Справа №173/2149/18
Провадження №2/173/1138/2018
07.12.2018
Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
За участю позивача - ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням ,-
07.09.2018 року до суду звернулася позивач ОСОБА_2, з позовом про визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням до відповідача ОСОБА_1
04.10.2018 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 04.12.2018 року
07.12.2018 року закінчене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду на 07.12.2018 року.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
07.12.2018 року оголошено вступну та резолютивну частині рішення
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати відповідача втратившим право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.05.1992 року він є власником будинку АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син - ОСОБА_1 та з 03.02.1986 року він зареєстрований в цьому будинку. З 2008 року відповідач за вказаною адресою не проживає, його речі в будинку відсутні, участі в утриманні будинку він не приймає. Ніяких домовленостей з відповідачем про збереження за ним права користування житлом не було. Фактичне місце проживання відповідача не відоме. Самостійно зняти відповідача з реєстрації позивач не може, так як для цього потрібна його присутність, що й стало причиною звернення до суду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також повідомив, що відповідач не проживає в належному йому будинку вже тривалий час. Він не може вирішити дане питання в добровільному порядку, так як фактичне місце проживання відповідача йому невідоме.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному сайті судової влади. В судове засідання не з'явився. відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір із правовідносин, що регулюють право власності.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 травня 1992 року, що підтверджується копією свідоцтва.
В зазначеному вище будинку з 03.02. 1986 року зареєстрований відповідач ОСОБА_1, що підтверджується даними домової книги та адресною довідкою. Відповідач був зареєстрований у зазначеному будинку як член сім'ї позивача, так як є його сином.
Позивач зазначає, що відповідач не проживає в належному йому будинку з 2008 року. Даний факт підтверджується актом депутата Верхньодніпровської міської ради від 22.08.2018 року, в якому вказується, що ОСОБА_1 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше 10 років по теперішній час, що підтверджується сусідами.
Відповідно до ст. 405 ЦК України - Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт не проживання відповідача в будинку позивача протягом одного року, суд вважає, що позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування належним позивачу житловим приміщенням підлягають задоволенню. Дане рішення приймається судом відповідно до обраного позивачем способу захисту цивільних прав, а саме припинення права користування житловим приміщенням, який передбачений ст. 16, 405 ЦК України, та з якими погоджується суд.
Будь-яких доказів на підтвердження факту проживання в належному позивачу будинку наміру користуватись ним, відповідач суду не надав.
Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відпровідно до ст.ст 77-78 ЦПК України -Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів того, що позивач чи інші особи створювали йому перешкоди у користуванні даним житловим приміщенням. З чого суд приходить до висновку, що відповідач не має наміру проживати у будинку позивача та користуватись ним.
За даних обстави, суд з метою захисту права власності позивача, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.
Так як відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України - Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України - Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України - Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 7 ЗУ « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином рішення суду про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за даною адресою і не потребує додаткового покладення відповідних обов'язків на орган, що здійснює державну реєстрацію місця проживання фізичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, так як позовні вимоги задоволені , суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 740.00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням - задовольнити
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (паспорт серія НОМЕР_2 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1
Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (паспорт серія НОМЕР_2 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, понесені судові витрати в сумі 740.00 грн., за сплачений судовий збір.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою завою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем та/або подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 17.12.2018 року
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване 17.12.2018 року
Оприлюднене 17.12.2018 року
Дата набрання законної сили: 17.01.2019 року