Справа № 381/2467/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3568/2018
10 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2018 року у складі судді Соловей Г.В.,
у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання дитини, позовні вимоги було задоволено та вирішено відібрати ОСОБА_4 від ОСОБА_2 та передати матері ОСОБА_1 На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред'явлений до Фастівського міськрайонного ВДВС для примусового виконання. Рішення суду в зв'язку з небажанням дитини проживати з матір'ю, не виконано.
ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду про визначення місця проживання дитини із ним.
За результатами розгляду вказаного позову, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року та постановою Верховного суду від 29 серпня 2018 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 за місцем проживання батька, ОСОБА_2
19 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся у суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Зазначав, що за обставин визначення місця проживання доньки з ним, виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження № 44258677 від 04 серпня 2014 року є неможливим, та просив визнати виконавчий лист по справі № 2/381/832/14 від 25 липня 2014 року, на підставі якого, відкрито вказане виконавче провадження, таким що не підлягає виконанню та зобов'язати виконавчу службу повернути виконавчий лист без виконання.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано виконавчий лист №2/381/832/14 від 25 липня 2014 року, виданий Фастівським міськрайонним судом Київської області про відібрання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_2 і передачі її матері ОСОБА_3, яка проживає у АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню з 20 червня 2017 року. В іншій частині заяви - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та постановити ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи не містять даних, що виконавчий лист видано помилково або відомостей про те, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Посилаючись на зазначене та те, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.
Згідно п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року справа підлягає розгляду за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2014 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду раїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання дитини, позовні вимоги було задоволено та вирішено відібрати ОСОБА_4 від ОСОБА_2 та передати матері ОСОБА_1 (а.с.116, 210-212 т.1, 78-79 т.2).
Встановлено, що на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред'явлений до Фастівського міськрайонного ВДВС для примусового виконання. Рішення суду в зв'язку з небажанням дитини проживати з матір'ю, не виконано (а.с.123 т.1).
Зі справи встановлено, що у грудні 2015 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа № 2/381/832/14 від 25 липня 2014 року, а саме про відібрання дитини, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2015 року визнано виконавчий лист №2/381/832/14 від 25 липня 2014 року, виданий Фастівським міськрайонним судом Київської області про відібрання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_2 і передачі її матері ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню повністю та повернуто його без виконання (а.с.136-137 т.2).
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2016 року ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2015 року скасовано та постановлено нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено (а.с.225-228 т.2).
Встановлено, що у січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року та постановою Верховного суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини задоволено та визначено місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем проживання та реєстрації батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.239-247 т.2).
Положенням частини 1 статті 432 ЦПК України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенцією про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст.3). Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ст. 9). Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (ст. 12).
Зі справи убачається, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2013 року було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з матір'ю ОСОБА_3, вказане рішення набрало законної сили та на його підставі видано виконавчий лист № 2/381/832/14 від 25 липня 2014 року.
Між тим, на даний час, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року та постановою Верховного суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем проживання та реєстрації батька ОСОБА_2
Твердження апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять даних, що виконавчий лист від 25 липня 2014 року видано помилково або відомостей про те, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, колегія суддів визнає безпідставними, остільки районним судом надано законну оцінку долученим до справи доказам та наведено обґрунтування наданим висновкам.
При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним судом у постанові від 29 серпня 2018 року за результатами перегляду рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року.
Так, постановою суду касаційної інстанції встановлено, що розлучення малолітньої дитини з батьком потягне за собою докорінну зміну сталого життєвого устрою дитини: зміну проживання, побутових умов, оточення. Такі наслідки негативно вплинуть на психічний стан малолітньої дитини яка потребує знаходження у звичайному для себе рідних, яким вона довіряє та до яких відчуває особливу прив'язаність.
Окрім цього, визнано доведеним, що суди попередніх інстанцій в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотрималися матеріального права, врахували висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини, вислухали думку дитини, зробили обґрунтований висновок про зміну місця проживання дитини та визначення місця проживання дитини із батьком.
З урахуванням зазначеного та матеріалів справи, у їх сукупності, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення поданої по справі заяви та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, остільки у зв'язку зі зміною місця проживання малолітньої ОСОБА_4, визначеного рішенням суду, було змінено обставини, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з моменту набрання законної сили рішенням Фастівського міськрайонного суду від 13 квітня 2017 року про визначення місця проживання ОСОБА_4 за місцем проживання батька ОСОБА_2, а саме з 20 червня 2017 року.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам, а отже, апеляційну скаргу слід відхилити, ухвалу районного суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.
Суддя-доповідач:
Судді: