Справа № 822/38/18
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
11 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Лебедюка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
в січні 2018 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 є пенсіонером за вислугою років, перебуває на обліку в Хмельницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області. У 2004 році позивачу призначена пенсія відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року в редакції від 09 серпня 2003 року в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.
28 грудня 2017 року позивач звернувся до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про перерахунок пенсії, при цьому надав копію довідки прокуратури Хмельницької області № 18-1874 від 27 грудня 2017 року.
Листом Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області йому відмовлено в перерахунку пенсії, з посиланням на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове забезпечення) призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та деяких інших законів, у зв'язку з чим, пенсії, призначені у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" не перераховуються.
Позивач не погоджуючись з вказаною відмовою у перерахунку, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що особи, які отримують пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру" мають право на її перерахунок органами Пенсійного фонду України на підставі поданих такими пенсіонерами документів, зокрема довідок щодо розміру посадового окладу за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час здійснення перерахунку.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76) внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
15 липня 2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру", відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.
Пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII (набрав чинності з 1 квітня 2015 року) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Як на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, так і на момент розгляду справи в суді, пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, регулюється статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, частиною двадцятою якої передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, в контексті розгляду даної справи та на час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. При цьому, визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України, який, на даний час, відповідних рішень з цих питань не приймав.
Вказані положення Закону № 1697-VII є такими, що у встановленому законом порядку неконституційними не визнавались.
За відсутності урядової постанови щодо умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а згодом - частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VII) в органу Пенсійного фонду немає правового механізму для проведення зазначеного перерахунку.
Колегія суддів зауважує, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на пенсію, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.
Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII не втратили право на отримання раніше призначених пенсій.
Відповідно до статті 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
У рішенні № 1-42/2011 від 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у рішенні від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Крім того, у рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Тобто, у зв'язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.
За таких обставин, починаючи з 15 липня 2015 року у відповідача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників і відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не є доказом неправомірності дій відповідача.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, яку викладено, зокрема, у постановах від 27 березня 2018 року по справі №127/11766/16-а, від 05 вересня 2018 року по справі №431/2906/16-а, від 11 вересня 2018 року по справі №750/10593/16-а, від 12 вересня 2018 року по справі №712/8560/16-а.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Суд приходить до висновку, що право на отримання пенсії за вислугу років позивачем реалізовано та він отримує її у розмірі, встановленому статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній на час призначення.
Право ж на перерахунок пенсії може бути реалізовано ним на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на теперішній час питання перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати на законодавчому рівні не врегульовано, то відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, слід зазначити, що вищевказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який йому гарантований статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, а лише змінюють механізм проведення такого перерахунку, умови та порядок якого має бути визначено Кабінетом Міністрів України.
Доводи позивача стосовно повноважень представника відповідача не стосуються предмету спору, а тому судом відхиляються.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що апелянтом в повній мірі підтверджено правомірність винесення оскаржуваної відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу, то колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позовні вимоги.
В силу вимог пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, у зв'язку із чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 14 грудня 2018 року.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.