Справа № 761/28258/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4261/2018
10 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства «Максіма» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у складі судді Осаулова А.А.,
у справі за позовом фермерського господарства «Максіма» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на ремонт транспортних засобів,-
У серпні 2016 року фермерське господарство «Максіма» (надалі - ФГ «Максіма») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на ремонт транспортних засобів, в розмірі 47 299 грн. 51 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 07 вересня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортних засобів, відповідно до умов якого останній передав у строкове користування позивачу трактор колісний марки «Т-150-К» 1992 року випуску та трактор колісний марки «МТЗ-82.1» 2001 року випуску строком на 5 років, тобто до 07 вересня 2016 року.
В кінці червня 2014 року позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_2, правонаступником якого є відповідач ОСОБА_3
Посилаючись на те, що відповідач жодного разу не здійснив капітального ремонту, як передбачено договором оренди, натомість ФГ «Максіма» протягом 2013-2015 року було проведено ремонт транспортних засобів, вартість витрат на запчастини та роботи у яких склала 47 299 грн. 51 коп., позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ФГ «Максіма», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на підставі ч. 3 ст. 49 ЦПК України за 3 місяці до першого судового засідання позивачем була подана позовна заява у новій редакції, у зв'язку з чим скаржник вважає, що районним судом були не правильно застосовані вимоги вказаної норми, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, а отже, суд першої інстанції вирішив справу на підставі документів, які позивач самостійно визнав не належними, враховуючи те, що позовною заявою у новій редакції наводяться інші підстави і докази в доведення своїх позовних вимог, тим самим спростовуються ті обставини, які наводяться у позовній заяві первісної редакції.
Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В силу ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
За змістом ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 746 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 776 ЦК України визначено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право вимагати відшкодування вартості ремонту.
Як убачається з матеріалів справи, 07 вересня 2011 року між ОСОБА_2, в особі його представника ОСОБА_4, та ФГ «Максіма» було укладено Договір оренди транспортних засобів (далі - Договір оренди), згідно з умовами якого ОСОБА_5 (Орендодавець) зобов'язався передати ФГ «Максіма» (Орендареві) у строкове володіння та користування трактор колісний Т-150К випуску 1992 року, заводський номер НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, вид. ІДТН по Вінницькому районі 8.11.2010 року, а також трактор колісний МТЗ -82.1 2001 року випуску, заводський номер НОМЕР_5, двигун НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.05.2008 року вартістю 20 000 грн. кожний, строком на 5 років (а.с.4-5).
Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. вказаного договору, орендна плата сплачується щомісячно у розмірі 50 грн. за кожний трактор не пізніше 10 числа кожного наступного місяця.
Згідно з пунктом 7.2.2. цього договору, орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, а відповідач ОСОБА_1 вступив у спадщину після смерті ОСОБА_5 і як спадкоємець за законом отримав свідоцтво про право на спадщину, яка складається з: трактора колісного марки «Т-150-К» 1992 року випуску та трактора колісного марки «МТЗ-82.1» 2001 року випуску (а.с.88).
Згідно з умовами пункту 10.3. договору оренди від 07 вересня 2011 року, у випадку зміни власника машин (спадкування їх - у разі смерті власника) на набувача лягає обов'язок протягом строку дії цього договору не вимагати від орендаря припинення цього договору та змін умов до цього договору.
За таких умов після смерті ОСОБА_2 права та обов'язки за цим договором переходять до його спадкоємця ОСОБА_3
Пунктом 6.2.4. договору оренди закріплено обов'язок орендаря здійснювати капітальний ремонт машин.
Згідно пунктів 7.1.2. - 7.1.4. договору оренди від 07 вересня 2011 року, орендар має право за письмовою згодою з орендодавцем за рахунок власних, коштів здійснювати переобладнання, технічне оснащення, поліпшення вказаних машин, що орендують. У випадку проведених за письмовою згодою з орендодавцем переобладнання технічного оснащення, поліпшення машин, що орендуються, вимагати від орендодавця відшкодування проведених для цих цілей витрат, за умови документального підтвердження останніх. Відшкодування цих витрат, тільки за письмовою згодою сторін, може здійснюватися в рахунок плати за оренду. Якщо орендодавець у строк, передбачений п.п.6.2.5 Договору, не проведене капітального ремонту машин, що перешкоджає його використанню, орендар має право відремонтувати машини вимагати відшкодування вартості ремонту.
З матеріалів справи убачається, що 09 вересня 2016 року та 13 жовтня 2016 року ФГ «Максіма» повідомлено відповідача про знаходження транспортних засобів на ремонті, при цьому, як передбачено умовами договору фермерське господарство не просить згоди орендодавця на такий ремонт (а.с.89-90).
Відмовляючи у задоволенні позову ФГ «Максіма», районний суд виходив з того, що остільки позивачем не отримано згоди відповідача на проведення капітального ремонту, як це передбачено умовами договору, у ФГ «Максіма» не виникло права на відшкодування вартості такого ремонту.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1). Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.3).
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Твердження апеляційної скарги на необхідність врахування наведених в уточненій позовній заяві доводів та доказів щодо вимог позивача колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Зі справи убачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду. Перше судове засідання відбулося 02 грудня 2016 року за участю представника позивача ПоліщукО.Р. (а.с.68-69, 71).
Встановлено, що позовна заява у новій редакції позивачем подана за сплином значного терміну, лише 07 червня 2018 року та після першого судового засідання розгляду справи за правилами спрощеного провадження (а.с.163-166).
При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності пропущення строку зміни підстав позову та неподання долучених до уточненої позовної заяви доказів при зверненні у суд із позовом у первісній редакції.
Зі змісту оскаржуваного рішення убачається, що воно постановлено в спрощеному позовному провадженні.
Таким чином, позивачем було пропущено строк зміни підстав позову, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно не враховано наведені в уточненій позовній заяві доводи.
Колегія суддів враховує, що долучені до уточненої позовної заяви докази не були подані позивачем при поданні позову в первісній редакції, при тому, що вони датовані до подання позову, який був предметом розгляду, вказані докази надані у фотокопіях.
Також колегія суддів бере до уваги викладені у позові обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, відповідно до яких ФГ «Максіма» самостійно прийнято рішення про капітальний ремонт орендованих транспортних засобів з причин втрати зв'язку з орендодавцем (а.с.1-3).
За таких обставин, видається твердження апеляційної скарги про надання такої згоди покійним напередодні смерті, з посиланням на відповідну копію заяви, сумнівним та таким, що не підлягає визнанню належним доказом по справі.
Оцінюючи посилання позивача про здійснення ним капітального ремонту тракторів самостійно своїми силами, без будь-якої допомоги від відповідача, яка зазначена у договорі оренди транспортних засобів, колегія суддів враховує те, що у справі не міститься доказів необхідності саме капітального ремонту тракторів, а проведення ремонту окремих частин в процесі експлуатації свідчить про поточний ремонт транспортних засобів.
Разом з тим, умовами договору оренди транспортних засобів від 07 вересня 2011 року проведення поточного ремонту тракторів покладено саме на ФГ «Максіма», а не власника.
Так, відповідно до п. 7.2.3 договору, орендар зобов'язується підтримувати машини, що орендуються, у належному технічному стані. Для цього здійснювати за власний рахунок поточний ремонт та технічне обслуговування машин (у тому числі заміну шин та акумулятора) із придбанням для цих цілей запасних частин та деталей (а.с.4,5).
Окрім цього, відомості щодо отримання згоди на проведення капітального ремонту орендованих тракторів від нового власника - ОСОБА_1, відсутні.
Відповідно до справи, позивачем в процесі експлуатації протягом 2013-2015р.р. проводився поточний ремонт орендованого майна, а тому правових підстав до стягнення заявленої позивачем суми на відшкодування витрат на ремонт транспортних засобів, не має.
Умовами договору передбачено проведення орендарем переобладнання, технічне оснащення, поліпшення орендованих машин, проте такі дії орендар міг вчиняти лише у випадку письмової згоди на вчинення таких дій орендодавця, що надавало б право зворотної вимоги (п.7.12, п.7.1.3 договору).
Відповідно до матеріалів справи, така згода орендодавцем чи новим власником на проведення переобладнання, технічне оснащення, поліпшення орендованих транспортних засобів, не надавалася.
При цьому, колегія суддів також враховує й долучені до справи докази, згідно яких рішенням Барського районного суду Вінницької обл. від 26 березня 2015 року розірвано договір оренди, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Максіма» та зобов'язано ФГ «Максіма» повернути ОСОБА_1 трактор колісний Т-150К р.н.НОМЕР_3 та трактор колісний МТЗ-82.1,р.н.НОМЕР_7 (а.с.106-109).
Між тим, як убачається з пояснень представника ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, транспортні засоби до теперішнього часу ФГ «Максіма» не повернуто, рішення суду не виконано, фактичне місцезнаходження та технічний стан тракторів їх власнику невідомі.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Максіма» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2018 року.
Суддя-доповідач:
Судді: