «Грандстрой-Девелопмент» на рахунки позивача порядку проведення розрахунків, визначеному у договорах підряду №27/07/17 від 27.07.2017 року та №22/СПЗ-08 від 28.08.2017 року. Крім того позивачем не було надано до перевірки актів виконаних робіт за вищезазначеними договорами та первинної документації на підтвердження придбання матеріалів.
Представник позивача у судових засіданнях проти зазначених тверджень заперечував, та зазначив, що у договорах підряду №27/07/17 від 27.07.2017 року та №22/СПЗ-08 від 28.08.2017 року регулюється лише порядок здійснення розрахунків щодо виконання робіт, а не порядок перерахування коштів на придбання будівельних матеріалів для виконання таких робіт.
При цьому станом на момент винесення рішень про відмову в реєстрації податкових накладних №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року та на момент розгляду даної адміністративної справи в суді, роботи по договорам підряду №27/07/17 від 27.07.2017 року та №22/СПЗ-08 від 28.08.2017 року ще тривають, з огляду на що надати всі акти-виконаних робіт не вбачається можливим.
При цьому податкові накладні №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року були складені позивачем за результатами першої події, а саме отримання грошового авансу на придбання будівельних матеріалів, що свідчить про відсутність у підприємства обов'язку надавати до контролюючого органу первинні документи про завершення (виконання) робіт.
Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача про ненадання науковим-виробничим об'єднанням «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) до податкового органу первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про придбання позивачем будівельних матеріалів, оскільки як зазначив представник наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) у судовому засіданні, такі матеріали придбавались позивачем в роздріб, їх придбання за своєю суттю є іншою господарською операцію з іншим контрагентом, ніж відображені у спірних податкових накладних. При цьому необхідна кількість будівельних матеріалів та їх ціна були затверджені та узгоджені між позивачем та його контрагентами (ТОВ «РД-Строй СУ-2» і ТОВ «Грандстрой-Девелопмент») у специфікаціях до договорів підряду (т.1 а.с. 105-120; 135-145).
Суд при оцінці зазначеного зауваження представника відповідача (саме щодо відсутності у позивача конкретних документів або невідповідності їх змісту положенням чинного законодавства або фактичним обставинам господарської операції) звертає увагу на те, що такого змісту зауважень контролюючого органу не вбачається ані з квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, ані з рішень про відмову в їх реєстрації.
Представниками контролюючого органу також не було спростовано в судовому засіданні твердження позивача щодо реєстрації в ЄРПН без будь-яких зауважень податкових накладних наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) №95 від 15.09.2017 року, №134 від 26.10.2017 року, №27 від 28.12.2017 року, №137 від 17.10.2017 року , №143 від 07.11.2017 року, №211 від 13.12.2017 року, складених підприємством за результатом аналогічних господарських операцій позивача з ТОВ «РД-Строй СУ-2» та ТОВ «Грандстрой-Девелопмент» (т. 2 а.с. 53-70). При цьому будь-яких відмінностей у порядку складання вищезазначених податкових накладних з податковими накладними №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року, порядку надання їх до контролюючого органу, або будь-яких інших підстав, що могли бути причинами прийняття різних рішень щодо цих податкових накладних, податковим органом суду не зазначено.
При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначены рішення Комісії ДФС є актами індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень від 15.02.2018 року №595711/23857499, №595714/23857499, №595705/23857499, у зв'язку з чим у справі наявні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме комісією ДФС України.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.
При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Як було встановлено судом, та не заперечувалось учасниками справи, податкову накладну №151 від 28.11.2017 року було надіслано до контролюючого органу 12.12.2017 року, податкову накладу №175 від 16.11.2017 року - 11.12.2017 року, а податкову накладу №198 від 21.11.2017 року - 14.12.2017 року, що підтверджується копіями відповідних квитанцій.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрацій податкових накладних, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року датою їх фактичного надходження, відповідно 12.12.2017 року, 11.12.2017 року та 14.12.2017 року.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додані платіжні доручення №981 від 27.04.2018 року на суму 3 524,00 грн. та №997 від 14.05.2018 року на суму 1 762,00 грн. про сплату судового збору за подання адміністративного позову.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) (65058, м. Одеса, вул. Пироговська, 3/5) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.02.2018 року №595711/23857499, №595714/23857499, №595705/23857499 про відмову у реєстрації податкових накладних наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) відповідно №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну фіскальну служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені науковим-виробничим об'єднанням «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) податкові накладні №151 від 28.11.2017 року, №175 від 16.11.2017 року, №198 від 21.11.2017 року датою їх фактичного подання.
Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь наукового-виробничого об'єднання «Спецпожсервіс» (товариство з обмеженою відповідальністю) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 5 286,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 17 грудня 2018 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.