справа № 1340/3537/18
про закриття провадження у справі
11 грудня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Сільник Н.Є.
за участю:
представника позивача - Плахуніна В.Ф.
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" - Плесканки О.В.
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог напредмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" про закриття провадження у справі за позовом комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня м.Львова" до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог напредмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Вс т а н о в и в:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня м.Львова" до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача - Львівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.10.2018.
У підготовчому засіданні 30.10.2018 судом прийнято до провадження заяву комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня м.Львова" від 29.10.2018 про зміну предмету позову та частково задоволено клопотання позивача про заміну відповідача - судом залучено у справі другого відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.
З врахуванням заяви про зміну предмету спору комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня м.Львова" просить суд постановити рішення, яким:
- визнати реєстраційні дії щодо державної реєстрації за ТзОВ «Краківський ринок» права приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера «Б-2») загальною площею 933,9 кв.м. по вул. Рапопорта Я., 6 у м. Львові неправомірними та зобов'язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за ТзОВ «Краківський ринок» права приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера «Б-2») загальною площею 933,9 кв.м. по вул Рапопорта Я, 6 у м. Львові.
25 жовтня 2018 року від Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 та ч.1 ст.239 КАС України у зв'язку з тим, що вказану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування цього клопотання відповідач покликався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 22.03.2018 у справі № 235/4376/15-ц та від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16, а також на постанову Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі N9914/405/17 за позовом Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні міста Львова до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Львівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності. Беручи до уваги висновки, наведені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 у справі за №800/25736/16, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №914/405/17, постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2017 у справі №914/405/17 за аналогічними позовами позивача, пред'явленими за аналогічним предметом спору із аналогічних підстав, вважає, що даний спір є цивільно-правовим (господарсько-правовим), підвідомчий господарським судам та має розглядатися в порядку господарського судочинства з огляду на суб'єктний склад сторін та зміст правовідносин (сутність спору). Просить закрити провадження у справі.
11.12.2018 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» подав клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначив, що позивач звертався з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства, проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 у справі за № К/800/25736/16 провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що спір не має публічно-правового характеру і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. В подальшому позивач звернувся з аналогічним позовом в порядку господарського судочинства і остаточним рішенням ВС КГС від 20.09.2018 р. у справі № 914/405/17 встановлено, що спір не має публічно-правового характеру і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. Оскільки, позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою інших осіб, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оскаржуваних рішень, записів в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання захисту цивільного права або інтересу. Вказує, що наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 р. у справі № 823/2042/16.
У підготовчому засідання представник відповідача-2 не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник позивача проти вказаних клопотань заперечив, мотивуючи тим, що вказаний спір має публічно-правовий характер і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, оскільки оспорюється лише правомірність реєстраційних дій державного реєстратора і жодного спору про право не виникає. 07.12.2018 представник позивача подав до суду пояснення щодо клопотань про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що підставою реєстрації слугувало рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року у справі №10/269(10), яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 13.02.2012 року, а подальшому скасовано постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 року рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Для проведення реєстрації не було подано документу, що підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна. Вказує, що з 01.01.2013 відповідач-1 не має доступу до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а отже, не має ні юридичної, ні технічної можливості здійснювати реєстраційні дії в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Третя особа-2 самостійно не звернулася в установленому законом порядку до відповідача-2 із заявою про внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації за нею речового права на спірну будівлю, а також повторно із заявою про державну реєстрацію визнаного за нею постановою Господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12 речового права на спірну будівлю. Державний реєстратор прав на нерухоме майно рішенням від 17.05.2016 №29631330 відмовив позивачу «у скасуванні запису». 6. Позивач оскаржив 27.05.2016 до Львівського окружного адміністративного суду вищевказане рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача-2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2016 у справі №813/1756/16, залишеною без змін судом апеляційної інстанції позовну заяву позивача залишено без розгляду у зв'язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Ухвалою ВГСУ від 08.11.2016р. у справі №К/800/25736/16 судові рішення попередніх судових інстанцій скасовано, провадження у справі закрито, оскільки даний спір підлягає розгляду господарськими судами в порядку господарського судочинства. У подальшому спір між позивачем з одного боку, відповідачем-2 і третьою особою-2, з другого боку, щодо скасування рішення реєстратора відповідача-1 від 09.03.2012 про державну реєстрацію за третьою особою- 2 речового права на спірну будівлю і скасування відповідного запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно був предметом неодноразового розгляду господарськими судами України. Остаточне рішення у господарській справі №914/405/17 прийнято Касаційним господарським судом Верховного Суду, який постановою від 20.09.2018, відмовив позивачу у задоволенні позову. Стверджує, що у даній справі спір про право відсутній, а з'ясуванню підлягає правомірність надання суб'єктом владних повноважень адміністративної послуги. Вважає, що клопотання відповідача-1 і третьої особи-2 про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, слід відхилити за відсутності правових підстав. Просив відмовити у задоволенні клопотань відповідача- 2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок».
