Справа № 210/4957/18
Провадження № 2/210/2072/18
іменем України
"03" грудня 2018 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Хлистуненко О.В.
секретаря судового засідання Недолуги Л.В.
за участю:
позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на дитину, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на дитину. В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу 27.02.2017 року з нього стягується аліменти на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітної плати до досягнення донькою повноліття. Також, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03.04.2018 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітної плати до досягнення повноліття донькою. На сьогодні він перебуває у цивільному шлюбі, дружина частково знаходиться на його утриманні через ряд об'єктивних причин. Його матеріальний стан теж не досить достатній та стабільний, не має власного житла, проживає в орендованій квартирі, сплачує додаткові кошти для організації власного проживання та існування. Останнім часом стан його здоров'я різко погіршився, потребує медичного обстеження та лікування, на що витрачає грошові кошти у великих розмірах. Тому, стан його матеріального забезпечення різко погіршився. Угоди про добровільну сплату аліментів між ним та відповідачем не досягнуто. Стан здоров'я та прибуток відповідача також дозволяють утримувати свою дитину. Стягнень за виконавчими документами з відповідача не проводиться. Відповідач працює, має постійний високий дохід. Тому, просить суд зменшити розмір аліментів до 1/6 частки його заробітку, які були стягнуті за рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5, 29.10.2011 року. Судові витрати просив покласти на відповідача.
Позивач в судовому засіданні підтримав завалені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач та її представник ОСОБА_4, кожен окремо, в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, надали клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 2000, 00 грн.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12-14).
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.04.2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15).
Вище наведені рішення суду оскаржені не були та набрали законної сили.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено, яке постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 року, залишено без змін.
Відповідач ОСОБА_2 в підтвердження позовних вимог посилається на те, що останнім часом значно погіршився стан його здоров'я, потребує медичного обстеження та лікування; мешкає в орендованій квартирі; знаходиться у цивільному шлюбі та дружина частково перебуває на його утриманні.
Так, ОСОБА_2 надано суду копії медичних виписок, направлень, протокол обстеження, листки непрацездатності, які не свідчать суттєве погіршення здоров'я позивача, оскільки з виписки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Криворізької міської ради від 16.07.2018 року № 1133 медичної карти хворого слідує, що ОСОБА_2 з 02.07.2018 року по 11.07.2018 року - гіпертонічна хвороба І ст., ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз. Серцева недостатність І ст.; 03.07.2018 року - огляд дерматолога: різнокольоровий лишай; 11.07.2018 року - оглянутий лікуючим лікарем та завідувачем амбулаторією: стан задовільний. Листок непрацездатності закритий - виписаний до праці; 13.07.2018 року оглянутий сімейним лікарем та у відповідності до скарги скерований на обстеження (а.с. 45).
Що ж стосується доказів позивача ОСОБА_2 щодо оренди ним житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43-44), то суд зауважує, що позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду особисто пояснив про те, що має на праві спільної часткової власності квартиру в м. Кривий Ріг, однак, не мешкає в цій квартирі тому, що знаходиться з братом (співвласник квартири) в сварці.
Твердження позивача ОСОБА_2 щодо перебування в цивільному шлюбі, а також те що цивільна дружина перебуває на його утриманні також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки з цього приводу суду не надано жодного доказу.
Крім того, в судовому засідання з пояснень відповідача, які підтверджені позивачем, встановлено, що позивач зареєстрований в квартирі відповідача та за комунальні послуги не сплачує, у зв'язку з чим, відповідач вимушена нести додаткові витрати, сплачуючи комунальні послуги за позивача.
Відтак, стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) (надалі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 23 Конвенції про права дитини, визначено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.
Подані ОСОБА_2 докази у своїй сукупності, не дають суду достатніх підстав вважати, що з моменту винесення рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у нього як у платника аліментів, суттєво змінилося матеріальне становище яке впливає на неможливість сплати аліментів. Натомість належних доказів зміни стану здоров'я платником аліментів суду також не надано.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов'язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зокрема, згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи викладене, з метою недопущення порушення прав неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку про недоведеність позову, що є підставою для відмови в його задоволенні.
Питання розподілу судових витрат, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України. При цьому суд враховує, клопотання представника відповідача та стягує з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. враховуючи наступне.
У п. п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача надано суду договір про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 30.11.2018 року, ордер від 30.11.2018 року, а також квитанцію № 124754, якою підтверджено отримання від ОСОБА_3 2000,00 грн.; цивільна справа № 210/4957/18 (Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу).
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 180, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на дитину залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце реєстрації: АДРЕСА_2, витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 /дві тисячі/ гривень.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 грудня 2018 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко