справа № 1340/4902/18
11 грудня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Колодій О.Р.,
за участю:
представник позивача Біловус О.Р.,
представник відповідача Міклюш Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальність ТД "ВБК" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
товариство з обмеженою відповідальністю ТД "ВБК" (далі - позивач, ТОВ ТД "ВБК") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 № 0016341414.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 21.09.2018 № 2339/13-01-14-14/19268759 про нереальність господарських операцій із ТОВ "НГ Трейдинг" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "НГ Трейдинг", а отже безпідставно занижено податок на додану вартість. Стверджує, що у зв'язку з відсутністю фактичного постачання газу, а лише документального оформлення, то у ТОВ ТД "ВБК" не має підстав для формування податкового кредиту з вартості природного газу від ТОВ "НГ Трейдинг". Відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає.
У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У період з 27.08.2018 по 07.09.2018 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТД "ВБК" (код ЄДРПОУ 19168759) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, з період з 01.01.2015 по 30.06.2018, про що 21.09.2018 складено акт № 2339/13-01-14-14/19268759 (далі - акт перевірки).
Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198. 1, п. 198. 2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану на загальну суму 687014,24 грн, в тому числі за квітень 2018 року 354784,63 та за травень 2018 року в сумі 332229,61 грн.
Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "НГ Трейдинг".
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем, від 05.10.2018 винесено податкове повідомлення-рішення № 0016341414, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 858768,00 грн (в т.ч. за основним платежем 687014 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 171754 грн).
Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу Українит при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "НГ Трейдинг" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.
Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "НГ Трейдинг".
Між ТОВ "НГ Трейдинг" (постачальник) та ТОВ ТД "ВБК" (споживач) 21.06.2017 укладено договір постачання природного газу № 21/06.
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу протягом строку дії договору товар: природний газ, в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, визначених даним договором.
21.08.2017 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 21/08/2017 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
25.09.2017 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 25/09/2017 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
24.10.2017 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 24/10/2017 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
24.11.2017 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 24/11/2017 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
06.12.2017 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 06/12/2017 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
21.12.2017 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 21/12/2017 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
30.03.2018 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 30/03/2018 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
24.04.2018 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 24/04/2018 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
31.05.2018 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 31/05/2018 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
20.06.2018 між ТОВ "НГ Трейдинг" та ТОВ ТД "ВБК" укладено додаткову угоду № 20/06/2018 до договору постачання природного газу № 21/06 від 21.06.2017.
На підтвердження виконання умов Договору позивачем надано акти примання-передачі природного газу від 30.04.2017 та від 31.05.2017.
Судом встановлено, що при проведені перевірки позивачем надані ревізорам всі зазначені документи та податкові накладні від 12.04.2018 № 33, від 17.04.2018 № 50, від 18.04.2018 № 59, від 19.04.2018 № 67, від 23.04.2018 № 85, від 27.04.2018 № 115, від 30.04.2018 № 136, від 15.05.2018 № 63, від 18.05.2018 № 81, від 21.05.2018 № 93, від 23.05.2018 № 118, від 24.05.2018 № 130, від 25.05.2018 № 143, від 30.05.2018 № 163, від 315.05.2018 № 180 (акт перевірки, ст. 6- 7).
Також, встановлено, що розрахунки між ТОВ ТД "ВБК" та ТОВ "НГ Трейдинг" проводились у безготівковій формі.
Відповідно до картки рахунку 631за квітень 2018 року та травень 2018 року станом на 31.05.2018, кредитове сальдо по взаєморозрахунках із ТОВ «НГ Трейдінг» становить 1232 683,49 грн.
Позивач також надав суду договір від 03.05.2017 про транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1705000328, акти від 30.04.2018 № 04-18-1705000328 та від 31.05.2018 № 05-18-1705000328 надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводам,
Відповідно до представлених документів, встановлено що оплату за транспортування природного газу ТОВ ТД «ВБК» здійснював на адресу ПАТ «Укртансгаз» філія УМГ «Львівтрансгаз» .
При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем як до перевірки та і при судовому розгляді справи надані докази, які в своїй сукупності підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.
Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ "НГ Трейдинг" в акті перевірки відсутні, зокрема будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.
Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між ТОВ ТД "ВБК" та ТОВ "НГ Трейдинг", факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.
Дослідивши Акт перевірки, суд дійшов висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі даних що містяться в ІС «Податковий блок» та інформації що міститься в інформаційних базах даних (наявних у ДФС) по ТОВ «НГ Трейдінг».
Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (заява N 803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Отже, суд вважає, що порушення ТОВ «НГ Трейдінг», якщо такі були, мають бути досліджені під час перевірки саме ТОВ «НГ Трейдінг».
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ ТД "ВБК" та ТОВ "НГ Трейдинг" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.
У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вказаного договору. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 9, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 05.10.2018 № 0016341414.
3. Судовий збір в розмірі 12881,53 грн присудити на користь товариства з обмеженою відповідальність ТД "ВБК" (вул. Комарнівська, 66/4, м. Городок, Львівська область, 81500, ЄДРПОУ 19168759) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 39462700).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 17.12.2018.
Суддя Костецький Н.В.