30 листопада 2018 року м. Київ № 810/2374/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) із позовом до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 29.08.2018 (а.с.152-155), просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 27.04.2018 за №439 та рішення Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11.07.2018 за №719 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця ОСОБА_1, згідно з законодавством, що діяло на момент призначення пенсії, починаючи із 1 травня 2018 року, виходячи із - 90% розміру заробітної плати, та врахувати при перерахунку пенсії складові частини заробітної плати: матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати та винагороду за сумлінну працю в органах державної влади згідно постанови №1563 від 02.10.2003 року, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які відповідно до довідки "Про складові заробітної плати" (за останні календарні 24 місяці роботи), що подається для перерахунку пенсії, виданої Богуславським районним центром зайнятості №133/03-18 від 27.04.2018, та довідки №182/03-18 від 15.06.2018, з моменту звернення за перерахунком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працювала в Богуславському районному центрі зайнятості на посаді головного спеціаліста та з серпня 2011 року вийшла на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» при стажі роботи на державній службі 22 роки. Позивач вказує, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% розміру заробітної плати.
На думку позивача, органом Пенсійного фонду порушуються права на отримання пенсії у повному обсязі, оскільки пенсія обчислена із заробітної плати з урахуванням посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат. Проте, як стверджує позивач, до заробітної плати не було враховано інших виплат, до яких віднесено: матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки і для вирішення соціально - побутових питань, а також індексації заробітної плати відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282 та постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006, з виплат яких справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач вказує, що отримала від Богуславського районного центру зайнятості довідку про складові заробітної плати, до якої, зокрема, були включені «Інші виплати» з наданням розшифровки цих виплат, а також зазначено, що сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить - 48049,33 грн., в дану суму входять й «інші виплати».
Позивач звертає увагу, що подала до відповідача зазначену довідку разом із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки і для вирішення соціально-побутових питань, а також індексації заробітної плати.
Проте, Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило у проведенні перерахунку пенсії.
У свою чергу, позивач наголошує, що як вбачається з довідки «Про складові заробітної плати» (за останні календарні 24 місяці роботи), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №133/03-18 від 27.04.2018, на всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На думку позивача, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховано та сплачено страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, як вказує позивач, законодавством віднесено до складу заробітної плати інші виплати.
Крім цього, у заяві про уточнення позовних вимог б/н від 21.06.2018 (а.с.43-46) позивач звернув увагу, що відповідно до наказу Київського обласного центру зайнятості позивачу було виплачено грошову винагороду за сумлінну, безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі двох заробітних плат. Даний факт підтверджується довідкою №182/03-18 від 15.06.2018, копією відповідного наказу Київського обласного центру зайнятості та записом у трудовій книжці позивача.
Також, як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог б/н від 29.08.2018 (а.с.152-155), позивач стверджує, що звернулась із вищевказаною довідкою №182/03-18 від 15.06.2018 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, за результатами чого отримала рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Отже, позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії є неправомірним та таким, що не відповідає діючому законодавству, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення у розмірі, відповідному заробітній платі та стажу.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач перебуває на обліку в Кагарлицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за віком у відповідності до закону України «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 № 3723 XII зі змінами та доповненнями з 10.06.2011.
Як зазначає відповідач, в обґрунтування позовних вимог позивач зосереджує свої мотивування на нормативно-правових актах, які були чинні на час призначення йому пенсії.
Як наголошує відповідач, позивач посилається, зокрема, на статті 33, 35 та 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами та доповненнями. У той же час, як стверджує відповідач, вищезазначені статті Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратили чинність 01.05.2016, коли набув чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, яким не передбачено здійснення перерахунків пенсії непрацюючим державним службовцям. Відповідач вказав, що відповідно до чинного законодавства пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з врахуванням складових частин заробітної плати, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань, індексації заробітної плати.
Крім цього, відповідач звернув увагу, що в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 та від 23.04.2003 № 581, які у свою чергу втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» №622 від 14.09.2016.
Як наголосив відповідач, позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся 27.04.2018, тобто у той час, коли всі вище перелічені нормативно-правові акти вже втратили чинність. Таким чином, на думку відповідача, посилання позивача на законодавство, яке діяло під час призначення йому пенсії є неправомірним.
Також, відповідач наголосив, що з 01.06.2015 на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII органи Пенсійного фонду України не призначають та не перераховують пенсії державним службовцям відповідно до Закону «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993.
Крім цього, відповідач звернув увагу, що позивачем не подано до управління довідку про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 15.06.2018 № 182/03-18.
