10.2.4
Іменем України
17 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3820/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивача), в інтересах якого звернувся представник позивача - адвокат ОСОБА_2, до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Попаснянському районі), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Попаснянському районі щодо невиплати позивачу пенсії за період з 08.03.2018 по 31.10.2018;
- зобов'язати УПФУ в Попаснянському районі виплатити позивачу заборгованість по пенсії за період з 08.03.2018 по 31.10.2018 в сумі 62854,59 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та пенсіонером за віком.
02.04.2018 позивач звернувся до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням УПФУ Попаснянського району позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 у справі № 812/1416/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 11.04.2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні позовної вимоги про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його загального страхового стажу періоду роботи з 25.06.1990 по 03.08.1990 та до пільгового стажу роботи періоду з 24.06.1988 по 31.07.1988, з 25.06.1990 по 03.08.1990, з 31.07.1992 по 05.09.1994, з 11.11.1996 по 04.11.1997, з 05.11.1997 по 27.03.2001, та з 28.03.2001 по 02.06.2003, та в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено.
На підставі вказаного судового рішення відповідачем у вересні 2018 року була призначена позивачу пенсія за віком на пільгових умовах з 08.03.2018 та останній був повідомлений, що виплата пенсії буде розпочата з жовтня 2018 року.
Але позивач отримав поточну пенсію лише за листопад 2018 року.
Щодо пенсії за період з 08.03.2018 по 31.10.2018, то вона йому виплачена не була.
У зв'язку з цим, позивач звернувся зі заявою до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області, щоб йому повідомили про причини невиплати пенсії за період з 08.03.2018 по 31.10.2018.
Листом від 26.10.2018 позивачу повідомили, що пенсія за жовтень 2018 року в сумі 8085,03 грн. була нарахована на відомість жовтня 2018 року, але чому не була виплачена не зазначено. Щодо пенсії за період з 01.04.2018 по 30.09.2018, то вказані пенсійні виплати позивачу було нараховано на додаткову відомість та буде виплачено за умови фінансування.
Позивач вважає бездіяльність відповідача в частині невиплати пенсії за період з 08.03.2018 по 31.10.2018 неправомірною та такою, що порушує його права, у зв'язку з чим звернуся до суду з позовом.
Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (арк. спр. 37-38), в якому зазначив таке.
02.04.2018 позивач звернувся до УПФУ в Попаснянському районі із заявою щодо призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням управління від 11.04.2018 в призначенні пенсії на пільгових умовах йому було відмовлено через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Попаснянському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. 09.07.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.
11.09.2018 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 у справі № 812/1416/18 пенсію ОСОБА_1 було призначено.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000503049 від 28.03.2018, виданої управлінням соціального захисту населення Попаснянської РДА, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та зареєстрований за адресою: 93292, АДРЕСА_1.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України.
Пенсію позивачу було нараховано на основну відомість жовтня 2018 року за поточний місяць, тобто жовтень 2018 року в сумі 8085,03 грн. та нараховано доплату за минулі періоди з місяця, у якому позивач звернувся до управління з заявою про призначення йому пенсії - з 01.04.2018 по 30.09.2018.
ОСОБА_1 отримав пенсію за жовтень 2018 року в листопаді 2018 року та продовжує її отримувати до теперішнього часу. Пенсія за період квітень-вересень 2018 року в сумі 48510,18 грн. не сплачена через відсутність фінансування.
Управління зазначає, що виплату пенсії гр. ОСОБА_1 здійснено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365», а саме п. 15, у якому зазначено: «Орган , що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає ( відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
На теперішній час порядок виплати пенсій, які не виплачені за минулий період, Кабінетом Міністрів України не затверджено , тому не виплачена ОСОБА_1 пенсія за минулі періоди , а саме: з 08.03.2018 по 31.03.2018 в сумі 6259,38 грн. обліковується у управлінні Пенсійного фонду України та буде сплачена на умовах окремого порядку, після визначення його Кабінетом Міністрів України.
Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
По справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 17.12.2018. Визнано не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом (арк. спр. 1-2).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Судом установлено, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 28.03.2018 № 0000503049 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перемістився за адресою: АДРЕСА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2 (арк. спр. 12).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 у справі № 812/1416/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 11.04.2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні позовної вимоги про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його загального страхового стажу періоду роботи з 25.06.1990 по 03.08.1990 та до пільгового стажу роботи періоду з 24.06.1988 по 31.07.1988, з 25.06.1990 по 03.08.1990, з 31.07.1992 по 05.09.1994, з 11.11.1996 по 04.11.1997, з 05.11.1997 по 27.03.2001, та з 28.03.2001 по 02.06.2003, та в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено (арк. спр. 13-18).
Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в УПФУ в Попаснянському районі з 08.03.2018 в сумі 8085,03 грн. (арк. спр. 49).
Згідно інформації УПФУ в Попаснянському районі від 05.12.2018 № 14039/08 ОСОБА_1 отримав пенсію за жовтень 2018 року в листопаді 2018 року та продовжує її отримувати до теперішнього часу. Пенсія за період квітень-вересень 2018 року в сумі 48510,18 грн. не сплачена через відсутність фінансування. Пенсія за період з 08.03.2018 по 31.03.2018 в сумі 6259,38 грн. обліковується в управлінні Пенсійного фонду України та буде сплачена на умовах окремого порядку, після визначення його Кабінетом Міністрів України (арк. спр. 50).
Згідно довідки УПФУ в Попаснянському районі від 03.12.2018 № 14044/02 ОСОБА_1 за період з 08.03.2018 по 30.09.2018 пенсія нарахована в сумі 54769,56 грн., але не виплачена (арк. спр. 51).
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 08.03.2018 по 31.10.2018.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати заборгованості з виплати пенсії за минулі періоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплені основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22.11.2014.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок бойових дій на території Луганської області, тобто не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.
Враховуючи, що позивач має право на виплату пенсії, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії.
Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивача, вважає за необхідне зобов'язати УПФУ в Попаснянському районі виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, при цьому керується підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365".
Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (статті 113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлені законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин щодо виплати пенсії пенсіонерам слід застосовувати норми Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу.
При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Що стосується періоду, з якого має бути виплачена заборгованість по пенсії, судом з вищеописаних документів встановлено, що у листопаді 2018 року була виплачена позивачу пенсія за жовтень 2018 року (арк. спр. 50). Відповідно, заборгованості по пенсії складає за період з 08.03.2018 по 30.09.2018.
Таким чином, заборгованість з пенсії за період з 08.03.2018 по 30.09.2018 підлягає виплаті.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 08.03.2018 по 30.09.2018, таким чином вказана заборгованість пенсії позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн (арк. спр. 4).
Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком з 08.03.2018 по 30.09.2018.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська область, Попаснянський район, місто Попасна, вулиця Шкільна, будинок 2 ) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання: 93292, АДРЕСА_1) заборгованість по пенсії за віком за період з 08.03.2018 по 30.09.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська область, Попаснянський район, місто Попасна, вулиця Шкільна, будинок 2 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання: 93292, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.)
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця