Справа № 759/7712/17 Головуючий у 1-й інст. - П'ятничук І.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4160/2018 Доповідач - Рубан С.М.
11 грудня 2018 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року, постановлену у складі судді П'ятничук І.В. у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спадкове майно, -
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд міста Києва, Апеляційний суд Київської області та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За змістом повідомлення, розміщеного в газеті «Голос України», днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Київським апеляційним судом.
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 51,6 кв.метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Посилається на те, що власником даної квартири був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року На час відкриття спадщини в цій квартирі разом із спадкодавцем проживала мати позивача ОСОБА_8 Після її смерті він є єдиним спадкоємцем майна та відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України прийняв спадщину. ОСОБА_3 набув право власності на спадкову квартиру на підставі рішення суду, яке у подальшому 05.04.2017року було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва. Проте, в цей період, а саме 28.03.2017року ОСОБА_3 за договором купівлі- продажу продав спірну квартиру відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5. В подальшому позивачу стало відомо, що спірна квартира на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2017 року. Враховуючи, що не забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, просить заяву задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,6 кв. метрів, у вигляді заборони провадити будь-які дії щодо відчуження даного нерухомого майна.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року виправлено описку в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року.
Абзац другий резолютивної частини ухвали вважати правильним та читати в наступному змісті:
«Накласти арешт на нерухоме майно, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,6 кв. метрів, власником якої є ОСОБА_1, у вигляді заборони провадити будь - які дії щодо відчуження даного нерухомого майна,
Стягувач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_3;
Боржник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: не відоме;
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки з дати винесення ухвали».
В іншій частині ухвалу - залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати
Посилається на те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали провадження у справі вже було відкрито, позивачу було відомо, що саме ОСОБА_1 є власником спірної квартири, але позовні вимоги до неї не були пред'явлені, в справу в якості учасника вона не була залучена. Ухвала про забезпечення позову постановлена 22.08.2017 року, змінена 11.09.2017 року, тому відповідно до вимог ч.5 ст.151 ЦПК України, в редакції Кодексу 2004 року, позивач мав подати до суду клопотання про залучення ОСОБА_1 у справу в якості співвідповідача, або належного відповідача, проте у вказаний термін ОСОБА_2 цих процесуальних дій не вчинив. Забезпечивши позов повністю, а не частково (відповідно до частки, на яку потенційно може претендувати позивач), суд не звернув увагу, що на спірну квартиру в порядку спадкування претендують ще дві особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Крім того, зазначає, що позивач повинен пред'являти вимоги до того, кого вважає порушником свого права, тобто до ОСОБА_3 та вимагати від нього повернути частину коштів отриманих від реалізації спірного майна, а не витребовувати майно у осіб, які жодним чином не порушували його прав та є добросовісними набувачами майна, зокрема, ОСОБА_1
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 51,6 кв.метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Посилається на те, що власником даної квартири був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року На час відкриття спадщини в цій квартирі разом із спадкодавцем проживала мати позивача ОСОБА_8 Після її смерті він є єдиним спадкоємцем майна та відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК прийняв спадщину. ОСОБА_3 набув право власності на спадкову квартиру на підставі рішення суду, яке у подальшому 05.04.2017року було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва. Проте, в цей період, а саме 28.03.2017року ОСОБА_3 за договором купівлі- продажу продав спірну квартиру відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5. В подальшому позивачу стало відомо, що спірна квартира на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2017 року. Зазначає, що не забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, в порядку його забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.151 ЦПК України в редакції кодексу 2004 року, який діяв на час постановлення ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.1 ст.152 ЦПК України в редакції кодексу 2004 року, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майноабо грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.152 ЦПК України в редакції кодексу 2004 року, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майноабо грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржникому судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить витребувати спірну квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на вказану квартиру в порядку спадкування.
По суті спір не розглянутий.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер. У разі відмови в позові, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідного судового рішення.
Враховуючи суть позовних вимог, обґрунтування позову та заяви про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення арешту на спірну квартиру відповідає суті заявлених позовних вимог, а невжиття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги, що суд прийняв судове рішення щодо прав ОСОБА_1, яка у справу в якості учасника не була залучена та позовні вимоги до неї пред'явлено з порушенням строків передбачених статтею 151 ЦПК України в редакції Кодексу 2004 року, колегія суддів не приймає до уваги враховуючи наступне.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння і визнання за ним права власності на це майно.
Після відкриття провадження у справі позивачу стало відомо, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відчужили спірну квартиру, яка є предметом позову ОСОБА_1 і саме вона згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на даний час є власником квартири.
08 грудня 2017 року позивач подав уточнену та доповнену позовну заяву, в якій зокрема, зазначив співвідповідачем ОСОБА_1 та просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 вказану спірну квартиру.
Протокольною ухвалою Святошинського районного суду від 19 січня 2018 року суд задовольнив клопотання позивача ОСОБА_2 та приєднав уточнену, доповнену позовну заяву до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, направлена судом поштова кореспонденція на адресу ОСОБА_1, а саме судова повістка повернулася до суду без вручення «за закінченням терміну зберігання» (т.1, а.с.230).
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не міг набути право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за своєю померлою матір'ю, у якої не було підтвердження права власності на спірну квартиру, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане питання вирішується судом при розгляді справи по суті, а не на стадії забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги, що при накладенні арешту на всю квартиру судом не враховано, що позивач може претендувати лише на частину квартири, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на даний час ОСОБА_1 на праві власності належить вся спірна квартира. Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено позовну вимогу, зокрема, про визнання за ним в порядку спадкування за законом право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 51.6 кв.метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, тобто на всю квартиру, а не на її частину.
Враховуючи, що станом на сьогодні справа переглядається апеляційним судом, тобто рішення не набрало чинності та з урахуванням всіх обставин справи, того, що наявний майновий спір між сторонами, який судом на даний час не вирішено, колегія суддів вважає за доцільне ухвалу суду про забезпечення позову залишити без змін.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2018 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.