Представник відповідача - 1 у підготовче засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Львівської міської ради у підготовче засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника Львівської міської ради.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» своє клопотання та клопотання відповідача- 2 підтримав з мотивів, наведених у поясненні, просив закрити провадження у справі.
Суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, виходячи з наступного.
Предметом спору є визнання протиправними реєстраційних дій щодо державної реєстрації за ТзОВ «Краківський ринок» права приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера «Б-2») загальною площею 933,9 кв.м. по вул. Рапопорта Я., 6 у м. Львові та зобов'язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за ТзОВ «Краківський ринок» права приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера «Б-2») загальною площею 933,9 кв.м. по вул Рапопорта Я, 6 у м. Львові.
Судом встановлено, що підставою реєстрації слугувало рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року у справі №10/269(10), яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 13.02.2012 року.
Постановою Вищого Господарського суду України від 16.05.2012 року рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 у справі № 10/269(10) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
За наслідками нового розгляду, Господарський суд Львівської області рішенням від 01.08.2012 року № 5015/2286/12 визнав за ТзОВ "Краківський ринок" право власності на частку у розмірі 77/100 приміщень в окремо стоячій будівлі колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, загальною площею - 993,9 кв.м.
Прокурор м. Львова не погодившись із рішенням від 01.08.2012 року у справі № 5015/2286/12, подав апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої Львівський апеляційний господарський суд своєю постановою від 22.01.2013 року рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012 року скасував, і постановив нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив повністю.
За наслідками касаційного оскарження Вищий господарський суд України своєю постановою від 10.04.2013 року у справі №5015/2286/12 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року скасував, а рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2012 року згідно котрого за ТзОВ "Краківський ринок" визнано право спільної часткової власності у розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 кв.м. на вул. Рапопорта Я., 6 у м. Львові, залишив у силі.
Рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2012 року остаточно набрало законної сили 10.04.2013.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про скасування рішення господарського суду, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права часткової власності за третьою особою на об'єкт нерухомості - будівлю колишнього гінекологічного відділення, та порушення його прав як балансоутримувача цього об'єкта.
Додатково позивач зазначає, що право власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності, або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна.
Позивач вказує, що « 07.02.2018 став очевидним той факт, що оспорювану державну реєстрацію проведено 09.03.2012 реєстратором відповідача з порушенням закону, що у подальшому породило негативні правові наслідки для позивача і третьої особи-1 у вигляді зміни (припинення) орендних правовідносин з їх участю щодо спірної будівлі».
Позивач дійшов висновку, що державну реєстрацію за ТзОВ "Краківський ринок" спільної часткової власності на спірну будівлю реєстратор провів 09.03.2012 з порушенням вимог ч.3 ст.331 ЦК України, ст. 15 і ст.19 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що предметом спору є правомірність вчинення реєстраційних дій з державної реєстрації речового права за відсутності документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою на якій розміщена спірна будівля. Стверджує, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій реєстратора відповідача як суб'єкта, наділеного Законом №1952-І/ владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо перевірки поданих для цього документів та наявності у третьої особи-3, яка звернулася за державною реєстрацією, документів на землекористування.
Позивач вважає, що в даному випадку спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії реєстратора відповідача, який, на думку позивача, при наданні адміністративної послуги, вийшов за межі своїх владних повноважень, прийнявши 09.03.2012 рішення про реєстрацію за ТзОВ "Краківський ринок" право спільної часткової власності на спірну будівлю.
Обставини справи учасниками справи під сумнів не ставляться.
Враховуючи зміст заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин та обставин у справі, суд виходить з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративного суду, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Оцінюючи доводи сторін, Суд доходить висновку, що фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії відповідача щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за третьою особою.
Суд зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Суд наголошує, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТзОВ "Краківський ринок", не мало публічно-правових відносин саме з позивачем.
Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи- ТзОВ "Краківський ринок", а не позивача- комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня м.Львова".
За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства. Цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок».
Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Тобто предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, оскільки законність набуття позивачем права власності на об'єкт нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Крім того, Позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, отже такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.
Юридичним фактом, з якого виник спір, є рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 у справі №10/269(10), яким було визнано право спільної часткової власності ТОВ «Краківський ринок» на приміщення в Будівлі у розмірі 77/100, остаточно набрало законної сили 10.04.2013, яке стало правовстановлюючим документом, на підставі якого відповідачем згодом було зареєстровано право власності.
Визнання протиправними дій державного реєстратора щодо цієї державної реєстрації, само по собі, не призводить до правової визначеності. Навпаки, визнання реєстраційних дій протиправними та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації за ТзОВ «Краківський ринок» права приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера «Б-2») загальною площею 933,9 кв.м. по вул Рапопорта, Я., 6 у м. Львові без скасування правової підстави виникнення права призводить до правової невизначеності, суперечності між дійсними і зареєстрованими правами і дезорієнтує учасників цивільного обороту.
За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (БТІ) немає жодних правовідносин, тим більше публічно-правового характеру. Права, які позивач вважає порушеними, порушені не реєстрацією, а прийняттям Господарським судом Львівської області рішення від 30.11.2011 року у справі №10/269(10), яким було визнано право спільної часткової власності ТОВ «Краківський ринок» на приміщення в Будівлі у розмірі 77/100, а тому без врахування цього рішення спір не може бути вирішено, а право власності не може бути захищене ефективно.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.09.2018 у справі №904/405/17 вказав наступне: «В основу оскаржуваної постанови апеляційним судом покладено висновок про те, що як до скасування рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 у справі №10/269(10), на підставі якого реєстратором прийнято рішення про проведення державної реєстрації, так і після залишення в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12, титул ТОВ «Краківський ринок» як співвласника Будівлі не змінився. Тобто вищезазначеними судовими рішеннями в справі №5015/2286/12 визнано правомірність набуття ТОВ «Краківський ринок» права власності на частину спірного об'єкту. Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд визнав, що права позивача не порушені внесенням спірного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує визнане державою вже набуте особою право власності».
Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі суд враховує ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 у справі за №813/1756/16 за позовом Комунальної 3-ої міської лікарні до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Душека Ігоря Михайловича Управління державної реєстрації Львівської міської ради, треті особи - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок", Львівська міська рада про скасування рішення реєстратора, яким провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що спір не має публічно-правового характеру і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Не врахування у вказаній справі вищевказаної ухвали Вищого адміністративного суду України порушить принцип юридичної визначеності, який полягає в тому, що у разі прийняття судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву.
Суд бере до уваги також правову оцінку цим доводам щодо підсудності, надану Вищим господарським судом України при прийнятті постанови 01.11.2017 у справі №904/405/17, у якій вказано «що стосується доводів касаційної скарги про непідвідомчість справи господарському суду, то суд вважає їх необгрунтованими ще й з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства, проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 у справі за № К/800/25736/16 провадження у справі закрите у зв'язку з тим, що спір не має публічно-правового характеру і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.09.2018 у справі №904/405/17 дійшов висновку, що спір за позовом Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні міста Львова до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Львівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності не має публічно-правового характеру і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Суд зазначає, що відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена ст. 20 Господарського кодексу України).
Відтак, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. З огляду на це, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
Висновки суду узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду висловлений у постанові від 21.03.2018 у справі № 802/1792/17-а, у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 826/3202/16, у постанові від 12.04.2018 у справі №817/1048/16, у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 826/12559/16, від 27 червня 2018 року у справі № 2а-11305/10/1370, у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, у постанові від 20.09.2018 у справі № 346/3805/16-а, у постанові від 14 листопада 2018 у справі № 806/2108/17 (К/9901/53843/18), у постанові від 20 листопада 2018 у справі № П/811/1211/16, у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №815/4647/17.
Крім того, Суд звертає увагу, що спірні правовідносини стосуються набутого ТзОВ "Краківський ринок" права власності на об'єкти нерухомого майна, і в разі внесення запису про скасування державної реєстрації, майнові права цієї юридичної особи можуть бути порушені. Тому цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Беручи до уваги наведене, ураховуючи суть й суб'єктний склад спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що цей спір повинен розглядатись у порядку господарського судочинства.
Керуючись ст. ст. 238, 239, 248, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» про закриття провадження у справі за позовом комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня м.Львова" до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача - Львівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня м.Львова" до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача - Львівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.12.2018.
Суддя Р.М. Брильовський