Справа № 274/2371/17
Головуючий у 1-й інстанції: Замега О.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
14 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року (ухвалене у м. Бердичеві 04.04.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій відповідача неправомірними та визнання права на отримання допомоги у зв'язку з інвалідністю,
ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із позовом до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дій Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до п. 2 ч. 2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499;
- визнати право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до п. 2 ч. 2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.04.2018 позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.04.2018 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Порядок №499 набрав чинності 04.06.2008, і в ньому не зазначено про випадки його застосування до відносин, які виникли до набрання ним чинності. В п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 29.05.2008 зазначено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Третя особа на стороні відповідача не подав письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 у період з 19.04.1966 року по 28.04.1981 року проходив військову службу у збройних силах СРСР. 26.08.1978 під час виконання обов'язків військової служби отримав поранення у вигляді різаної рани нижньої третини передньої поверхні правого передпліччя з ушкодженням сухожилля, судин ліктьового та судинного нервів.
Наказом №118 від 28.04.1981, командира в/ч НОМЕР_1 позивача звільнено з військової служби у запас за хворобою. Житомирським обл.собез видано довідку серії ЖИТ-2-82 №000132 від 02 вересня 1983 року та первинно встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності довічно. Визначено причину інвалідності - травма отримана при виконанні обов'язків військової служби.
Позивачу з 17.11.2016 було встановлено інвалідність ІІ групи, в зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із відповідною заявою від 16.12.2016 та копіями необхідних документів, які в подальшому були направленні до Міністерства оборони України.
Листом Житомирського обласного військового комісаріату від 27.12.2016 №ВС7700 відмовлено позивачу у оформленні та направленні документів щодо можливості отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України.
22.02.2017 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідною заявою та копіями необхідних документів, які в подальшому були направленні до Міністерства оборони України для реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 36 від 07.04.2017 позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільненні з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597 "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.13 № 975, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України протиправним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 17.11.2016 інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №499.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до частини дев'ятої статті 163 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цих вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі Порядок № 975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком № 975, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №760/16027/16-а.
Відповідно до ст.16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції від 20.12.1991) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зазначена правова норма щодо державного обов'язкового особистого страхування була чинною до 01 січня 2007 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 03 листопада 2006 року були внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, стаття 16 була викладена у новій редакції.
Замість державного обов'язкового особистого страхування законодавцем введено правову норму щодо (частина 6 статті 16 Закону № 2011-ХІІ) одноразової грошової допомоги, яка виплачувалася, зокрема у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Таким чином, одноразова грошова допомога виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку з інвалідністю, що сталася після 01 січня 2007 року.
Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся із заявою від 22.02.2017 про виплату йому допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до п.2 Порядку №499.
Однак, Порядок № 499 набрав чинності 04.06.2008 року, при цьому в ньому не зазначено про випадки його застосування до відносин, які виникли до набрання ним чинності, більше в того в п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 29.05.2008 року зазначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги згідно із Порядком №499, що свідчить про правомірність дій Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до п. 2 ч. 2 Порядку № 499.
До того ж, матеріали справи свідчать, що Міністерством оборони України про відмовлено ОСОБА_1 виключно у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, жодних рішень відповідача про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності матеріали справи не містять.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право на отримання особою одноразової грошової допомоги має бути передбачене у відповідному нормативно-правовому акті. При цьому, адміністративний суд при розгляді конкретного спору може встановити наявність порушення такого права з боку суб'єкта владних повноважень та відповідним чином захистити чи поновити порушене право позивача. Разом з цим, адміністративний суд не вправі визнавати право конкретної особи на отримання одноразової грошової допомоги.
Дані обставини залишилась поза увагою суду першої інстанції. При цьому, судом першої інстанції визнано право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, що додатково вказує на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.