ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" грудня 2018 р. справа № 0940/1261/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.В.,
позивача: ОСОБА_1,
представників відповідачів: Тарновської І.Я.,Кромкач Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження № 419-с від 18.06.2018 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
19.07.2018 року ОСОБА_1 (надалі- позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - відповідач1) про визнання протиправним та скасування розпорядження № 419-с від 18.06.2018 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані незаконністю оскаржуваного розпорядження міського голови за № 419-с від 18.06.2018 року, на підставі якого ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу промисловості та розвитку підприємництва управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку, з огляду на необґрунтованість покладених в його основу фактів. Внаслідок чого, позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Івано-Франківського міського голови ОСОБА_4 від 18.06.2018 року за № 419-с про звільнення;
- поновити на роботі у Виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради на раніше займаній посаді;
- стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Задоволивши клопотання представника відповідача - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, суд ухвалю від 13.08.2018 року залучив до участі у справі в якості співвідповідача Управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - відповідач2).
Враховуючи складність справи, суд ухвалою від 28.08.2018 року, здійснив перехід із спрощеного судового провадження до загального.
В період з 03.09.2018 року по 02.11.2018 року, головуючий по справі суддя Панікар І.В. перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено на відповідну кількість днів.
В ході розгляду справи, у зв'язку із надходженням клопотань сторін про ознайомлення із матеріалами справи, а також у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, судом неодноразово відкладались судові засідання.
Відповідач1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 13.08.2018 року (т.1 а.с. 42-87). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові. Вказує на наявність чисельних порушень позивачем трудової дисципліни, а також на невиконання покладених нього трудових обов'язків, що й слугувало підставою для застосування до нього крайнього заходу дисциплінарної відповідальності у формі звільнення. Окрім того вказує, на необґрунтованість позовної вимоги про поновлення позивача у виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, з огляду на те, що останній працював у відділі промисловості та розвитку підприємництва управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Відповідач2, також направив відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 21.08.2018 року (т.1 а.с. 107-152). У вказаному відзиві позовних вимог не визнав. За змістом обґрунтувань, відзив є аналогічним до змісту відзиву на позовну заяву поданого відповідачем1.
Позивач надав відповідь на відзив (а.с. 174-177), в якому вказав на безпідставність наведених у відзивах на позовну заяву фактів порушень ним трудової дисципліни, а також на наявність факту цілеспрямованої мети посадових осіб відповідача2 на його звільнення.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, з підстав наведених ним у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечили з підстав наведених у відзивах на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Розпорядженням міського голови від 28.10.2016 року № 933-с ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу промисловості та розвитку підприємництва управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 01.11.2016 року.
01.11.2016 року позивача ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, про що свідчить його підпис в журналі "Ознайомлення новоприйнятих працівників виконкому міської ради з правилами внутрішнього трудового розпорядку".
Розпорядженням міського голови від 24.05.2017 року № 302-с ОСОБА_1 затримано присвоєння чергового 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування за неналежне виконання посадових обов'язків на підставі службової записки начальника управління економічного та інтеграційного розвитку ОСОБА_8 на ім'я міського голови ОСОБА_4 від 23.05.2017 року.
З розпорядженням міського голови від 24.05.2017 року № 302-с позивач ознайомився особисто під розпис 26.05.2017 року.
У службовій записці на ім'я міського голови ОСОБА_4 від 18.08.2017 року № 278/40-13, заступником міського голови ОСОБА_5 запропоновано оголосити догану головному спеціалісту відділу промисловості та розвитку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 у зв'язку із постійним спізненням на роботу та неналежним виконанням ним функціональних обов'язків.
Згідно з актами про відсутність на роботі від 17.08.2018 року та 17.08.2018 року, головний спеціаліст відділу промисловості та розвитку підприємництва управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 16.08.2017 року був відсутнім на роботі без поважних причин з 08:00 год. до 09:20 год. та 17.08.2017 року з 08:00 год. до 09:05 год. впродовж робочого дня.
05.09.2017 року розпорядженням міського голови за № 690-с, ОСОБА_1 оголошено догану та скасовано надбавку за високі досягнення у праці, за неналежне виконання посадових обов'язків, порушення трудової дисципліни, з яким його ознайомлено особисто під розпис.
Розпорядженням міського голови за № 193-с від 10.04.2018 року позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: систематичний несвоєчасний прихід на роботу, невиконання рішення виконавчого комітету міської ради від 07.03.2018 року № 264 "Про організацію і проведення весняної толоки".
Підставою накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 слугувала службова записка на ім'я міського голови за № 80/40-13 від 04.04.2018 року начальника управління економічного та інтеграційного розвитку ОСОБА_9 акти від 28.02.2018 року, від 07.03.2018 року, від 29.03.2018 року, від 03.04.2018 року.
Начальником управління економічного та інтеграційного розвитку ОСОБА_8 службовою запискою за № 116/40-13 від 24.05.2018 року повідомлено міського голову про те, що головним спеціалістом ОСОБА_1 систематично порушується трудова дисципліна, зокрема, вказано про те, що 18.05.2018 року останній відсутній на робочому місці з 08год. 00хв. до 08год. 40хв. Надати пояснення про відсутність позивач відмовився, про що складено акт.
В даній службової записці начальником відділу внесено пропозицію про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а також долучено «Акт про відсутність на роботі головного спеціаліста відділу промисловості та розвитку підприємництва управління економічного та інтеграційного розвитку» та «Акт про відмову надати пояснення про відсутність на роботі» (том 1, а.с.63).
Відповідно до службової записки начальника управління ОСОБА_6 за підписом міського голови ОСОБА_4 за порушення трудової та виконавської дисципліни, а саме за неналежне виконання посадових обов'язків, покладених на ОСОБА_1 правилами внутрішнього розпорядку працівників виконавчого комітету міської ради та на підставі винесених доган за № 193-с від 10.04.2018 рок, № 690-с від 05.09.2017 року внесено подання на звільнення ОСОБА_1 згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України за № 573/01-20/20в від 04.06.2018 року (том 1, а.с. 64).
08.06.2018 року о 09год. 05хв. позивачем отримано власноручно запрошення на засідання профспілкового комітету працівників виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, що проводилося 08.06.2018 року об 11 год. 15 хв. в кабінеті 210 (кабінет начальника загального відділу Івано-Франківської міської ради) підписане начальником відділу кадрів міської ради ОСОБА_7Я.(том 1, зворот а.с. 64).
08.06.2018 року на засіданні профспілкового комітету працівників виконавчого комітету міської ради вирішено надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, про що складено відповідний Протокол за № 20 (том 1, а.с. 65).
Згідно розпорядження міського голови за № 419-с від 18.06.2018 року ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу промисловості та розвитку підприємництва управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету міської ради, звільнено із займаної посади 18.06.2018 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані основні щорічні відпустки, а саме за період з 01.11.2016 року по 31.10.2017 року тривалістю 5 календарних днів, з 01.11.2017 року по 18.06.2018 року тривалістю 19 календарних днів.
Управлінням економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету міської ради з ОСОБА_1 здійснено повний розрахунок згідно з чинним законодавством (том 1, а.с. 62).
При розгляді та вирішенні даної адміністративної справи суд застосовує приписи законів, а також підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно частини 1 та 6 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Статтею 7 Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається, зокрема: Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Особливості, зокрема, і припинення служби в органах місцевого самоврядування, визначено статтею 20 вищевказаного Закону, проте вони не пов'язані із випадком звільнення позивача в даній адміністративній справі, а відповідно, Законом передбачено застосування загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України та визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно з частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У відповідності до частини 4 абзацу 1 стаття 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно вимог статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених частинами 2-5 статті 40 Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Положеннями статтею 147 та 149 Кодексу законів про працю України передбачено застосування догани або звільнення, як одного із видів стягнень за порушення трудової дисципліни. Встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
При цьому, як зазначено у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (стаття 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
У відповідності до вимог стаття 151 Кодексу законів про працю України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
З урахуванням викладеного. суд зазначає, що однією з підстав для звільнення працівника є систематичне невико нання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудо вим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи гро мадського стягнення. Обов'язки, що визначені трудовим договором та встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку, становлять трудову фу нкцію працівника.
Отже, аналізуючи вищенаведені норми матеріального права у своєму взаємозв'язку, можна дійти висно вку, що для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: належним чином зафіксований факт протиправного винного неви конання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків; порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер - до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП).
Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням встановлених фактичних обставин, суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача ґрунтується на вимогах нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини між працівником органу місцевого самоврядування та роботодавцем, зокрема в частині його обгрунтованості та дотримання гарантій під час звільнення.
При цьому, суд не погоджується з наведеними доводами позивача з огляду на таке.
Згідно приписів частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Сукупність наданих позивачем доказів та пояснень не спростовують доводів відповідача і не підтверджують обгрунтованість вимог в частині наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Так, позивачем в обгрунтування безпідставності притягнення його дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошених 05.09.2017 року та 10.04.2018 року доган, наведено ряд аргументованих, на його думку пояснень, до яких надано відповідні докази.
Водночас, суд зазначає, що здійснюючи розгляд вказаної адміністративної справи, із урахуванням приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядає справу в межах позовних вимог та не вправі надавати правову оцінку законності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в минулому. У суду відсутні підстави не враховувати факт наявності таких дисциплінарних стягнень, як передумов ознак систематичності у порушеннях, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, оскільки останні не були скасовані чи знаті у визначеному законом порядку.
Факт не з'явлення позивача на роботу 18.05.2018 року, в період з о 8.00 - 8.40 год. не спростовано останнім та підтверджується актом про відсутність на роботі та журналом реєстрації приходу на роботу за травень 2018 року (т. 1 а.с. 244).
З урахуванням наведеного, позовні вимоги слід визнати такими, що не підлягають до задоволення.
У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат вирішення судовим рішенням не потребують.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського 21, код ЄДРПОУ 04054346)
Управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського 21).
Суддя Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі 17 грудня 2018 р.