Справа № 806/743/18
Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
14 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (ухвалене у м. Житомирі 22 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати п.12 рішення Міністерства оборони України від 15.12.2017 №131 про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу з урахуванням ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано п.12 рішення Міністерства оборони України від 15.12.2017 №131 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з урахуванням ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з урахування раніше здійснених виплат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано документів на підтвердження того, що поранення не пов'язане із вчиненням правопорушення чи не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідач зазначив, що в рішенні Міністерства оборони України від 15.12.2017 №131 взагалі не вказано про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому висновки суду першої інстанції про протиправну відмову відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності є безпідставними.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Третя особа на стороні відповідача не подала письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що згідно архівної довідки Міністерства Оборони Російської Федерації №4/93688 від 28 липня 2015 року ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 з 01 листопада 1983 року по 05 серпня 1985 року. З 30 квітня 1980 року по 09 лютого 1989 року військова частина приймала участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Згідно довідки Любарського районного військового комісаріату № 55 від 31 серпня 2016 року ОСОБА_1 в період з 01 листопада 1983 року по 05 серпня 1985 року брав участь у бойових діях на території республіки Афганістан.
З витягу з протоколу засідання Центральної військової лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 625 від 16.02.2016 року вбачається, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1984 р.) тулуба, правої верхньої кінцівки ОСОБА_1 наслідком яких стали рубці в лобній ділянці, в ділянці кута нижньої щелепи, в ділянці ІІ п'ясно-фалангового суглоба правої кисті, на передньо-боковій поверхні живота - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 514117 від 15 березня 2016 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 03.03.2016 року, причина: поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 782460 від 13 травня 2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 04.05.2017, причина: поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.
Згідно посвідчення серія НОМЕР_2 виданого 06 червня 2017 року Любарським УПСЗН Житомирської області ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи як ветеран війни - інвалід війни.
19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах не велись бойові дії.
Листом № 7540 від 20 червня 2017 року військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було повернуто документи на доопрацювання.
Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 28.08.2017, яка набрала законної сили 24.10.2017 було частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у оформленні документів та надання висновку до Міністерства оборони України у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів, щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи з 03.03.2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії, відповідно до заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.06.2017 року та доданих до заяви документів згідно п. 11 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оформлену листом від 26.06.2017 року № ВС 3464. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти та оформити документи ОСОБА_1 зазначені в заяві про виплату одноразової грошової допомоги до Житомирського обласного військового комісаріату від 19.06.2017 року та розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи з 03.03.2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії, у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів.
Пунктом 12 рішення Міністерства оборони України від 15.12.2017 №131 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975. Зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Позивач вважає рішення комісії Міністерства оборони України протиправним, а також зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 04.05.2017 інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням раніше проведених виплат.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до частини дев'ятої статті 163 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цих вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі Порядок № 975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком № 975, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме станом на 03.03.2016, тобто Закон № 2011-ХІІ та Порядок №975.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №760/16027/16-а.
Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні Міністерства оборони України від 15.12.2017 №131 взагалі не вказано про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому висновки суду першої інстанції про протиправну відмову відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності є безпідставними.
Разом з цим, досліджуючи правомірність пункту 12 рішення Міністерства оборони України від 15.12.2017 №131, колегія суддів виходить з наступного.
Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 28.08.2017, яка набрала законної сили 24.10.2017, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти та оформити документи ОСОБА_1 зазначені в заяві про виплату одноразової грошової допомоги до Житомирського обласного військового комісаріату від 19.06.2017 року та розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи з 03.03.2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії, у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів.
На виконання вказаної постанови Міністерством оборони України прийнято рішення від 15.12.2017 №131, пункт 12 якого оскаржує позивач.
Так, згідно пункту 12 вказаного рішення від 15.12.2017 №131 підставою для слугував висновок відповідача про те, що позивачем не надано документів на підтвердження того, що поранення не пов'язане із вчиненням правопорушення чи не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п.21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення №402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).
З урахуванням наведених норм, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В матеріалах справи міститься витяг із витягу з протоколу Центральної військової лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 625 від 16.02.2016, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1984 р.) тулуба, правої верхньої кінцівки ОСОБА_1 наслідком яких стали рубці в лобній ділянці, в ділянці кута нижньої щелепи, в ділянці ІІ п'ясно-фалангового суглоба правої кисті, на передньо-боковій поверхні живота - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Отже, Центральною військовою лікарською комісію по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв в протоколі №625 від 16.02.2016 встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії засвідчує в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Зазначений вище витяг із протоколу №625 від 16.02.2016 є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
До того ж, у вказаному протоколі №625 від 16.02.2016 не зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Разом з цим, таких доказів не надав суду і відповідач.
Документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Тому, твердження відповідача про те, що позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставними.
Інших підстав щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи з 03.03.2016 року рішення Міністерства оборони України від 15.12.2017 №131 не містить, отже відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні вказаної одноразової грошової допомоги.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що пункт 12 рішення Міністерства оборони України від 15.12.2017 №131 є протиправним, адже порушує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи з 03.03.2016 року.
При цьому, належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає, зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 03.03.2016.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати пункт 12 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.12.2017 №131.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 03.03.2016.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.