м. Вінниця
04 грудня 2018 р. Справа № 0240/2435/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчука А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
третьої особи: Черепащук Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
до: головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниця
про: визнання протиправною та скасування відмови
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулись в суд з позовом до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - Держгеокадастр) про визнання протиправною та скасування відмови.
В обґрунтування заявленого позову представник позивачів зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до відповідача з клопотанням про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області. На адвокатський запит відповідач листом від 24.04.2018 надіслав листа від 21.03.2018 за №2919/0-1409/0/95-18, яким відмовив в наданні дозволів позивачам. Відмова мотивована тим, що згідно наданої інформації відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, дана земельна ділянка віднесена до земель Міністерства оборони України та надана в постійне користування військовій частині НОМЕР_1 , розпорядження якими не відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. В зв'язку з чим відповідач не може задовольнити клопотання.
Підтверджуючих документів про надання земельної ділянки в користування військовій частині відповідач не надав, що свідчить про необґрунтованість мотивів викладених у листі від 21.03.2018. Вважаючи, що на законодавчому рівні закріплені вичерпні підстави для такої відмови, які не відповідають зазначені у листі від 21.03.2018, представник позивачів звернувся до суду з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати відмову головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у виді листа від 21.03.2018 №2919/0-1409/0/95-18 у ненаданні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Медвежо-Вушівської сільської ради Вінницького району, Вінницької області;
- зобов'язати головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 га на кожного із позивачів окремо, на території Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
09.08.2018 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, зазначив, що листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2919/0-1409/0/95-18 від 21.03.2018 позивачі були повідомлені, що земельна ділянка з якої вони бажають отримати дозволи на розроблення проекту землеустрою віднесена до земель Міністерства оборони України та надана в постійне користування військовій частині, розпорядження якими не відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Вказали, що відповідно до інформації, яку надав відділ у Вінницькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області бажані позивачами земельні ділянки знаходяться на земельному масиві в/ч НОМЕР_2 , орієнтовною площею 152,0 га, яка була проінвентаризована в 1993 році відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 26.02.1993 №56 на території Медвежо-Вушківської сільської ради за межами населеного пункту. Землекористувачем земельної ділянки є Міністерство оборони України. Враховуючи зазначене Головне управління не є розпорядником земельної ділянки у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні заявлених вимог.
27.08.2018 на підтвердження своєї позиції викладеної у відзиві на позовну заяву представник відповідача надав до суду документи, які на його думку підтверджують, що бажані позивачами земельні ділянки знаходяться на земельному масиві в/ч НОМЕР_3 , орієнтовною площею 152,0 га, яка була проінвентаризована в 1193 році відповідно до розпорядження Вінницької РДА від 26.02.1993 №56 на території Медвежо-Вушівської сільської ради.
Ухвалою суду від 03.10.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниця.
17.10.2018 представник Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця надав відзив на адміністративний позов, зазначив, що на обліку КЕВ м.Вінниця станом на 10.10.2018 знаходиться військове містечко № НОМЕР_4 с. Медвеже Вушко, земельна ділянка загальною площею 152 га (державний акт б/н від 07.07.1958 на площу 235,0 га).
Відповідно до рішення начальника управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ №144/1/129 від 01.03.1993 року та акту передачі від 08.12.2001 року було передано земельну ділянку загальною площею 1 га у склад земель Медвежо-Вушківської сільської ради.
Відповідно до рішення начальника управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ №144/1/40 від 24.01.1997 року та акту передачі від 20.08.1999 року було передано земельну ділянку загальною площею 82 га до Медвежо-Вушківської сільської ради, в тому числі 42,57 га до запасу сільської ради, 39,43 га для організації садівничого товариства для військовослужбовців.
На земельній ділянці розташоване нерухоме майно КЕВ м. Вінниця Міністерства оборони України (будівлі та споруди у кількості 19 штук, яке передане в утримання і експлуатацію військовій частині НОМЕР_5 , відповідно до акту приймання (передачі) від 27.01.2014 року.
На підставі ст. 9, 14 ЗУ “Про Збройні Сили України” землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Тобто, власником земель оборони (законним користувачем) виступає держава в особі Міністерства оборони України, а військові частини, установи, організації користуються ними на праві оперативного управління.
