03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1877/2018
30 листопада 2018 року м. Київ
Справа № 760/18456/16-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3,на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 7 серпня 2018 року, постановлене у складі судді Коробенка С.В.,
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,
встановив:
У жовтні 2016 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що ним була відшкодована шкода постраждалій особі в розмірі 7410 грн. 89 коп., завдана дорожньо-транспортною пригодою, що сталась з вини відповідача, і тому позивач має право зворотної вимоги до нього.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 7 серпня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7410 грн. 89 коп. та судові витрати в розмірі 1378 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував правові висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року в рамках справи № 752/9895/15-ц. Вказаною постановою Верховний Суд підтвердив раніше сформовані правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011 цс 16, відповідно до яких, в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях. Також у вказаних вище правових позиціях зазначено, що обов'язок повідомлення страховика про настання страхового випадку (ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Таким чином, суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з страхувальника коштів в порядку регресу, мав на підставі належних та допустимих доказів встановити, що факт неповідомлення позивача призвів до неможливості страхової компанії перевірити обставини ДТП, а отже й до необґрунтованих витрат страхової компанії на виплату страхового відшкодування. Проте такі докази в матеріалах справи були відсутні.
Натомість в матеріалах справи наявні докази того, що позивач володів інформацією про настання страхового випадку (а.с. 13-14), а також перед виплатою страхового відшкодування самостійно перевірив обставини ДТП, встановив отримані транспортними засобами пошкодження та розрахував власну суму збитку, яка підлягала відшкодуванню, частково відхиливши претензію ПрАТ «СК «Арсенал страхування». Також матеріалами справи підтверджено, що обставини ДТП були зафіксовані правоохоронними органами, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, а страховик сплатив таку суму страхового відшкодування, яку вважав доведеною і обґрунтованою.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 всупереч вимогам п.п.33.1.4, п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомила позивача ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про настання страхової події, яка мала місце 04 грудня 2015 року.
Крім того, відповідач не надала суду жодних доказів наявності у неї поважних причин, через які вона не могла повідомити страховика про настання страхового випадку. Оскільки заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства, неповідомлення відповідачем у встановлений строк страховика про настання страхового випадку має наслідком виникнення регресної вимоги до неї, тому суд дійшов висновку про задоволення позову.
Проте із такими висновками погодитися неможливо з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 2015 року в м. Києві по вул. Олени Теліги відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mazda 3», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, що призвело до пошкоджень транспортних засобів (а.с.22-23).
Згідно з довідкою № 83308649 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою 10 ротою 2 батальйону УПС МВС у м. Києві, за фактом правопорушення п. 13.3 ПДР України, яке призвело до скоєння ДТП, складено протокол про адміністративне правопорушення. Матеріали ДТП направлено для розгляду до Шевченківського районного суд м. Києва (а.с.22-23).
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, внаслідок порушення останньою п.13.3 ПДР України.
Таким чином, факт настання страхового випадку зафіксовано правоохоронними органами та особа, яка винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності (а.с. 20-21).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника транспортного засобу «Mazda 3», державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7841068 від 08 червня 2015 року застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна (а.с.25).
07 грудня 2015 року із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, до ПрАТ СК «Арсенал Страхування» звернувся власник транспортного засобу «Fiat», д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_6 (а.с.13-14).
01 березня 2016 року до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» із претензією про виплату страхового відшкодування на суму 9091 грн. 46 коп. на підставі ст.993 ЦК України звернулось ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», оскільки відповідно до договору страхування наземного транспорту №1282/14-Т/К/01 від 30 грудня 2014 року зазначена страхова компанія взяла на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_6 будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу «Fiat», д.н.з. НОМЕР_3, (а.с. 15) та виконала свої зобов'язання перед постраждалою особою.
Відповідно до страхового акту 1 №1001/39/43569/Р від 25 квітня 2016 року (а.с.17) ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» виплатила страховику постраждалої особи ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» страхове відшкодування у розмірі 7410 грн. 89 коп., що також підтверджується платіжним дорученням №0020693 від 12 травня 2016 року (а.с.26).
Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України з цього питання, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15, такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16, у разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування шкоди у недоговірних зобов'язаннях.
Отже, встановивши, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності; сама страхова компанія відповідача його визнала, узгодила із страховою компанією потерпілого розмір страхового відшкодування та сплатила його, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку є підставою для пред'явлення регресного позову, не ґрунтуються на правильному застосуванні підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпункту «ґ» 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як вбачається зі змісту претензії ПрАТ Страхова компанія «Арсенал Страхування» від 01.03.2016 року на адресу ПрАТ Страхова компанія «Провідна», на підставі договору страхування наземного транспорту від 30.12.2014 року та документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди, зокрема рахунку вартості відновлювального ремонту від 10.12.2015 року, ПрАТ Страхова компанія «Арсенал Страхування» відшкодувало ОСОБА_6 витрати на ремонт автомобіля в сумі 9091 грн. 46 коп. на підставі рахунку СТО.
Разом з тим, як вбачається зі страхового акту, складеного 25 квітня 2016 року фахівцями ПрАТ СК «Провідна», та розрахунку суми матеріального збитку, з розрахунку виключено вартість заміни кришки дзеркала на суму 1680 грн. 59 коп., як таку, що не відповідає актові огляду, тому суму збитку визначено в розмірі 7410 грн. 89 коп.
В страховому акті від 25 квітня 2016 року також зазначено, що всі документи, необхідні для визнання події страховим випадком, визначення розміру збитку і розрахунку розміру страхового відшкодування, надані у повному обсязі ( а.с. 17-19).
Таким чином, судом не було встановлено та позивачем ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» не доведено, що відсутність письмового повідомлення відповідача ОСОБА_2 про ДТП призвело до необґрунтованих виплат. З матеріалів справи вбачається, що перед виплатою страхового відшкодування фахівцями ПрАТ СК «Провідна» було самостійно перевірено обставини ДТП, обсяг отриманих транспортними засобами пошкоджень, розраховано суму збитку, яка підлягала відшкодуванню відповідно до акту огляду пошкодженого автомобіля, та позивачем було частково відхилено претензію ПрАТ СК «Арсенал страхування», у зв'язку з чим страхове відшкодування було виплачено на суму 7410 грн. 89 коп. ( а.с. 26).
Враховуючи викладене, посилання суду на вимоги статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу колегія суддів вважає помилковими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки обставини ДТП встановлені, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються позивачем, страховик необґрунтованих виплат не здійснив.
Обмеження набуття права зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди у разі неповідомлення страховика протягом трьох днів з моменту ДТП про вказану подію за умови встановлення факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст. 141, п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, з позивача ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на її користь підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1057 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 7 серпня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту:
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (адреса: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ: 23510137) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 50 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.