10 грудня 2018 року м. Київ
Справа №760/18843/16-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/1035/2018
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справа: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Транс» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Шереметьєвої Л.А. 18 червня 2018 року в м. Києві, повний текст рішення складений 16 липня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Транс», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди,
У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 12 885, 87 гр. матеріальної шкоди, завданої йому пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідача.
В обґрунтування позовної заяви вказував на те, що 04 листопада 2013 року в м. Києві по вул. Лукашевича, 15А мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій був пошкоджений належний йому на праві власності автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», д.н. НОМЕР_5.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року винним у дорожньо-транспортній пригоді був визнаний відповідач ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_1.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7438115 у ПАТ «СК «ПЗУ Україна» від 07 червня 2012 року. На підставі цього позивач отримав страхове відшкодування в розмірі 10878, 90 грн.
Проте, згідно з висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28 листопада 2013 року № 11754/13-54 матеріальний збиток, заподіяний йому, як власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero», д.н. НОМЕР_5, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 23764,77 грн.
Виходячи з цього, недостатності суми страхового відшкодування, в порядку ст.1194 ЦК України просив стягнути з ТОВ «Олга-Транс».
В грудні 2017 року, після проведеної судової авто товарознавчої експертизи, представник позивача збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача - ТОВ «Олга-Транс» 51721,37 гр. матеріальної шкоди та судові витрати в справі.
Зазначив, що в момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_3 був під час виконання трудових обов'язків з ТОВ «Олга-Транс».
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Транс», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю « Олга-Транс» на користь ОСОБА_2 51721,37 грн матеріальної шкоди.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю « Олга-Транс» на користь ОСОБА_2 6378,24 грн судових витрат, 1461, 60 грн витрат на правничу допомогу та 551,20 грн судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю « Олга-Транс» на користь держави 517,21 грн судового збору.
Зобов'язано ОСОБА_2 після відшкодування завданої шкоди передати Товариству з обмеженою відповідальністю « Олга-Транс» пошкоджені деталі, які підлягають заміні: підсилювач заднього бамперу, клик правий заднього бампера, нижню частину заднього бампера, накладку заднього бампера верхню, нижню закладку задніх лівих дверей, ліхтар протитуманний задній 8337А040, розпорку задню нижню, буксирний пристрій.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди відмовлено.
Не погодилось із вищезазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Олга-Транс», його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи. Вказує на те, що судом першої інстанції було відхилено заперечення відповідача, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «Олга-Транс» була застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» і належним відповідачем у справі є ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» оскільки ліміт відповідальності не перевищує розмір заподіяних збитків, однак судом було безпідставно взято до уваги правові позиції Верховного Суду з цього питання.
Зазначає, що при складанні висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 7998/17-54 від 17 серпня 2017 року, в основу розрахунку матеріального збитку було враховано буксирувальний пристрій вартість 17 545,00 грн, який не відноситься до отриманих пошкоджень автомобілем НОМЕР_2 в наслідок ДТП, що мало місце 04 листопада2013 року та проведення його здійснено з порушенням методики та норм чинного законодавства, а тому даний висновок не може братись за основу доказу розрахунку матеріального збитку та при ухваленні рішення.
Звертає увагу суду, на те, що в січні 2014 року ОСОБА_2 отримав частину відшкодування, від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», в розмірі 10878,90 грн, що становить 46% від прямого збитку, розрахованого у Висновку експертного дослідження за результатами автотоварознавчого дослідження № 11754/13-54 від 08 листопада 2013 року, проведеного КНДІСЕ на підставі заяви ОСОБА_2, відповідно до якого вартість матеріального збитку на момент ДТП склав 23764,77 гри. В заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути збитки не за мінусом 45% реально відшкодованих збитків, а за мінусом 10878,90 грн що від суми 62600,27 грн становить лише 17%. Отже, вимога позивача про стягнення з ТОВ «ОЛГА-ТРАНС» відшкодування в розмірі 51721,37 грн є безпідставним, оскільки дана сума непропорційна у відсотковому відношенні отриманого позивачем часткового відшкодування, окрім того, в дану суму збитку враховано буксирувальний пристрій вартістю 17545,00 грн. який не відноситься до пошкоджень отриманих в наслідок ДТП, що мало місце 04 листопада 2013року.
Також вказує на те, що судом не вірно визначено граничний розмір витрат на правову допомогу і судові витрати.
З огляду на вищевикладене, відповідач просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Транс» відмовити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує на те, що апеляційна скарга ТОВ «Олга-Транс» невмотивована та містить недостовірну інформацію, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Представник ТОВ «Олга-Транс» - Осадчий А.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому керуючись положеннями ч. ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 04 листопада 2013 року на вул. Лукашевича, 15-А в м. Києві сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів «Mitsubishi Pajero», д.н. НОМЕР_5, під керуванням позивача, та «Volkswagen Caddy», д.н. НОМЕР_3, під керуванням відповідача ОСОБА_3, що належить ТОВ «Олга - Транс».
Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року винним у даній ДТП був визнаний відповідач ОСОБА_3, / т. 1, а. с.8 /.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Олга - Транс», як власника транспортного засобу - Volkswagen Caddy», д.н. НОМЕР_3, в момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до Полісу №АС/6932510 у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з лімітом відповідальності на одного потерпілого 50000,00 грн / т. 1, а.с. 66 /.
05 листопада 2013 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку.
Відповідно до Звіту №3689/13 про визначення вартості матеріального збитку від 25 листопада 2013 року, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна», вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 12328, 28 грн.
12 грудня 2013 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» був складений страховий акт №UA2013110400030/L02/01, відповідно до якого було прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 10878, 90 грн / т. 1, а.с. 59 - 65; 68 - 88; 93 - 95 /.
Представник позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції отримання даної суми підтвердив.
Ухвалою суду від 19 квітня 2017 року за клопотанням представника відповідача - ТОВ «Олга-Транс» була призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.
Згідно з Висновком експерта за результатами проведення експертизи №7998/17-54 від 17 серпня 2017 року:
вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_4, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, на час проведення експертизи (16 червня 2017 року -дата огляду КТЗ) складає 26927, 25 грн;
вартість матеріального збитку /шкоди/ на момент дорожньо - транспортної пригоди 04 листопада 2013 року та на дату оцінки 28 листопада 2013 року складає: станом на 04 листопада 2013 року - 29428, 17 грн, станом на 28 листопада 2013 року - 29428, 17 грн;
- вартість матеріального збитку /шкоди/,станом на теперішній час складає 62600, 27 грн;
пошкодження частини правого бампера, яке було на момент ДТП, не впливає на коефіцієнт фізичного зносу автомобіля/КТЗ, строк експлуатації якого не перевищує 7 років / т.1, а.с.160 -161; 166; 174 - 199 /.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як зазначено вище, вину відповідача ОСОБА_3 у ДТП, в якій був пошкоджений належний позивачу транспортний засіб, встановлено судовим рішенням.
Автомобіль,яким він керував у момент дорожньо-транспортної пригоди, належить відповідачу - ТОВ «Олга-Транс».
У справі, що розглядається, спір виник щодо відшкодування позивачу з винної особи відповідача матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, яка мала місце з вини відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ТОВ «Олга-Транс» на користь позивача 51721, 37 грн в відшкодування завданої матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з розміру матеріального збитку, визначеного Висновком експертного дослідження КНДІСЕ від 17 серпня 2017 року №7998/17-544 в розмірі 62600, 27 грн з вирахуванням суми страхового відшкодування в розмірі 10878,90 грн, яка була сплачена позивачу страховою компанією.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За змістом ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, за змістом вказаної статті вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, можуть бути заявлені у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права
Суд першої інстанції правомірно стягнув з ТОВ «Олга-Транс», як з винної особи 51721,38 грн (62600,27 грн - вартість матеріального збитку згідно із Висновком експерта КНДІСЕ від 17 серпня 2017 року - 10878, 90 грн, які виплачені страховою компанією = 51721,38 грн) на відшкодування завданої шкоди (збитків) завданих позивачу (витрати, які позивач має понести для відновлення пошкодженого автомобіля), оскільки автомобіль позивача не відремонтовано.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом неправомірно стягнуто з них матеріальний збиток в сумі 51721,38 грн відхиляються колегією суддів, оскільки для повного відшкодування завданої шкоди, вина особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою на час здійсненнявідшкодування.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача відносно того, що Висновок експерта складений із значними порушеннями, а тому є хибний, та не може братися до уваги суду, оскільки Висновок експерта КНДІСЕ від 17 серпня 2017 року повністю відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу від 24 липня 2009 року №1335/5/1159), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 серпня 2009 року за №3724/16740, та складений з дотриманням норм законодавства.
Обґрунтованих доводів, які давали б підстави для сумніву щодо правильності цього висновку, апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги щодо проведення дослідження без виклику відповідача відхиляються колегією суддів, оскільки вказане не свідчать про неправильність або необґрунтованість висновку, так як відповідно до пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року №142/5/2092, виклик зацікавлених осіб на технічний огляд здійснюється у разі такої потреби, тобто такий виклик не є обов'язковим.
Посилання відповідача відносно того, що у вказаному Висновку відображено ремонт пошкоджених деталей автомобіля позивача, які не відносяться до пошкоджень отриманих в результаті ДТП, зокрема, щодо заміни буксирувального пристрою, оскільки при візуальному огляді автомобіля спеціалістами на СТО не було виявлено пошкоджень буксирувального пристрою, відхиляються колегією суддів, та спростовуються матеріалами справи, оскільки із Акту огляду транспортного засобу від 20 листопада 2013 року вбачається, що при зовнішньому огляді було встановлено, що пристрій для буксирування підлягає заміні.
Відповідачем належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які спростовували б визначений розмір матеріальної шкоди та підтверджували б інший, не надано.
Таким чином, обставин, що б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вказаних вище висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга відповідача не містить.
Представник відповідача також не погоджується з рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.5 ст.135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Відповідно до ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або викликала справа публічний інтерес.
Суд вважає доведеними та обґрунтованими суму витрат на правову допомогу в розмірі 1461,60 грн., яка в порядку розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України була стягнута судом першої інситанції з ТОВ «Олга-Транс» на користь ОСОБА_2
Отже, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надав належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Транс» - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді:
Повний текст постанови складений 14 грудня 2018 року.