241/792/18
2-а/241/34/2018
(Повний текст)
11.12.2018 року
Першотравневий районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Демочко Д.О.
при секретарі Цукановій Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 УПП в Донецькій області Дейко Володимира Вікторовича про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
18.05.2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 УПП в Донецькій області Дейко Володимира Вікторовича про визнання протиправними дії відповідача при винесенні постанови серії ВР №063996 від 14 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та скасування даної постанови, посилаючись на наступне.
14 травня 2018 року інспектором роти №2 УПП у Донецькій області, лейтенантом поліції Дейко Володимиром Вікторовичем, було винесено постанову серії ВР №063996 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Відповідно до постанови, позивач нібито о 14 годині 00 хвилин, рухаючись за кермом автомобіля у Донецькій області, Мангушського району, 623 км траси М-14 сполученням Новоазовськ - Одеса, керуючи транспортним засобом ІЖ - 21251 не вказав покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив пункт правил 9.2.б ПДР України, та здійснив обгін ближче 50 метрів від пішохідного переходу, чим порушив пункт 14.б. ПДР України.
Зазначає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскількивін рухався на транспортному засобі М-21251, д.н.з. НОМЕР_2 (а ні як зазначив у постанові поліцейський - ІЖ), по вул. Маріупольській у смт. Мангуш Донецької області, при цьому не змінював напрямок руху, не виконував обгін або випередження, тому вважає, що вказувати світловий сигнал покажчику повороту не повинен був.
Також, місцем скоєння адміністративного правопорушення відповідачем вказана адреса Донецька обл. Мангушський р-н, 623 км траси сполученням Новоазовськ-Одесса, але за даною адресою пішохідний перехід відсутній, найближчий пішохідний перехід знаходиться за адресою Донецька обл. Мангушський р-н, смт.Мангуш, на перехресті вул. Маріупольська та вул. Степна.
Позивач стверджує, що інспектор Дейко В.В. не дотримався процедури розгляду адміністративних правопорушень, а саме ст.ст. 278, 279 КУпАП. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи та свідки, та взагалі не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Вважає дії інспектора поліції Дейко В.В. протиправними та просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу за його відсутністю та зазначив наступне. Так, під час патрулювання 14.05.2018 Інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Дейко Володимиром Вікторовичем на трасі М-14 (Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м.Таганрог) на 623 км. було помічено транспортний засіб М 21251, н.з. НОМЕР_2, водій якого здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом та не вказав покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п.14.6.в та п.9.2.б ПДР України, відповідно до чого вказаний транспортний засіб було зупинено на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Інспектор, виявивши правопорушення, підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію суть скоєного ним адміністративного правопорушення, запропонував йому пред'явити документи, передбачені вимогами п. 2.1. Правил дорожнього руху України, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Пред'явлену вимогу водій ОСОБА_1 виконав повністю.
Відповідач вказує, що відносно посилань позивача про допущення відповідачем у оскаржуваній постанові помилки щодо зазначення марки та моделі транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 оскільки, вони носять лише формальний характер та не спростовують доведеність порушення позивачем вимог ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи позивача щодо позбавлення його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, безпідставні, оскільки сам позивач не заявляв клопотання в тому числі про необхідність залучення захисника, а також іншого фахівця в галузі права, клопотання щодо ознайомлення з відео фактом скоєння позивачем правопорушення інспектором було задоволено в повному обсязі. Інших клопотань не надходило. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом зробленим нагрудним реєстратором патрульного: файл 20180514200816000084 у 13 год. 57 хв. 45 сек., на якому позивача було ознайомлено з відеодоказом скоєння правопорушення та файл 20180514200816000084 у 13 год. 57 хв. 05 сек., на якому позивач не заявляв жодних клопотань. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Як доказ правомірності своїх дій та законності винесеної постанови надав до суду оптичний диск з відеозаписом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) пис0ьмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом встановлено, що оскаржуваною постановою інспектора роти №2 УПП в Донецькій області Дейко Володимира Вікторовича серії ВР №063996 від 14.05.20І8 року, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП з накладенням на нього штрафу в розмірі 425 гривень за те, що того ж числа о 14 годині 00 хвилин, в Мангушському районі Донецької області на 623 км. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ІЖ-21251, державний номерний знак НОМЕР_2, не вказав покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні руху, чим порушив п.9.2. «б» та керуючи транспортним засобом, здійснив обгін ближче 50 м. від пішохідного переходу, чим порушив п. 14.6 «в» ПДР України (а.с. 5).
Як вбачається з наданих позивачем копій свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач є власником транспортного засобу М21251, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.8-9).
Невірно зазначену марку автомобіля позивача у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності суд вважає технічною помилкою, яка не впливає на кваліфікацію правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та не може бути підставою для скасування постанови.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність зокрема за порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду та порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Пунктом 9.2. «б» ПДР України визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Пунктом 14.6 «в» ПДР України передбачено, що обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
З відео запису який відповідач надав до суду разом з відзивом, не вбачається факт скоєння ОСОБА_1, адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України, відеозапис розпочинається з моменту, коли автомобіль позивача вже стояв на узбіччі на автодорозі М-14 Одеса-Новоазовськ-Мелітополь за межами населеного пункту смт. Мангуш і самого факту правопорушення відеозапис не містить.
Із наведеного вбачається, що сторона відповідача не довела правомірність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Отже, під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, а саме визнати протиправними дії інспектора при винесенні оскаржуваної постанови та скасувати дану постанову
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122 ч.2, 245, 251, 283 КУпАП, ст.. ст.. 2,9,73,74,77, 241-246 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до інспектора роти №2 УПП в Донецькій області Дейко Володимира Вікторовича (місцезнаходження за адресою: вул. Макара Мазая буд.16, м. Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправними дії інспектора роти №2 УПП в Донецькій області Дейко Володимира Вікторовича при винесенні постанови серії ВР №063996 від 14 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №063996 від 14 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом 30 днів з дня складення судового рішення.
Суддя Д.О. Демочко