10 грудня 2018 року м. Київ
Справа 756/10009/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/760/2018
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Диби О.В. 08 червня 2018 року у м. Києві, повний текст рішення складений 15 червня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири,
У липні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 червня 2017 року з вини відповідача відбулося побутове залиття квартири АДРЕСА_1, а саме: залиття підлоги, стін та стелі, внаслідок чого позивачам, як власникам квартири, нанесено матеріальні збитки. Відповідно до Звіту №52/17 від 20 липня 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_6, розмір матеріальної шкоди становить 55922,00 грн. Враховуючи те, що залиття квартири сталося з вини відповідача, який відмовляється у добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду, позивачі просили стягнути з ОСОБА_5 вказану матеріальну шкоду, та витрати пов'язані з розглядом справи.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 10315, 80 грн - шкоди, завданої внаслідок залиття квартири;
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 10315, 80 грн - шкоди, завданої внаслідок залиття квартири;
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмолено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Не погодилась із вищезазначеним судовим рішенням відповідач, її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не надано оцінки доказам та відомостями, що наявні за змістом матеріалів справи. Вказує на те, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому, що за змістом складеного акту №159 від 09 червня 2017 року про залиття з квартири, яка розташована поверхом вище (а.с. 9) причину залиття виявити неможливо, дата залиття за змістом акту ЖЕД-514 не встановлена. Також не встановлено причини і дата залиття у висновку, за результатами судової будівельно-технічної експертизи №22854/17-43/6332/18-43 від 23 березня 2018 року. Зазначає, що акт №159, який прийнятий до уваги суду не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, а тому не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди. Також представник відповідача вказує, що судом не надано оцінку акту від 10 червня 2017 року (а.с. 66), яким складений в присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у зв'язку з відмовою громадянки ОСОБА_3 від складання спільного акту та тверджень пані ОСОБА_3 про затоплення її квартири.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивачами до суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказують на те, що судом першої інстанції ухвалене об'єктивне, повне та справедливе рішення суду із приводу стягнення коштів за матеріальні збитки, які були наслідком затопленням квартири позивачів. Зазначає, що за результатом судової будівельно-технічної експертизи №22854/17-43/6332/18-43 від 23 березня 2018 було встановлено факт протікання рідини по стелях і стінах позивачів, їх характер, візуальний вигляд свідчить про затоплення квартири, а не побутовим самовільним залиттям позивачів. Також вказує, що відповідач маніпулює зазначаючи про розбіжності в поясненнях позивачів та матеріалами справи щодо дати залиття, оскільки судом уточнювалось та під звукозапис встановлено що затоплення сталось фактично в ніч з 08 червня 2018 року на 09 червня 2018 року.
Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат - ОСОБА_10 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_11 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_2, що в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15 квітня 1999 року (а.с. 7, 131), Свідоцтвом про право на спадщину за законом, від 30 травня 2018 року (а.с. 137), Договором про поділ спадкового майна від 30 травня 2018 року (а.с. 135) та Договором міни житла від 03 серпня 2007 року (а.с.7, 131-134).
Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05 травня 2017 року містить відомості про те, що квартира АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_5 (а.с. 45).
Актом про залиття від 09 червня 2017 року встановлено, що внаслідок залиття з квартири НОМЕР_2, яка розташована поверхом вище пошкоджено оздоблення квартири АДРЕСА_4, а саме: водоемульсійна фарба стелі кімнати площею 15,8кв.м - 0,1кв.м, стелі кімнати площею 13,8кв.м - 0,3кв.м, стелі кімнати площею 13,9кв.м - 2кв.м, стелі коридору - 2,3кв.м; шпалери покращеної якості на стінах кімнати площею 13,9кв.м- 14кв.м, шпалери покращеної якості на стінах коридору - 0,5кв.м. (а.с. 9).
Згідно акту №231 від 05 липня 2017 року комісією у складі головного інженера ЖЕД-514 Шевчука С.А., інженера 1 категорії Дольнік Н.О., слюсаря-сантехніка ОСОБА_14 встановлено, що стояки холодного та гарячого водопостачання, а також каналізаційний стояк знаходиться у задовільному санітарно-технічному стані (а.с. 10).
Згідно із Актом від 10 червня 2017 року складеним в присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 засвідчено що: 10 червня 2017 в результаті спільного огляду та обстеження квартири АДРЕСА_5 не виявлено жодних ознак здійснення залиття, пошкодження сантехнічного обладнання, труб, чи інших обставин, що могли би призвести до побутового залиття квартири НОМЕР_1. В акті зазначено, що ОСОБА_3 було запрошено до огляду квартири, однак остання в присутності свідків відмовилася від підписання будь-яких документів (а.с. 66).
У листі ЖЕД-514 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» від 12 липня 2017 року №491 вказано, що конкретну причину залиття квартири встановити неможливо, оскільки працівники аварійної служби на момент приїзду потрапити у квартиру НОМЕР_2 не мали можливості. Квартиру НОМЕР_2 було обстежено 09 червня 2017 року, і слюсарем-сантехніком ЖЕД-514 було виявлено, що у ванній кімнаті розташований електричний водонагрівач, на якому деякі деталі були замінені на нові, тому ймовірною причиною залиття є халатне відношення до сантехнічного обладнання мешканців квартири НОМЕР_2 (а.с. 67).
Відповідно до Звіту №52/17 про визначення розміру матеріальних збитків від 20 липня 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_6, розмір матеріальнихзбитків, яких завдано власникам в результаті залиття квартири АДРЕСА_6 становить 55922,00 грн (а.с. 11-20).
Вартість витрат на проведення вказаної оцінки розміру завданих збитків становить 1500,00 грн, що підтверджується актом прийому передачі виконаних робіт від 20липня 2017 року квитанцією від 04 жовтня 2017 року (а.с. 136).
Із Висновку судової будівельно-технічної експертизи №22854/17-43/6332/18-43 від 23 березня 2018 року, складеного експертом КНДІСЕ Грішковою Л.М., убачається, що розмір матеріальної шкоди (вартість ремонтно-будівельних робіт з урахуванням фізичного зносу опоряджувальних покриттів та залиття), завданої позивачам внаслідок залиття квартири АДРЕСА_6, складає 20631,60 грн (а.с. 102-110).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність його вини, а тому суд вважав доведеною ту обставину, що затоплення квартири позивачів сталось з вини відповідача. Під час розгляду справи встановлено, що розмір завданих збитків які позивачі просили стягнути з відповідача не відповідає дійсним обставинам справи та не визначає реального розміру завданих збитків, тому суд при визначенні розміру завданої шкоди брав до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його законним і обґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Положеннями ст. ст. 319, 321 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить.
Частиною 3 статі 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
З наведених вище обставин справи вбачається, що квартира, яка належить на праві приватної власності позивачам зазнала значних пошкоджень внаслідок її залиття зверху. Матеріали справи не містять даних про пошкодження будинкових систем водо чи теплопостачання, або даних про наявність залиття з інших квартир, ніж квартири відповідача, що розташована поверхом вище. Натомість з листа ЖЕД-514 від 12 липня 2017 року вбачається, що 06 червня 2017 року відбулося вказане залиття, доступу до квартири відповідача в цей день надано не було, що унеможливило встановлення конкретних причин. Лише 09 червня 2017 року працівником ЖЕД було оглянуто сантехнічне обладнання квартири відповідача та виявлено здійснення заміни деталей електронагрівача води.
У висновку судової експертизи вказано на неможливість встановлення причин залиття у зв'язку з тим, що обстеження проводилось через значний час (8 місяців) після події.
Проте враховуючи характер пошкоджень, а саме значні пошкодження стелі в квартирі позивачів, і відсутності інших джерел небезпеки затоплення, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що залиття відбулося з вини відповідача.
Посилання на те, що судом першої інстанції не надано оцінку акту від 10 червня 2017 року (а.с. 66) відхиляються, оскільки представником відповідача в суді першої інстанції зазначались дані обставини, та судом надана їм належна оцінка.
Представник відповідача в апеляційній скарзі також зазначає про те, що за змістом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 22854/17-43/6332/18-43 від 23 березня 2018 року встановити під час проведення обстеження дату та причину залиття приміщень квартири АДРЕСА_7 не вбачається можливим. Колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки вказаним висновком при проведенні обстеження було встановлено наявність пошкоджень опоряджувальних покриттів поверхності стелі та стін. Наявні пошкодження є ознаками залиття поверхонь в приміщеннях квартири рідиною. Також визначено розмір матеріальної шкоди, завданої позивачам внаслідок залиття квартири НОМЕР_1 - 20631,60 грн.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що причини залиття не встановлені та судом не було встановлено внаслідок яких дій або бездіяльності відповідача відбулось завдання шкоди, не заслуговують на увагу суду, оскільки цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахування визначених цивільним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Доводи представника відповідача про те, що акт №159 про залиття з квартири НОМЕР_2, яка розташована поверхом вище (а.с. 9) не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207 колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки акт №159 від 09 червня 2017 року складений уповноваженими особами ЖЕД-514 у складі: головного інженера виконавця послуг Шевчука С.А., інженера І категорії Дольнік Н.О, майстра технічної дільниці СтаніславськоїО.В.. В акті належним чином відображені виявлені і зафіксовані обставини (факт та обсяг залиття квартири позивачів), які мають значення для предмету доказування у цій справі, а сам по собі факт невідповідності складеного акту затвердженому зразку не може бути визнаний підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Натомість акт від 10 червня 2017 року, на який посилається сторона відповідача складений особами без зазначення їх статусу чи місця проживання, не затверджений жодною установою. А тому вказаний документ не може бути прийнятий до уваги суду як належний і допустимий доказ у справі.
Що ж стосується доводів стосовно того, що суд першої інстанції жодним чином не оцінив розбіжності в поясненнях позивачів та наявних в матеріалах справи документів щодо дати залиття, то вказані доводи зводяться до незгоди з висновками суду, які були встановлені та досліджені судом.
Таким чином, доводи викладені у апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді:
Повний текст постанови складений 13 грудня 2018 року.