Відповідач також наголосив, що посилання позивача з приводу перерахунку пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати, з якої було сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є помилковим, оскільки Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було внесено зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 та встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім цього, як вказав відповідач, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання України» від 27.03.2014 № 166-VI було внесено зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, які набрали чинності з 01.04.2014 та встановлено, що пенсія призначається у розмірі 70% їх заробітної плати, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також, відповідач наголосив, що у подальшому Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII було внесено зміни до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, які набрали чинності з 01.05.2015 та полягали у тому, що пенсія призначається у розмірі 60% від суми їх заробітку, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ознайомившись із відзивом відповідача на позовну заяву, позивач надав суду відповідь на відзив (а.с.54-58).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/2374/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с.1-2).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 постановлено подальший розгляд справи №810/2374/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України від 03.10.2017 №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», вважати судове засідання 10.07.2018 підготовчим засіданням та продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів (а.с.142-143).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №810/2374/18 до судового розгляду по суті (а.с.160-161).
У судове засідання, призначене на 04.10.2018, представники учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
Разом з цим, у матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи №810/2374/18 у порядку письмового провадження (а.с.159).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідка чи експерта, протокольною ухвалою суду від 04.10.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/2374/18 у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області 12 січня 1999 року (а.с.9-10).
Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_1, видане Пенсійним фондом України 16.04.2008 (а.с.11).
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Кагарлицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.
Згідно із протоколом №59 від 12.03.2008 Управлінням Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області позивачу призначено пенсію за віком з 16.02.2008 як працюючому державному службовцю у розмірі 86 % від заробітної плати, що бралась для обчислення пенсії (а.с.66).
Як вбачається з відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.09.2011 звільнено з займаної посади у Богуславському районному центрі зайнятості Київської області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію із зниженим пільговим пенсійним віком, як громадянки, яка постійно проживає та працює на території посиленого радіоекологічного контролю відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України «Про державну службу» та ст. 38 КЗпП України (а.с.49-51).
Відповідно до розпорядження від 08.09.2011 №139628 Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області позивачу здійснено перерахунок пенсії через зміну надбавки та з 02.09.2011 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком як непрацюючий державний службовець відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% від заробітної плати, що бралась для обчислення пенсії (а.с.99).
Судом встановлено, що Богуславським районним центром зайнятості Київської області було видано ОСОБА_1 довідку №133/03-18 від 27.04.2018 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно з якою до складових заробітної плати за період з 01.09.2009 до 31.08.2011 включено «Інші виплати», а саме: індексацію, матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань (а.с.13-14).
Крім цього, як вбачається із зазначеної довідки, на всі види оплати праці, включені в довідку (надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи; премії; премії до державних, професійних свят та ювілейних дат; інші виплати (індексація); матеріальну допомогу на оздоровлення; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань), нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також, згідно із довідкою Богуславського районного центру зайнятості Київської області №134/03-18 від 27.04.2018 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні завдання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданої позивачу, ОСОБА_1 справді працювала в Богуславському районному центрі зайнятості на посаді головного спеціаліста, заробітна плата якої станом на 01.09.2011 становила: посадовий оклад - 1080,00 грн.; надбавка за ранг (10 ранг) - 80,00 грн.; надбавка за вислугу років (30%) (за стаж державної служби 20 років) - 348,00 грн.; надбавка постраждалому внаслідок катастрофи на ЧАЕС - 5,20 грн.; усього - 1513,20 грн. (а.с.15). Крім цього, вищевказаною довідкою передбачено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
27.04.2018 позивач звернулась до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення / перерахунок пенсії, в якій просила перерахувати пенсію з більшого заробітку згідно довідок №133/03-18 від 27.04.2018 та №134/03-18 від 27.04.2018 (а.с.124).
Згідно із розпискою-повідомленням Кагарлицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області прийнято вищевказану заяву ОСОБА_1 27.04.2018 та зареєстровано за №439, із переліком документів, доданих до заяви, а саме: довідки про заробітну плату (спец пенсії) у кількості 2 шт.; заяви про призначення / перерахунок пенсії у кількості 1 шт. (а.с.124 зворотній бік).
За результатами розгляду заяви від 27.04.2018 Кагарлицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області прийнято рішення №439 від 27.04.2018 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.125).
У рішенні №439 від 27.04.2018 відповідач зазначає, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон 889). Статтею 90 Закону № 889 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як вказує відповідач, положенням підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ Закону № 889 стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, якою визначалися підстави для здійснення перерахунку пенсій державним службовцям, втратила чинність.
Крім цього, у рішенні №439 від 27.04.2018 зазначено, що перерахунок пенсій особам, яким було раніше призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», законодавством не передбачено.
На думку відповідача, виходячи з вищевикладеного, підстав для перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 відповідно до порядку та норм Закону України «Про державну службу» немає.
Також, як вбачається з матеріалів справи, Богуславським районним центром зайнятості Київської області було видано ОСОБА_1 довідку №182/03-18 від 15.06.2018 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно з якою до складових заробітної плати за період з 01.09.2010 до 31.12.2010 включено «Інші виплати», а саме: винагороду за сумлінну працю в органах державної влади (а.с.47). Крім цього, відповідно до зазначеної довідки на всі види оплати праці, включені в довідку (винагороду за сумлінну працю в органах державної влади), нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У той же час, Кагарлицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області відповідно до наданої позивачем заяви від 11.07.2018 прийнято рішення №719 від 11.07.2018 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.156).
У рішенні №719 від 11.07.2018 відповідач зазначає, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон № 889). Статтею 90 Закону № 889 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як вказує відповідач, положенням підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ Закону № 889 стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, якою визначалися підстави для здійснення перерахунку пенсій державним службовцям, втратила чинність.
Крім цього, у рішенні №719 від 11.07.2018 зазначено, що перерахунок пенсій особам, яким було раніше призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», законодавством не передбачено.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, на думку відповідача, підстав для перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 відповідно до порядку та норм Закону України «Про державну службу» немає.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями №439 від 27.04.2018 та №719 від 11.07.2018 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Так, згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із абзацом 17 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на момент призначення пенсії) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ, який був чинним на момент призначення пенсії).
Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
При цьому, згідно з частиною 5 статті 37 Закону № 3723-ХІІ за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Згідно із статтею 371 Закону № 3723-ХІІ у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
За змістом частини шостої вказаної статті Закону № 3723-ХІІ державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно з частиною сьомою статті 33 Закону № 3723-ХІІ умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входять:
- основна заробітна плата як - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата як - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Аналогічні положення містяться й в підпунктах 2.2.2 та 2.2.7 пункту 2.2. Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 році за № 114/8713 (далі - Інструкція №5), де вказано, що до складу фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування; суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.
Відповідно до підпунктів 2.3.2. та 2.3.3. пункту 2.3. Інструкції №5 до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат входять: винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків; матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31).
Згідно із частиною першою статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції станом на день призначення пенсії) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до пункту 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції станом на день виходу на пенсію) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Тобто, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 21-314а14, який, аналізуючи положення статті 37 Закону № 3723-XII, статті 41 Закону № 1058-IV та статті 66 Закону № 1788-XII, дійшов висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексація та винагорода за сумлінну працю в органах державної влади, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються при обчисленні розміру пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 468/1212/16-а, у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 127/15400/17, у постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 415/6846/16-а, у постанові від 23 листопада 2018 року у справі №638/981/17, у постанові від 23 листопада 2018 року у справі №184/157/17(2-а/184/13/17).
Як слідує із довідки №133/03-18 від 27.04.2018, виданої Богуславським районним центром зайнятості Київської області, про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», за період з 01.09.2009 по 31.08.2011 надбавки та премії позивача становили: надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премія, премія до державних професійних свят та ювілейних дат, інші виплати (індексація), матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань (а.с.13-14). На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також, відповідно до довідки №182/03-18 від 15.06.2018, виданої Богуславським районним центром зайнятості Київської області, про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», за період з 01.09.2010 до 31.12.2010 надбавки та премії позивача становили: інші виплати (винагорода за сумлінну працю в органах державної влади згідно постанови №1563 від 02.10.2003) (а.с.47). На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація та винагорода за сумлінну працю в органах державної влади, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу заробітної плати державних службовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
При цьому, відповідачем не заперечується, що при розрахунку заробітної плати для призначення пенсії не були врахованими: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, індексація та винагорода за сумлінну працю в органах державної влади.
За таких обставин суд вважає, що пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно довідок Богуславського районного центру зайнятості Київської області №133/03-18 від 27.04.2018 та №182/03-18 від 15.06.2018.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 листопада 2018 року у справі №638/981/17, згідно із якою Верховний Суд дійшов висновку про те, що державні службовці мають право на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з не включенням при обчисленні розміру пенсії сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, винагорода за вислугу років, премії.
Таким чином, відповідач приймаючи рішення від 27.04.2018 за №439 та від 11.07.2018 за №719 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з включення сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, діяв всупереч нормам чинного законодавства.
Такі відмови відповідача призвели до зменшення розміру пенсії державного службовця, та є звуженням змісту набутих ним прав та порушенням сутності його конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання протиправними та скасування рішень Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 27.04.2018 за №439 та від 11.07.2018 за №719 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
У відповідності до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Відповідно до статті 4 цього Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно із пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
У той же час, суд звертає увагу, що у даному випадку збільшення розміру пенсії позивача при його перерахунку не є підвищенням розміру пенсії у розумінні пункту 5 Порядку №1078, а є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому законодавством.
Суд зазначає, що індексацію пенсії позивачу варто провести без зміни базового місяця для проведення індексації, оскільки перерахунок пенсії, у даному випадку, є відновленням її порушеного права на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та встановлення нового базового місяця.
Перерахований розмір пенсії буде таким, що підлягав перерахунку пенсії, але внаслідок протиправних рішень відповідача не був нарахований та виплачений в належному розмірі, тому базовий місяць для проведення індексації пенсії має бути залишений без змін, оскільки п. 10-1 Порядку № 1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. По призначених пенсіях обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій здійснюється, починаючи з місяця призначення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії на підставі рішення суду є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2018 року №184/157/17(2-а/184/13/17).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що функція з визначення процедури та порядку проведення перерахунку пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України, які повинні при перерахунку пенсії неухильно дотримуватися вимог законодавства, зокрема, й щодо визначення розміру середньомісячних виплат та коригування розміру виплат, що включаються у заробіток для обчислення пенсії.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова №865, яка була чинною станом на момент призначення пенсії) передбачено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.
Пунктом 2 Постанови №865 визначено, що порядок коригування виплат, зазначених у пункті 1 цієї постанови, при призначенні пенсії встановлюється Міністерством праці та соціальної політики разом з Міністерством фінансів.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку коригування розміру виплат, що включаються у заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України 11.08.2003 р. № 226/509, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.09.2003 р. № 758/8079 (далі - Порядок № 226/509), передбачено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), які нараховані виходячи з посадового окладу та рангу до прийняття постанови Кабінету Міністрів України про підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям і включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", коригується за коефіцієнтом підвищення посадового окладу та надбавки до нього за ранг, що визначається окремо для кожного працівника шляхом ділення суми посадового окладу і надбавки за ранг, встановлених йому постановою Кабінету Міністрів України про підвищення заробітної плати, на суму посадового окладу і надбавки до нього за ранг, які працівник мав до підвищення заробітної плати.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 226/509 інші виплати, які розраховуються виходячи з посадового окладу, коригуються на коефіцієнт підвищення, який визначається у вищезазначеному порядку шляхом ділення посадових окладів.
Розміри посадових окладів і надбавок за ранги станом на останній день до підвищення заробітної плати визначаються за довідками установ чи організацій (абзац 3 пункту 2 Порядку № 226/509).
Абзацом 1 пункту 3 Порядку № 226/509 визначено, що у тому разі, коли за період, за який подано довідку про розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", прийнято декілька постанов Кабінету Міністрів України про підвищення заробітної плати державним службовцям, коригування виплат провадиться у порядку, визначеному пунктом 2 цього Порядку, окремо по кожному періоду до чергового підвищення.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця ОСОБА_1, згідно з законодавством, що діяло на момент призначення пенсії, починаючи із 1 травня 2018 року, виходячи із - 90% розміру заробітної плати, та врахувати при перерахунку пенсії складові частини заробітної плати: матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати та винагороду за сумлінну працю в органах державної влади згідно постанови №1563 від 02.10.2003 року, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які відповідно до довідки "Про складові заробітної плати" (за останні календарні 24 місяці роботи), що подається для перерахунку пенсії виданої Богуславським районним центром зайнятості №133/03-18 від 27.04.2018, та довідки №182/03-18 від 15.06.2018, з моменту звернення за перерахунком, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Оскільки позивач звернулася із першочерговою заявою про призначення / перерахунок пенсії до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області 27.04.2018, то пенсія позивачу підлягає перерахунку, починаючи з 01.05.2018.
При цьому, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії використовується як спосіб відновлення порушеного права, у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії позивачеві протиправно не було враховано усі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2018 року (справа № 306/48/16-а), у постанові від 5 червня 2018 року (справа № 275/593/17) та постанові від 13 листопада 2018 року № 415/6846/16-а.
Згідно з статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» зазначено, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch V. The United Kingdom " № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS V. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтується його відзив проти позову, натомість позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №79 від 08.05.2018 на суму 704,80 грн., оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.3).
Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 27.04.2018 за №439 та рішення Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11.07.2018 за №719 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця ОСОБА_1, починаючи із 1 травня 2018 року, виходячи із - 90% розміру заробітної плати, та врахувати при перерахунку пенсії складові частини заробітної плати: матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати та винагороду за сумлінну працю в органах державної влади згідно постанови Кабінету Міністрів України №1563 від 02.10.2003 року, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до довідок Богуславського районного центру зайнятості Київської області №133/03-18 від 27.04.2018, №182/03-18 від 15.06.2018.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (місцезнаходження: 09201, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Паркова, будинок 14, ідентифікаційний код: 41248147).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано - 30.11.2018 р.
Суддя Кушнова А.О.