Справа № 757/34975/17-ц Головуючий у 1-й інст. - Батрин О.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1461/2018 Доповідач - Рубан С.М.
11 грудня 2018 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Батрин О.В. в приміщенні Печерського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю, -
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд міста Києва, Апеляційний суд Київської області та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За змістом повідомлення, розміщеного в газеті «Голос України», днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Київським апеляційним судом.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, у такий спосіб:
- у користування позивача виділити житлову кімнату площею 16,8 кв. м. разом з балконом 0,8 м. кв.;
- в загальному користуванні залишити другу житлову кімнату, площею 12,2 кв.м, кухню - 5,8 кв.м., вбиральню - 0,7 кв.м., ванну кімнату - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м.
Позивач посилається на те, що він є власником 5/6 частин квартири АДРЕСА_2). Інша 1/6 частина квартири належить на праві власності брату позивача, відповідачу у справі ОСОБА_2. Згідно з технічним паспортом спірна квартира є двокімнатною, житлова площа - 29,00 кв.м., у тому числі 1-а кімната - 16,8 кв.м., 2-а кімната - 12,2 кв.м., кухня - 5,8 кв.м., вбиральня (поєднана) - 0,7 кв.м., ванна кімната - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м. Загальна площа квартири - 44,6 кв.м. Кімнати в квартирі ізольовані.
Сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування квартирою, відповідач чинить йому перешкоди у користуванні кватирою.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; витребувати у відповідача рахунки та квитанції про сплату житлово - комунальних послуг з централізованого опалення за жовтень 2017 року - квітень 2018 року.
Посилається на те, що суд вказуючи на можливе порушення принципу пропорційності користування сторонами своїми частками у праві спільної часткової власності на квартиру, не взяв до уваги, що в даний час цей принцип вже порушено відповідачем, який будучи власником меншої частини квартири, самовільно займає більшу частину квартири, і саме з метою захисту права користування належним йому майном, позивач звернувся з вказаним позовом. Існуючий між сторонами порядок користування спірною квартирою, одноосібно визначений відповідачем не враховує розмір часток сторін у праві спільної часткової власності на квартиру, чим порушено принцип пропорційності користування сторонами своїми частками. Суд, вважаючи, що відповідачу обов'язково має бути виділена кімната для окремого проживання відповідно до приписів ст.265 ЦПК України мав частково задовольнити позовні вимоги (в частині більшої кімнати). Крім того, відповідач неправомірно займає житлову площу 16,8 кв.м., а сплачує за надані житлово - комунальні послуги відповідно до частки у праві власності на спірну квартиру - 7,32 кв.м., тобто позивач в даний час фактично оплачує більшу частину спожитих відповідачем житлово - комунальних послуг. Відповідач житлом забезпечений, він займає житлову площу 18,10 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою від 17.06.2016 року №1818, отриманою у відповідь на запит адвоката.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, у такий спосіб:
- у користування позивача виділити житлову кімнату площею 16,8 кв. м. разом з балконом 0,8 м. кв.;
- в загальному користуванні залишити другу житлову кімнату, площею 12,2 кв.м, кухню - 5,8 кв.м., вбиральню - 0,7 кв.м., ванну кімнату - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м.
Посилається на те, що позивач є власником 5/6 частин квартири АДРЕСА_2). Інша 1/6 частина квартири належить на праві власності ОСОБА_2. Сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування квартирою, оскільки відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні квартирою.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,що розмір кімнат не відповідає часткам сторін у праві спільної часткової власності (позивача - 5/6 та відповідача - 1/6), з більшої кімнати площею 16,8 кв.м. є вихід на балкон, який повинен залишатись у загальному користуванні сторін з метою недопущення порушення прав відповідача на користування ним.
Порядок користування квартирою у спосіб, визначений позивачем, є недоцільним та неможливим, оскільки порушується принцип пропорційності користування сторонами своїми частками у праві спільної часткової власності на квартиру, відповідачу не виділяється кімната для окремого проживання (позивач просить залишити кімнату меншої площі в загальному користуванні, а велику - виділити йому), а також принцип залишення у загальному користуванні нежитлових приміщень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником 5/6 частин квартири АДРЕСА_2.1/6 частина квартири належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2014 року, що зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за номером 11-614,2/3 частини квартири на підставі договору дарування від 19.04.2017 року, який зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за номером 12-117 (а.с. 6-10).
Інша 1/6 частина квартири, належить на праві власності брату позивача- відповідачу у справі ОСОБА_2 (а.с. 6-7).
Згідно з технічним паспортом спірна квартира є двокімнатною, житлова площа - 29,00 кв.м., у тому числі 1-а кімната - 16,8 кв.м., 2-а кімната - 12,2 кв.м., кухня - 5,8 кв.м., вбиральня (поєднана) - 0,7 кв.м., ванна кімната - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м. Загальна площа квартири - 44,6 кв.м. Кімнати в квартирі ізольовані (а.с. 11-12).
Сторони не можуть дійти згоди щодопорядку користування квартирою, оскільки відповідач займає велику кімнату квартири, у зв'язку з чим чинить перешкоди у користуванні позивачем квартирою.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, що порядок користування квартирою у спосіб, визначений позивачем, є недоцільним та неможливим, оскільки порушується принцип пропорційності користування сторонами своїми частками у праві спільної часткової власності на квартиру, відповідачу не виділяється кімната для окремого проживання (позивач просить залишити кімнату меншої площі в загальному користуванні, а велику - виділити йому).
Оскільки кімнати спірної квартири є відокремленими, ізольованими приміщеннями, проте їх розмір не відповідає часткам сторін у праві спільної часткової власності (позивача - 5/6 та відповідача - 1/6), суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, з більшої кімнати площею 16,8 кв.м. є вихід на балкон, який повинен залишатись у загальному користуванні сторін з метою недопущення порушення прав відповідача на користування ним.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги обставину, що існуючий між сторонами порядок користування спірною квартирою одноосібно визначений відповідачем, не враховує розмір часток сторін у праві власності на квартиру, чим порушено принцип пропорційності користування сторонами своїми частками у праві спільної часткової власності на квартиру, колегія суддів не приймає до уваги.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
За умовами ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-12цс13 виходячи з аналізу ст. 358 ЦК України слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи із його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим, виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток в праві власності на будинок.
Оскільки розмір часток сторін у праві власності на квартиру не дозволяє визначити порядок користування квартирою у запропонований позивачем спосіб, а із заявою про присудження грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшиться сторони не зверталися, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції вважаючи, що відповідачу обов'язково має бути виділена кімната для окремого проживання, мав частково задовольнити позовні вимоги в частині більшої кімнати, оскільки ухвалюючи судове рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, заявлених у позовній заяві, та своїм рішенням порушувати або обмежувати законні права та інтереси сторін у справі.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач неправомірно займає більшу частину житлової площі квартири, а сплачує за надані житлово - комунальні послуги відповідно до частки у праві спільної власності на квартиру, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не мають правового значення при вирішенні питання щодо визначення порядку користування квартирою між сторонами.
Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщенняабо обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Тому, колегія суддів оцінює критично доводи апеляційної скарги, що відповідач забезпечений житлом, оскільки має житлову площу 18,10 кв.м у квартирі АДРЕСА_1
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2018 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.