Відповідно до пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 року, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів та за рішенням Міноборони щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Однак, Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення даної земельної ділянки не приймалось.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, недійсним рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
З огляду на вищезазначене, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
23.10.2018 представником позивачів подано відповідь на відзив, згідно якої вказав, що відмова відповідача мала бути надана у формі наказу. Крім того, зазначив, що незрозумілою є обставина, де відповідач в своєму листі-відмові вказує, що земельні ділянки надані в постійне користування в/ч НОМЕР_1 . Із відзиву третьої особи не вказано про таку військову частину, яка зазначається у відмові, натомість КЕВ у відзиві вказує про військову частину НОМЕР_5 , однак не надає жодних доказів про знаходження земельних ділянок в її власності або користуванні відповідно до вимог закону. Просив відхилити заперечення з приводу поданого позову у зв'язку з їх недоведенням.
22.11.2018 третьою особою подано додаткові пояснення.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просив задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення заявленого позову з підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи заперечив щодо задоволення позову, надавши пояснення аналогічні письмовим.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити, з наступних підстав.
23.02.2018 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області. До вказаного клопотання надали графічний матеріал земельної ділянки із позначенням бажаного місця розташування.
Листом від 21.03.2018 №2919/0-1409/0/95-18 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскільки згідно наданої інформації відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області дана земельна ділянка віднесена до земель Міністерства Оборони України та надана в постійне користування військовій частині НОМЕР_1 , розпорядження якими не відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивачі звернулись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Визначаючись щодо заявленого позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Тобто, відповідно до положень вищезазначеної статті Земельного кодексу України визначено право передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, за винятком випадків, коли передача таких земель належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Відповідно частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (частина 1 статті 65 ЗК України).
Статтею 77 ЗК України визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.
Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
Судом досліджено викопіювання з оновлення планово-картографічного матеріалу Медвеже-Вушівської сільської ради від 17.07.2018, згідно якого бажані позивачами земельні ділянки знаходяться на земельному масиві в/ч НОМЕР_3 орієнтовною площею 152,0 га, яка була проінвентаризована в 1993 році відповідно до розпорядження Вінницької РДА від 26.02.1993 №56на території Медвеже-Вушківської сільської ради, категорія земель, землекористувач землі Міністерства оборони України, форма власності: державна.
Згідно із п. 4.4 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (далі - Положення), затверджено наказом Міністра оборони України від 03.07.2013 №448, військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України “Про використання земель оборони”.
В матеріалах справи міститься копія державного Акту б/н від 07.07.1958 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 235,0 га за військовою частиною 35564.
Згідно наданих письмових пояснень КЕВ м.Вінниця від 17.10.2018 та додаткових пояснень від 22.11.2018, судом встановлено, що на обліку КЕВ м. Вінниця станом на 10.10.2018 знаходиться військове містечко №72 с. Медвеже Вушко, земельна ділянка загальною площею 152 га., (державний акт б/н від 07.07. 1958 року на площу 235,0 га).
Відповідно до спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах та Міністерства оборони України від 03.12.1992 року №34/203 “Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України”, а також відповідного розпорядження представника президента України у Вінницькій області від 08.02.1993 року за №49, проведено інвентаризацію та складено Акт інвентаризації земель Міністерства оборони України на території с. В.Вушко, Вінницького району Вінницької області від 1993 року. Згідно даного Акту підтверджено законність використання земельної ділянки площею 235 га землекористувачем - військовою частиною НОМЕР_6 (а.с.113-114).
Відповідно до рішення начальника управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ №144/1/129 від 01.03.1993 та акту передачі від 08.12.2001 було передано земельну ділянку загальною площею 1 га у склад земель Медвежо Вушківської сільської ради.
Відповідно до рішення начальника управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ №144/1/40 від 24.01.1997 року та акту передачі від 20.08.1999 року було передано земельну ділянку загальною площею 82 га до Медвежо Вушківської сільської ради, в тому числі 42,57 га до запасу сільської ради, 39,43 га для організації садівничого товариства для військовослужбовців.
На виконання директиви Міністра оборони України від 29.12.2006 року №Д-322/1/016 “Про проведення організаційних заходів у ПС ЗС України у 2007 році” та наказу Начальника Вінницького гарнізону від 28.07.2007 №27 передано всі військові містечка за генеральним планом №1 та №72 від військової частини НОМЕР_7 до військової частини НОМЕР_8 . Згідно Акту прийому передачі від 06.08.2007 року за Описом №4 технічна документація на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_4 в с. В.Вушко загальною площею 152 га передано від в/ч НОМЕР_3 до в/ч НОМЕР_8 .
