05 грудня 2018 року
справа 372/3805/17
провадження № 22-ц/824/2566/2018
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В, Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Юрчуку С.В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
відповідач - Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_4
треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Державне підприємство «Київське лісове господарство»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року у складі судді Кравченка М.В. у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київського обласної державної адміністрації, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Державне підприємство «Київське лісове господарство», про визнання незаконними та скасування розпоряджень, витребування земельних ділянок,
У грудні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Київського обласної державної адміністрації, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Державне підприємство «Київське лісове господарство», про визнання незаконними та скасування розпоряджень, витребування земельних ділянок, у якому просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 року № 1168, №1174, №1178, №1180, №1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність», якими вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство», змінено цільове призначення та передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 земельні ділянки лісогосподарського призначення, які складають єдиний масив, загальною площею 4,9157 га, витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 4,9157 га, за адресою: Старобезрадичівська сільська рада, Обухівський район, Київська область, вартістю 1 737 700,00 грн., судовий збір покласти на відповідачів.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київського обласної державної адміністрації, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Державне підприємство «Київське лісове господарство», про визнання незаконними та скасування розпоряджень, витребування земельних ділянок, відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що підставою для звернення прокуратури до суду з позовом є перевищення органом виконавчої влади повноважень при розпорядженні земельними ресурсами державної форми власності лісогосподарського призначення. Відчуження об'єктів державної власності є триваючим правопорушенням.
Кабінет Міністрів України не був учасником правовідносин щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, до його функцій не віднесено безпосереднє здійснення контролю у сфері земельних правовідносин, матеріали справи не містять відомостей про одержання ним оспорюваних розпоряджень, а тому позивачем доведено факт відсутності можливості дізнатися про порушене право з часу прийняття цих розпоряджень. На його думку, судом помилково застосовано до спірних правовідносин наслідки спливу строків позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що з 2007 року як прокуратура, так і Кабінет Міністрів України могли довідатися про порушення прав останнього, а тому позивачем при зверненні до суду пропущено строки позовної давності.
В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача Київської обласної державної адміністрації - Бондар Б.Є. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання треті особи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до суду пропущено строки позовної давності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 № 1168, №1174, №1178, №1180, №1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (Козинське лісництво) земельні ділянки (ліси І групи), що розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області; змінено цільове призначення цих земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення та передано вказані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства без права вирубки дерев наступним громадянам: ОСОБА_9, площею 0,9872 га, ОСОБА_6, площею 0,99 га, ОСОБА_7, площею 0,99 га, ОСОБА_14, площею 0,99 га, ОСОБА_10, площею 0,9585 га (а.с.17, 18, 19, 20, 21 т.1).
На підставі вищевказаних розпоряджень зазначеним особам 26.12.2007 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_9 видано державний акт серії НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,9872 га, ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,99 га, ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 0,99 га, ОСОБА_14 серії НОМЕР_8 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9, площею 0,99 га, ОСОБА_15 серії НОМЕР_10 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11, площею 0,9585 га для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області (а.с. 42-43, 44-45, 46-47, 48-49, 50-51 т.1).
В подальшому, зазначені особи відчужили право власності на вищевказані земельні ділянки на користь ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 18.02.2008 зареєстрованими в реєстрі за №857, №862, №867, 3872, №878 (а.с. 25-26, 27-28, 29-30, 31-32, 33-34т. 1).
В результаті обєднання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_9, НОМЕР_11 утворено земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 4, 9157 га (а.с.22-23 т.1).
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2017 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 4,9157 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, належить ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016 № 195 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29215758 від 12.04.2016, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 900008132231) (а.с.53-54 т.1).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.04.2006 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 4,9157 га, що розташована аза адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Старобезрадичівська сільська рада (а.с.203-204 т.1).
Право постійного користування ДП «Київське лісове господарство» спірними земельними ділянками до їх вилучення, відповідно до п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, посвідчувались планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме проектом організації і розвитку лісового господарства, складеного за матеріалами розширеного лісовпорядкування 2003 року Комплексною експедицією ВО «Укрдержліспроект», розглянутого на засіданні другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 року, який погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено Управлінням лісового господарства в Київській області 14.04.2005.
Розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 №1168, №1174, №1178, №1180, №1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» (Козинське лісництво) вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення (ліси І групи), що розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області загальною площею 4,9157 га, що знаходилися в одному кварталі лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення, які в подальшому передані у приватну власність.
Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 29.06.2017 № 348 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, розташовані в межах 23 та 29 кварталів та частини кварталу 34 і меж їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп» (а.с. 71, 72 т.1).
Згідно інформації ДП «Київське лісове господарство» від 29.06.2017 року №02-518 спірні земельні ділянки знаходяться в єдиному лісовому масиві Козинського лісництва у кварталі 23 виділах 28-31 та кварталі 29 виділах 12,14, 21, кварталі 34 виділах 1, 2, 4, 5 (а.с. 65 т.1).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», нормами земельного та лісового законодавства.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.
Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.
Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Частиною шостою статті 149 ЗК України встановлено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Під час розгляду справи суд встановив, що головою Київської ОДА 02.11.2007 року видано розпорядження від № № 1168, 1174, 1178, 1180, 1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність», якими затверджено проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельними ділянками лісогосподарського призначення, вилучено їх у постійного користувача, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев і передано у власність громадян земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зазначені земельні ділянки розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.
