10 грудня 2018 р. Справа № 480/4003/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шаповала М.М.,
за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Б.А. Панасенка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 з урахуванням уточнень до позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 14.09.2018 № 1392 про його звільнення, поновити позивача на посаді старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області та сягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.09.2018 у розмірі середньомісячного розміру заробітної плати в сумі 12133,60 грн. Також позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми ГТУЮ у Сумській області та присудити виплатити йому заробітну плату в межах суми стягнення за один місяць.
Свої вимоги мотивує тим, що він 25.06.2018 прийнятий на державну службу на посаду старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області на підставі наказу № 1017/04, як такий, що пройшов конкурсний відбір. Наказом відповідача № 1536/04 від 14.09.2018 позивача 18.09.2018 звільнено з посади старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області у зв'язку із виходом з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 Примірник наказу про звільнення позивачем отримано 27.09.2018 після виходу з лікарняного, про що свідчить відповідний запис в наказі. Дії Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо звільнення позивача є на його думку протиправними, оскільки звільнено ОСОБА_1 було у період тимчасової непрацездатності, на момент звільнення у даному відділі існувало більше п'яти вакантних посад такої категорії, однак пропозицій перевестись на іншу посаду позивачу не надходило. Крім того, зазначає, що ОСОБА_3 з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не виходила, у подальшому жодного дня не працювала.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, зазначив, що позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач був повідомлений та усвідомлював, що він прийнятий на посаду старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області тимчасово, адже основний працівник перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і залишає за собою право виходу на робоче місце у будь-який час. Наказ про звільнення ОСОБА_1 видано 14.09.2018 у зв'язку з виходом основного працівника, і саме з цим юридичним фактом пов'язаний строк припинення з позивачем трудового договору. Знаходження ОСОБА_1 на лікарняному в період з 18.09.2018 по 25.09.2018 не могло вплинути на рішення роботодавця про звільнення з огляду на те, що обмеження на звільнення працівників у період їх перебування на лікарняному стосується лише тих випадків, коли таке звільнення відбулось за ініціативою власника, а у даному випадку звільнення позивача мало місце у зв'язку з закінченням строку дії договору, укладеного за угодою сторін. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши письмові докази у справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 22.06.2018 № 1017/04 ОСОБА_1 з 25.06.2018 призначено на посаду старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, як такого, що пройшов конкурсний відбір на заміщення тимчасово вакантної посади основного працівника ОСОБА_3, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 28).
Згідно з копією заяви ОСОБА_1 від 22.06.2018 (а.с. 27), позивач просив призначити його тимчасово на посаду на період соціальної відпустки основного працівника ОСОБА_3
04.09.2018 відповідачем зареєстрована письмова заява ОСОБА_3 з проханням вважати її такою, що приступила до виконання своїх службових обов'язків з 19.09.2018, перервавши відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 29).
Наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 04.09.2018 № 1495/04 встановлено, що ОСОБА_3 старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми ГТУЮ у Сумській області, вважати такою, що приступила до виконання своїх службових обов'язків з 19.09.2018, перервавши відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 30).
Наказом начальника ГТУЮоловного територіального управління юстиції у Сумській області від 14.09.2018 № 1536/04 відповідно до частини 2 статті 85 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби, а також йому виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (а.с. 16).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про державну службу", відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 83 Закону України "Про державну службу" визначаються загальні підстави для припинення державної служби.
За приписами частини другої статті 85 Закону України "Про державну службу", державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі, тимчасово відсутній державний службовець зобов'язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.
Разом з тим, частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Пунктом 2 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, серед іншого, є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Судом встановлено, що позивача призначено на посаду старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми ГТУЮ у Сумській області на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3, тобто із визначенням терміну призначення на посаду. Цей факт позивачем не заперечується.
Таким чином, ГТУЮ у Сумській області з позивачем укладено трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України.
Основний працівник ОСОБА_3 04.09.2018 подала заяву про бажання приступити до виконання обов'язків, тобто її заява про вихід на роботу подана з дотриманням терміну, встановленого законом.
Відповідно до частини третьої ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Аналіз наведеної норми КЗпП України дає підстави зробити висновок, що зоборона звільнення працівника у період його тимчасової непрацезадності стосується виключно випадків звільнення осіб з ініціативи власника підприємств (роботодавця), на випадки звільнення осіб з підстав передбачених контрактом, такі правила трудового законодавства не розповсюджуються.
ОСОБА_1 був прийнятий на посаду старшого державного виконавця Ковпаківського ВДВС міста Суми ГТУЮ у Сумській області на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 - до дня її фактичного виходу на роботу. Наказ про звільнення ОСОБА_1 видано 14.09.2018 у зв'язку з виходом основного працівника, і саме з цим юридичним фактом пов'язаний строк припинення з позивачем трудового договору.
Знаходження ОСОБА_1 на лікарняному в період з 18.09.2018 по 25.09.2018 не має значення відносно рішення роботодавця про його звільнення з огляду на те, що обмеження на звільнення у період тимчасової непрацездатності стосується лише тих випадків, коли таке звільнення відбулось за ініціативою власника, а у даному випадку звільнення позивача мало місце у зв'язку з закінченням строку дії договору, укладеного за угодою сторін.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Положеннями частини першої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд визнає, що правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17.12.2018.
Суддя М.М. Шаповал