На підставі наказів начальника Вінницького гарнізону №35 від 24.06.11 року та №42 від 15.08.11 року, Актом прийому - передачі, затвердженим ТВО начальника Вінницького гарнізону від 15.11.2011 року, за Описом №4 передано технічну документацію на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_4 в с. В.Вушко загальною площею 152 га від в/ч НОМЕР_8 до в/ч НОМЕР_5 .
Актом приймання (передачі) для утримання і експлуатації будівель, споруд та території військового містечка № НОМЕР_4 від 27.01.2014 року Балансоутримувачем в особі КЕВ м. Вінниця передано Користувачу, в особі військової частини НОМЕР_5 , будівлі та земельну ділянку площею 152 га.
На земельній ділянці розташоване нерухоме майно КЕВ м. Вінниця Міністерства оборони України (будівлі та споруди у кількості 19 штук, яке передане в утримання і експлуатацію військовій частині НОМЕР_5 , відповідно до акту приймання (передачі) від 27.01.2014 року.
На підставі ст. 9, 14 ЗУ “Про Збройні Сили України” землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Тобто, власником земель оборони (законним користувачем) виступає держава в особі Міністерства оборони України, а військові частини, установи, організації користуються ними на праві оперативного управління.
Відповідно до ст. З ЗУ “Про правовий режим майна у Збройних силах України”, військове майно, в тому числі і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Однією з підстав зміни цільового призначення земель є вилучення наданих в постійне користування земельних ділянок. За приписами ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних міських рад відповідно до їх повноважень. Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України, тощо.
Відповідно до пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 року, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів та за рішенням Міноборони щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення даної земельної ділянки не приймалось.
Наявні в матеріалах справи документи та докази, які підтверджують право постійного користування земельною ділянкою площею 152 га військового містечка № НОМЕР_4 у с. В.Вушко за Міністерством оборони України, вказують на належність даної земельної ділянки до земель оборони з особливим статусом згідно ст. 77 Земельного кодексу України.
Суд зауважує, що відсутність в державному Акті б/н від 07.07.1958 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 235,0 га за військовою частиною 35564, відмітки про реєстрацію в державній Книзі реєстрації землекористувань, не свідчить про його недійсність, оскільки станом на дату розгляду справи представником позивачів не надано доказів скасування даного Акту чи визнання його недійсним.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5 РП/2005 “Державні акти на право землекористування, які оформлені за часів колишнього СРСР визнано документом, який має право на постійне користування і не потребує переоформлення”.
На підставі ст. 9, 14 ЗУ “Про Збройні Сили України” землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Власником земель оборони (законним користувачем) виступає держава в особі Міністерства оборони України, а військові частини, установи, організації користуються ними на праві оперативного управління.
Крім того, серед іншого суд, зважає на додаткові письмові пояснення представника третьої особи, згідно яких спростовуються твердження представника позивача щодо зменшення площі в контексті даної ситуації земель оборони з 235, 0 га (які знаходились у користуванні в/ч НОМЕР_9 ) до 152,0 га (які знаходяться у користуванні в/ч НОМЕР_3 ).
Однією з підстав зміни цільового призначення земель є вилучення наданих в постійне користування земельних ділянок. За приписами ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 року, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів та за рішенням Міноборони щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна. Жодних рішень Кабінетом Міністрів України щодо вилучення частини земельної ділянки з числа земель військового містечка № НОМЕР_4 площею 152 га не приймалось.
Суд звертає увагу, що в контексті даної спірної ситуації представником відповідача доведено, що головне управління не є розпорядником земельної ділянки з якої позивачі бажають отримати у власність земельної ділянки по 2,00 га.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій правомірно відмовило позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою ведення особистого селянського господарства.
Щодо посилань представника позивачів на належне форму оскаржуваної відмови, суд зазначає, що вказана відмова є правильною по суті, а оформлення її наказом жодним чином не вплине на права та обов'язки позивачів, адже, враховуючи обставини наведені вище, у відповідача відсутні підстави надати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічна позиція висловлена Вінницький апеляційним адміністративним судом у постанові від 10 вересня 2018 року по справі № 802/942/18-а.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішень) та докази надані представником позивачів, суд дійшов висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_10 )
Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідент.номер НОМЕР_11 )
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547)
Повний текст рішення суду складено 17.12.2018
Суддя Томчук Андрій Валерійович