Громадяни на підставі договорів купівлі-продажу відчужили отримані земельні ділянки на користь ОСОБА_5, який в подальшому отримав державні акти на право власності на ці земельні ділянки. На час розгляду справи земельні ділянки на праві власності належать ОСОБА_4
Відповідно до положень статей 19, 57, 84 ЗК України та статті 5 ЛК України спірні земельні ділянки відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України.
Вказане свідчить про те, що Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка становить більше 1 га, що свідчить про перевищення головою Київської обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 № 1168, №1174, №1178, №1180, №1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» не відповідають положенням чинного законодавства.
Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Правила частини першої статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частина третя цієї ж статті передбачає самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
Наявність підстав для витребування майна від відповідача ОСОБА_4, як добросовісного набувача у відповідності до положень статті 388 зазначеного Кодексу, оскільки оскаржувані розпорядження «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність», жодним чином не свідчать про правомірність виникнення права власності у осіб, які відчужили спірне майно.
Вищенаведене не свідчить про порушення принципу «пропорційності» при поверненні у державну власність спірного майна, яке вибуло із такої власності незаконно, оскільки добросовісний володілець, із володіння якого майно витребовується, не позбавлений можливості відновити своє право на підставі статті 661 Цивільного кодексу України та не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, перший заступник прокурора Київської області послався на те, що про допущені Київською ОДА порушення Кабінет Міністрів України довідався лише у листопаді 2017 року отримавши лист від Прокуратури Київської області від 22.11.2017 року про підготовку позову до суду, яка в свою чергу дізналася про зазначенні порушення у лютому 2017 року за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Головного управління Держгеокдастру у Київській області.
Оскаржувані розпорядження органів державної виконавчої влади прийняті 02.11.2007 року.
У березні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_16 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду.
Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).
Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
У справі, що переглядається, прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся з позовними вимогами про про визнання незаконними та скасування розпоряджень Київської обласної державної адміністрації та витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_4
Спір у цій справі виник у зв'язку з набуттям відповідачем ОСОБА_4 у володіння спірного майна у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_5, який отримав земельні ділянки внаслідок укладення договорів купівлі-продажу з ОСОБА_9, площею 0,9872 га, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_10 При цьому, ці особи заволоділо спірним майном на підставі розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 № 1168, №1174, №1178, №1180, №1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність».
Як пояснив представник ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції, що прокуратура в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України вже було заявлено позов до суду у 2011 році про визнання незаконними та скасування розпоряджень, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, про визнання права власності, про повернення землі, у якому він посилався на те ,що відповідно до розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 № 1141-1210 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» з постійного користування державного підприємства «Київське лісове господарство» вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення ліси 1 групи, які складають єдиний масив, загальною площею 67,3427 га, розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.
Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 08.11.2018 року по справі №372/1807/18, заступник Генерального прокурора України у 2011 році звернувся до суду з позовом про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі та повернення землі, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 року за №№ 1141-1210 з постійного користування державного підприємства «Київське лісове господарство» вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення ліси 1 групи, які складають єдиний масив, загальною площею 67,3427 га, розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. Змінено цільове призначення цих земельних ділянок на ведення особистого селянського господарства та передано у власність 70 громадянам.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2011 року позов задоволено частково. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2012 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2011 року залишено без змін.
Тобто, постановою Київського апеляційного суду від 08.11.2018 року по справі №372/1807/18 встановлено, що у 2011 року заступник Генерального прокурора України звертався в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до суду із позовом щодо незаконності розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 року за №№ 1141-1210 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність».
При цьому, у даній справі позовні вимоги ґрунтуються на незаконності розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007, в тому числі за № 1168, №1174, №1178, №1180, №1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність». При зверненні до суду у 2011 року заступник Генерального прокурора посилався на незаконність цих розпоряджень.
Кабінет Міністрів України був учасником справи №372/1807/18 (372/230/14-ц) позивачем.
Закон України «Про доступ до судових рішень» визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Згідно зі статтями 3, 4 цього Закону суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Виходячи з викладеного, рішення від 19 грудня 2011 року та ухвала від 11 квітня 2012 року були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до яких є відкритим, а тому перший заступник прокурора Київської області та Кабінет Міністрів України не були позбавлені можливості з ними ознайомитися.
Отже, Кабінет Міністрів України достовірно знав про винесення розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007 № 1168, №1174, №1178, №1180, №1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» 19 грудня 2011 року, оскільки був учасником справи, а саме позивачем у справі№372/1807/18 (372/230/14-ц) за позовом щодо незаконності розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 02.11.2007, в тому числі за № 1168, №1174, №1178, №1180, №1202 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність».
Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Позивачем не доведено суду, що він не міг довідатися про винесення спірних розпоряджень 19 грудня 2011 року на час винесення рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2011 року, а тому наведені прокурором обставини про поважність причин пропуску строку позовної давності є необґрунтованими та не можуть бути задоволені судом, окрім зазначеного тому, що не заявлені самим позивачем.
Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що до вимог про витребування спірного майна на підставі ст. 388 ЦК України не застосовуються положення законодавства про позовну давність, колегія суддів вважає, що вони не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Постановою Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17 суд зазначив, що до позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність у три роки.При цьому за вимогами статті 261 цього Кодексупочаток перебігу строку позовної давності пов'язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Така ж правова позиція викладена у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 20.11.2018 року по справі №907/50/16.
Таким чином, заступником прокурора Київської області пред'явлено позов в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, у грудні 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, сплив якого почався 19 грудня 2011 року, що згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді