апеляційне провадження №22-ц/824/1476/2018
справа №757/76070/17
13 грудня 2018 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства &q? т;Українська залізниця&q?ка; та за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства &q? т;Запорізький електровозоремонтний завод&q?он; на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Матійчук Г.О. 01 серпня 2018 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства &quто;Українська залізниця&q?ка;, Приватного акціонерного товариства &quто;Запорізький електровозоремонтний завод&q?он; про поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування рішення, -
встановив:
В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення ПрАТ &qu26;Запорізький електровозоремонтний завод&q?я ; №69-3/69-11 від 16 листопада 2017 року в частині дострокового припинення повноваження голови правління ПрАТ &q?во;Запорізький електровозоремонтний завод&q?я ; ОСОБА_2 та дострокового припинення дії контракту від 30 травня 2017 року №79-3/1-1, укладеного між ПАТ &q?д ;Укрзалізниця&q?ок; та ОСОБА_2 з 17 листопада 2017 року (останній робочий день) через невиконання ОСОБА_2 обов'язків, покладених на нього контрактом, а саме щодо безпосередньої організації і забезпечення ефективної і прибуткової діяльності ПрАТ &q?ез;Запорізький електровозоремонтний завод&q?ті;.
- поновити ОСОБА_2 на посаді голови правління ПрАТ &qu,";Запорізький електровозоремонтний завод&quС.; з 16 грудня 2017 року, допустивши в цій частині негайне виконання рішення суду.
- стягнути з ПрАТ &qupa;Запорізький електровозоремонтний завод&qunt; на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши в цій частині негайне виконання рішення суду.
Вимоги обґрунтовує тим, що 30 травня 2017 року між ним та ПАТ &quon;Українська залізниця&qun"; укладено Контракт №70-3/1-1, згідно із яким його призначено на посаду Голови правління ПрАТ &q?аї;Запорізький електровозоремонтний завод&qu-3;, акціонером якого є ПАТ &q?из;Українська залізниця&q?ра;, на строк з 30 травня 2017 року до 10 квітня 2018 року.
16 листопада 2017 року ПАТ &qu ;Українська залізниця&qut-; прийнято рішення №69-3/69-11, відповідно до п.1 якого вирішено достроково припинити повноваження Голови правління ПрАТ &qu п;Запорізький електровозоремонтний завод&q? п; ОСОБА_2 з 17 листопада 2017 року (останній робочий день) через невиконання обов&quел;язків покладених контрактом, а саме щодо безпосередньої організації і забезпечення ефективної і прибуткової діяльності ПрАТ &q?в ;Запорізький електровозоремонтний завод&q?ер;.
Вказує, що такої підстави звільнення укладений між сторонами контракт не містив.
Також зазначає, що за період перебування на посаді ним вжито ряд дій, які призвели до зростання ефективності діяльності підприємства порівняно з попередніми роками, вжито заходів для погашення дебіторської заборгованості.
Також вказує, що у період з 16 листопада 2017 року по 21 листопада 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні, а відтак його не могло бути звільнено.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено, вирішено:
Визнати незаконним та скасувати рішення ПрАТ &quou;Запорізький електровозоремонтний завод&qut-; №69-3/69-11 від 16 листопада 2017 року в частині дострокового припинення повноваження голови правління ПрАТ &q?ле;Запорізький електровозоремонтний завод&quві; ОСОБА_2 та дострокового припинення дії контракту від 30 травня 2017 року №79-3/1-1, укладеного між ПАТ &q?тр;Укрзалізниця&q?ав; та ОСОБА_2
Поновити ОСОБА_2 на посаді голови правління ПрАТ &qusp;Запорізький електровозоремонтний завод&qume; з 17 листопада 2017 року.
Стягнути з ПрАТ &qut;;Запорізький електровозоремонтний завод&qun ; на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 872028,99 грн.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління ПрАТ &qu",;Запорізький електровозоремонтний завод&quви; з 17 листопада 2017 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ &qupt;Українська залізниця&qust; подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати в частині визнання незаконним та скасування рішення ПрАТ &q?аї;Запорізький електровозоремонтний завод&q?ар; від 16 листопада 2017 року №69-3/69-11 в частині припинення повноважень голови правління ПрАТ &qu&q;Запорізький електровозоремонтний завод&q?&q; та дострокового припинення дії контракту від 30 травня 2017 року №79-3/1-1, укладеного між ПАТ &ququ;Укрзалізниця&quел; та ОСОБА_2, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
В апеляційній скарзі посилається на те, що 10 листопада 2017 року на засіданні наглядової ради заслухано звіт правління ПрАТ &qu"s;Запорізький електровозоремонтний завод&q?і ;, згідно із яким за останні 9 місяців діяльності товариства зафіксовано погіршення фінансового стану, зростання збитків за 9 місяців 2017 року, кредиторської заборгованості станом на січень 2017 року, невиконання планових робочих показників.
Звільнення з передбаченої у рішенні підстави визначено у Контракті, а саме у п.43&que=;а&qu-s; - невиконання головою правління без поважних причин обов&qu26;язків, покладених Статутом товариства та/або цим Контрактом.
Посилається на те, що судом не витребувано від ПрАТ &qut;;Запорізький електровозоремонтний завод&quze; доказів, про які ПАТ &quNe;Українська залізниця&qu:#; повідомлено у відзиві на позов.
Зазначає про порушення судом норм матеріального права, згідно із яким правила про заборону звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності до обставин цієї справи не застосовуються. Окрім того, суд послався на ч.2 ст.41 КЗпП України, диспозиція якої взагалі не кореспондується з обставинами справи.
Зазначає, що суд поновив позивача на роботі, проте на дату ухвалення рішення строк дії контракту закінчився.
Посилається на те, що суд неналежним чином визначив суб&qu> ;єктний склад учасників справи. ПрАТ &qusi;Запорізький електровозоремонтний завод&quri; та ПАТ &qu26;Українська залізниця&q?єт; є самостійними юридичними особами, проте суд здійснював повідомлення ПАТ &q?ав;Українська залізниця&q?й ;, зазначаючи, що воно діє в інтересах ПрАТ &q?кр;Запорізький електровозоремонтний завод&q?ид;. Зазначене призвело до того, що останнє не мало можливості реалізувати свої процесуальні права.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ПрАТ &qu'>;Запорізький електровозоремонтний завод&qupa; подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі посилається на те, що за час перебування позивача на посаді збитки підприємства збільшились, що є наслідком неефективної діяльності ОСОБА_2, звільнення відбулось на підставі п.43&q?си;а&q?ся; контракту.
Вказує на порушення судом норм матеріального права, згідно із яким правила про заборону звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності до обставин цієї справи не застосовуються. При цьому також зазначає, що позивач про ці обставини підприємство не проінформував. Окрім того, суд послався на ч.2 ст.41 КЗпП України, диспозиція якої взагалі не кореспондується з обставинами справи.
Зазначає, що суд поновив позивача на роботі, а також стягнув середній заробіток на дату ухвалення рішення, проте на станом цю дату строк дії контракту закінчився.
Вказує, що не відповідає обставинам справи висновок суду про звільнення позивача 16 листопада 2017 року. Позивач був звільнений на підставі наказу №1252ос від 20 листопада 2017 року згідно із п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, який у суді не оскаржувався.
Також вказує, що між сторонами не укладалося контракту під №79-3/1-1, натомість укладався контракт №70-3/1-1.
Посилається на те, що суд неналежним чином визначив суб&qu";;єктний склад учасників справи. ПрАТ &qu c;Запорізький електровозоремонтний завод&qut;; та ПАТ &qu"T;Українська залізниця&qu ; є самостійними юридичними особами, проте суд здійснював повідомлення ПАТ &quсу;Українська залізниця&q?ни;, зазначаючи, що воно діє в інтересах ПрАТ &q?ем;Запорізький електровозоремонтний завод&q? з;. Зазначене призвело до того, що останнє не змогло реалізувати свої процесуальні права.
Вказує, що суд посилався на докази, які у справі були відсутні на момент прийняття рішення.
Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив поновити його на посаді з 16 грудня 2017 року.
Посилається на порушення територіальної підсудності розгляду справи. Так, зазначає, що ПрАТ &qusp;Запорізький електровозоремонтний завод&quyl; знаходиться у м.Запоріжжі, проте позов пред&qu",;явлено за місцезнаходженням ПАТ &quПо;Українська залізниця&q?ер;. Зазначена особа не є належним відповідачем у спорі.
У відзивах на апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_2 вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначає про те, що належним чином виконував обов&quim;язки, покладені на нього трудовим контрактом. Звертає увагу на те, що основний збиток підприємства за 2017 рік складає ріст мінімальної заробітної плати, витрати відрахування на соціальні внески та матеріальні затрати, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2017 року. Вважає, що положення пункту 43 Контракту не може бути до нього застосовано, оскільки, крім великого розміру кредиторської заборгованості у 2017 році в сумі 106 млн. гривень зі сторони посадових осіб та керівництва ПАТ &qu20;Укрзалізниця&qu щ; були допущені численні факти зловживання своїм службовим становищем, умисного порушення умов та графіку оплати за виконані роботи та створення значної заборгованості перед ПрАТ &q?их;Запорізький електровозоремонтний завод&q?я&;, що і стало причиною збільшення рівня кредиторської заборгованості та невиконання планових показників.
У додаткових письмових поясненнях представник ПАТ &qunt;Укрзалізниця&quew; вказав на положення частини 3 ст.99 ЦК України, згідно яких припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав, та зазначив про відповідні висновки, які містяться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №711/5711/16-ц.
В судовому засіданні 22 листопада 2018 року ОСОБА_2 подано заяву про відмову від позову в частині поновлення на роботі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року заяву задоволено, прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині поновлення на роботі. Визнано нечинним рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі та провадження в цій частині закрито.
В судовому засіданні представники скаржника ПАТ &quon;Українська залізниця&qun"; доводи апеляційних скарг підтримали, посилаючись на викладені в них обставини, просили скарги задовольнити. Окрім того, зазначили, що позивача було звільнено з підстав, передбачених умовами контракту.
В судовому засіданні представник ПрАТ &qun ;Запорізький електровозоремонтний завод&quNe; доводи апеляційних скарг підтримав, просив скарги задовольнити.
Позивач та його представник проти доводів апеляційних скарг заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ &qu#2;Українська залізниця&qu с; підлягає задоволенню, апеляційна скарга ПрАТ &q?ну;Запорізький електровозоремонтний завод&q?ар; - частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч.4 ст.40 КЗпП України, у зв&quxt;язку із чим дійшов висновку про поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по липень 2018 року включно. Також суд послався на порушення ч.2 ст.41 КЗпП України.
З такими висновками суд апеляційної інстанції погодити не може, оскільки вони ґрунтуються на неповному з&quom;ясуванні обставин справи, без дослідження доказів та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що рішення суду ґрунтується на доказах, які не були приєднані (підшиті) до матеріалів справи, а окремо знаходились в ній. Так, оригінал позовної заяви з додатками, серед яких копія додаткової угоди, копія контракту, копія листка непрацездатності, копії інших документів в самій справі були відсутні, а отже суд порушив ст.ст. 229, 263 ч.5, 264 ч.1 п.1 ЦПК України.
Окрім того, суд при розгляді справи суд помилково уважав, що ПАТ &qust;Українська залізниця&qufo; діє в особі ПрАТ &quma;Запорізький електровозоремонтний завод&qu> ; та останнє не повідомляв про розгляд справи.
З матеріалів справи, даних ЄДРЮОФОПГФ та статутів підприємств убачається, що це є дві самостійні юридичні особи, які наділені процесуальною право- та дієздатністю, за своїми зобов&quoN;язаннями відповідають самостійно.
Відповідно до ст.376 ЦПК України вказані порушення в сукупності є підставами для обов&qut-;язкового скасування рішення суду у зв&qu",;язку із порушенням норм процесуального права. При розгляді справи судом також допущено і порушення норм матеріального права, що також мають наслідком скасування рішення суду.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг, суд зазначає про помилковість доводів апеляційних скарг про розгляд справи з порушенням територіальної підсудності.
Відповідно до ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Позовна заява подана за місцезнаходженням ПАТ &qu=M;Українська залізниця&quen;, що відповідає ч.2 ст.27 ЦПК України, предметом позовних вимог є рішення цієї особи, яке стало підставою для звільнення позивача. Отже, ця особа має брати участь у справі та позивачем правильно визначено її як відповідача.
Щодо допущених у позовній заяві описок в частині зазначення номеру контракту та дати, з якої позивач просить поновити його на посаді, то з матеріалів справи убачається, що зазначене слід уважати описками, які не мають бути розцінені як підставу вважати вимоги незаконними лише з цих міркувань.
Апеляційним судом установлено, що правовідносини між ПАТ &quan;Українська залізниця&qu; ; та ОСОБА_2 виникли у зв&qu";;язку із укладенням 20 квітня 2017 року Контракту №1.
Додатковою угодою №70-3/1-1 від 30 травня 2017 року сторони погодили внести зміни до Контракту №1 у спосіб викладення його у новій редакції, наслідком чого стало укладення 30 травня 2017 року Контракту №70-3/1-1.
Згідно цим Контрактом ОСОБА_2 призначено на посаду Голови правління ПрАТ &qu-s;Запорізький електровозоремонтний завод&quse;, акціонером якого є ПАТ &qusp;Українська залізниця&quor;, на строк з 30 травня 2017 року до 10 квітня 2018 року.
Згідно із пунктом 13.18 Статуту ПрАТ &quen;Запорізький електровозоремонтний завод&qu'f; Голова правління відповідає за ефективну діяльність товариства в цілому. Окрім того, пункт 13.21 містить перелік повноважень Голови правління відповідно до рішень правління.
Контрактом передбачені, зокрема, наступні обов&qu36;язки голови правління:
- Голова правління відповідає за ефективну діяльність правління і Товариства в цілому, координацію діяльності правління з Наглядової радою та іншими органами Товариства.
- Голова правління зобов'язаний вживати дієвих заходів щодо ліквідації боргів Товариства до бюджетів усіх рівнів та державних фондів України з виплати заробітної плати працівникам Товариства та простроченої кредиторської і дебіторської заборгованостей Товариства, у тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій.
Відповідно до п.42 контракту цей контракт припиняється: а) після закінчення строку дії контракту; б) за угодою Сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 43 і 44 цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та/або цим контрактом.
Відповідно до п.43 контракту Голова правління може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Вищого органу Товариства до закінчення терміну його дії: а) у разі невиконання Головою правління без поважних причин обов'язків, і покладених на нього Статутом Товариства та/або цим контрактом; б) у разі одноразового грубого порушення Головою правління законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Товариства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачені штрафи і т. п.); в) у разі невиконання Товариством зобов'язань перед бюджетам усіх рівнів та державних фондів України щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання Товариством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; г) у разі неподання (несвоєчасного подання) на затвердження Вищому органу Товариства річного фінансового плану з поквартальною розбивкою Товариства або неякісного його складання, що призвело до його не затвердження у встановлені законодавством строки, або порушення порядку здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектора економіки у разі не затвердження річних фінансових планів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 №899 та пункту 19 цього контракту; ґ) у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців; д) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог законодавства з питань охорони праці; е) у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті; є) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; ж) у разі коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року має місце зростання обсягів дебіторської заборгованості Товариства до рівня на початок року, що не супроводжується відповідним зростанням обсягу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Товариства за той же період; з) у разі неподання в установленому порядку Вищому органу Товариства квартальної та річної звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану Товариства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності; и) у разі не проходження ним навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки або незадовільних знань з цих питань та у разі незадовільних результатів атестації; і) у разі порушення порядку укладення договорів оренди нерухомого майна і земельних ділянок, закріплених за Товариством, та невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати; ї) у разі порушення Порядку випуску, авалювання, акцептування, індосування та погашення векселів, що випускаються державними Товариствами та акціонерними Товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків; й) у разі неефективного використання та збереження майна Товариства; к) у разі недотримання Головою правління фінансового, бюджетного законодавства та незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державних контролюючих органів та суб'єктів внутрішнього фінансового контролю; л) у разі невиконання Головою правління затвердженого фінансового плану; м) у разі невиконання Головою правління показників ефективності використання майна і прибутку, показників майнового стану Товариства та показників преміювання; н) у разі добровільної відмови від земельної ділянки, яка надана Товариству на праві постійного користування, без погодження з Вищим органом Товариства; о) у разі надання в користування, оренду чи відчуження закріпленого за Товариством майна, активів та інтелектуальної власності без погодження з Вищим органом Товариства; п) у разі незабезпечення безпеки та безпечних умов перевезень (в залежності від специфіки роботи Товариства); р) у разі невжиття заходів щодо запобігання аваріям на транспорті і нещасним випадкам на виробництві; с) у разі невиконання вимог органів державного нагляду (контролю) за забезпеченням за безпекою руху, польотів, судноплавства (в залежності від специфіки роботи Товариства); т) за поданням керівників органів державного нагляду (контролю) за забезпеченням за безпекою руху, польотів, судноплавства (в залежності від специфіки роботи Товариства); у) у разі порушення, законодавства під час використання фінансових ресурсів Товариства, у тому числі при здійсненні закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти; ф) у разі виявленої невідповідності Голови правління займаній посаді за результатами атестації; х) у разі припинення повноважень Голови правління; ц) у разі допущення порушень при випуску (залученні) та погашенні боргових зобов'язань (кредити, облігації, лізинг, тощо).
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов&quss;язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
10 листопада 2017 року відбулось засідання наглядової ради ПрАТ &qu'm;Запорізький електровозоремонтний завод&quhe;, оформлене Протоколом №7.
Сьомим питанням порядку денного засідання наглядової ради розглянуто звіт правління про результати роботи товариства за 9 місяців 2017 року (з порівняльним аналізом за останні 3 роки), на якому встановлено негативні тенденції діяльності товариства, зростання збитків до 31 500 000 грн., збільшення рівня кредиторської заборгованості до 295000 грн., невиконання планових робочих завдань. Роботу правління визнано незадовільною, а пояснення з приводу невиконання планових показників та причин збиткової діяльності необґрунтованими.
Прийнятими судом апеляційної інстанції на підставі ухвали від 11 жовтня 2018 року доказами підтверджуються негативні висновки наглядової ради щодо показників ефективної діяльності товариства, зокрема даними Звітів про фінансовий стан, про сукупний дохід, про рух грошових коштів, про власний капітал та відповідними графіками показників діяльності.
Відповідно до Статуту ПрАТ &q?а ;Запорізький електровозоремонтний завод&q?і.; метою діяльності товариства є отримання прибутку та забезпечення соціально-економічних потреб суспільства, зростання добробуту працівників та акціонерів.
Пунктом 10.1. Статуту визначено, що вищим органом товариства є загальні збори. Повноваження та функції загальних зборів товариства, передбачені статтею 33 Закону України &qule;Про акціонерні товариства&quy:;, цим Статутом та внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером - ПАТ &quma;Укрзалізниця&qu;t; одноосібно.
Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється ним письмово (у формі рішення правління ПАТ &que-;Укрзалізниця&quba;). Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів товариства (пункт 10.2. Статуту).
Пунктом 10.4. до виключної компетенції загальних зборів товариства належить, зокрема, обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу (підпункт 22).
16 листопада 2017 року відбулось засідання правління ПАТ &q?га;Укрзалізниця&qu.
16 листопада 2017 року прийнято Рішення акціонера ПрАТ &q?оз;Запорізький електровозоремонтний завод&qucl; №69-3/69-11, пунктом 1 якого вирішено достроково припинити повноваження Голови правління ПрАТ &qun ;Запорізький електровозоремонтний завод&qu N; ОСОБА_2 з 17 листопада 2017 року (останній робочий день) через невиконання обов&qut:;язків, покладених контрактом, а саме щодо безпосередньої організації і забезпечення ефективної і прибуткової діяльності ПрАТ &qu>1;Запорізький електровозоремонтний завод&q?іо;.
Рішення прийнято на засіданні правління ПАТ &q?Т ;Укрзалізниця&q?й ;, відповідно до ст.49 Закону України &qup>;Про акціонерні товариства&qu'm; та пункту 10.2. Статуту ПрАТ &qut;;Запорізький електровозоремонтний завод&qu-s; має статус протоколу загальних зборів товариства.
20 листопада 2017 року за підписом новопризначеного голови правління ПрАТ &q?ок;Запорізький електровозоремонтний завод&qu> ; видано наказ №1252ос, згідно із яким ОСОБА_2 звільнено з 20 листопада 2017 року на підставі, передбаченої контрактом, згідно із п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України. Із наказом ОСОБА_2 ознайомлено в цей же день, що засвідчено особистим підписом, поруч з яким приписано - &quty;хворію&quiz;.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що діяльність керівника товариства має забезпечувати настання успішних показників, оскільки від цього залежать інтереси юридичної особи, її акціонерів, працівників та інших осіб, з якими товариство перебуває у правовідносинах.
Установлено, що звернення ОСОБА_2 із позовними вимогами про визнання недійсним та скасування Рішення акціонера ПрАТ &quar;Запорізький електровозоремонтний завод&qugh; від 16 листопада 2017 року направлено на захист трудових прав як найманого працівника (а не акціонера, учасника товариства).
Разом з тим способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях справ є позов про поновлення на посаді, проте від цих вимог позивач відмовився та відмову прийнято судом.
Спосіб захисту порушеного цивільного права чи цивільного інтересу повинен бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування Рішення акціонера ПрАТ &qusp;Запорізький електровозоремонтний завод&qun-; №69-3/69-11 від 16 листопада 2017 року в частині дострокового припинення повноваження Голови правління ПрАТ &quer;Запорізький електровозоремонтний завод&qu
Щодо тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 на дату звільнення, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до даних листка непрацездатності період тимчасової непрацездатності - з 16 листопада 2017 року по 21 листопада 2017 року.
Відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України передбачено наступні підстави припинення трудового договору:
1) угода сторін;
2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;
4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);
5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України &qut-;Про запобігання корупції&qume;, встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;
7-2) з підстав, передбачених Законом України &quew;Про очищення влади&qu#2;;
8) підстави, передбачені контрактом;
9) підстави, передбачені іншими законами.
Тобто, ч.1 ст.36 КЗпП України встановлює як самостійні підстави припинення трудового (пункти 1, 3, 5-9) договору, так і інші (пункти 2 ,4), що конкретно врегульовані в інших нормах цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Правове коло застосування ст.40 КЗпП України охоплює трудові договори, укладені на невизначений строк, а також строкові трудові договори до закінчення строку його чинності, та визначається, що вони можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених цією статтею випадках.
Разом з тим, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито у пункті 4 статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в статтях 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Виходячи з нормативного тлумачення пунктів 4 та 8 ст.36, ч.3 ст.40, ч.3 ст.41, статей 40, 41 КЗпП України, на припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - пункт 8 статті 36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, ч.3 ст.40 КЗпП України не поширюється.
Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі №638/6881/16-ц, які суд враховує відповідно до частини 4 ст.263 ЦПК України.
Ураховуючи наведе, для вирішення цієї справи не має правового значення обставина тимчасової непрацездатності ОСОБА_2
Вимоги в частині стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягають, оскільки за змістом ст.235 КЗпП України рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається одночасно при винесенні рішення про поновлення на роботі.
Оскільки від позовних вимог в частині поновлення на роботі позивач відмовився, наказ про звільнення не скасовано, підстави для визнання незаконним та скасування Рішення акціонера ПрАТ &q?му;Запорізький електровозоремонтний завод&quви; №69-3/69-11 від 16 листопада 2017 року як спосіб поновлення трудових прав - відсутні із викладених вище мотивів, відтак відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що посилання представника ПАТ &qu №;Укрзалізниця&qu6 ; на положення частини 3 ст.99 ЦК України, та врахування висновків, які містяться у постанові Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2018 року по справі №711/5711/16-ц, є помилковим з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Згідно пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Частина 3 ст. 99 ЦК України є способом захисту корпоративних прав учасників товариства, який передбачає усунення членів (члена) виконавчого органу товариства від виконання обов&q?ти;язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання обов&q? п;язків, які їм надано за рішенням компетентного органу товариства у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, з метою захисту інтересів товариства, за умови, що в установчих документах товариства не були зазначені підстави такого усунення.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством і не може розглядатися у площині трудового права.
Проте з матеріалів справи убачається, що у цій справі ОСОБА_2 перебував з відповідачем ПАТ &qu:#;Укрзалізниця&q?ма; у трудових правовідносинах на підставі контракту, його звільнення відбулось згідно наказу №1252ос від 20 листопада 2017 року на підставі, передбаченій контрактом (згідно із п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України), що підтверджено сторонами в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відтак ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх трудових прав, тобто між сторонами виник трудовий спір та підстав уважати такі правовідносини корпоративними не убачається.
Ураховуючи викладене вище, а також те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі визнано нечинним, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування Рішення акціонера ПрАТ &qu:";Запорізький електровозоремонтний завод&qu&n; №69-3/69-11 від 16 листопада 2017 року в частині дострокового припинення повноваження голови правління ПрАТ &qu N;Запорізький електровозоремонтний завод&q?и ; ОСОБА_2 та дострокового припинення дії контракту від 30 травня 2017 року №70-3/1-1, укладеного між ПАТ &quра;Укрзалізниця&q?та; та ОСОБА_2, а також в частині стягнення з ПрАТ &q?им;Запорізький електровозоремонтний завод&q?им; на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 872028,99 грн., та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Колегія також зазначає, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення зазначено про вирішення вимог щодо &q?ор;рішення ПрАТ &q?.О;Запорізький електровозоремонтний завод&q?ог; №69-3/69-11 від 16 листопада 2017 року&quці;, проте правильним є Рішення акціонера ПрАТ &q?ен;Запорізький електровозоремонтний завод&quss; №69-3/69-11 від 16 листопада 2017 року.
З огляду на наведене, апеляційна скарга ПАТ &q?ше;Українська залізниця&q?Т ; задовольняється, апеляційна скарга ПрАТ &ququ;Запорізький електровозоремонтний завод&q?.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381- 384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства &qu
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства &qut';Запорізький електровозоремонтний завод&quy:; задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 рокув частині визнання незаконним та скасування Рішення акціонера Приватного акціонерного товариства &quTi;Запорізький електровозоремонтний завод&qup;; №69-3/69-11 від 16 листопада 2017 року в частині дострокового припинення повноваження голови правління Приватного акціонерного товариства &q? н;Запорізький електровозоремонтний завод&qu/s; ОСОБА_2 та дострокового припинення дії контракту від 30 травня 2017 року №70-3/1-1, укладеного між Публічним акціонерним товариством &qu-f;Укрзалізниця&qu R; та ОСОБА_2, а також в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства &q?не;Запорізький електровозоремонтний завод&qu-s; середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2018 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В.Соколова