03 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2584/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
за участю секретаря судового засідання Ярошук Т.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження
адміністративну справу за позовом
позивач: ОСОБА_1 (27500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)
відповідач-1: заступник Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2 (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14)
представник: ОСОБА_3
відповідач-2: Світловодський міський голова ОСОБА_4 (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14)
представник: ОСОБА_5
відповідач-3: управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 4, код ЄДРПОУ 02143979)
відповідач-4: виконавчий комітет Світловодської міської ради (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, код ЄДРПОУ 04055280)
представник: ОСОБА_5
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2, Світловодського міського голови ОСОБА_4, управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради та виконавчого комітету Світловодської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він займав посаду начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради та є посадовою особою місцевого самоврядування. Розпорядженням заступника Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2 "Про звільнення ОСОБА_1." №419-к від 18.09.2018 року його звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки жодних дисциплінарних проступків він не вчиняв та не порушував трудової дисципліни, а на момент видання спірного розпорядження перебував на лікарняному. Наполягаючи на тому, що Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено повноважень заступника міського голови видавати розпорядження про звільнення посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також стверджуючи, що внаслідок незаконного звільнення йому заподіяно моральних страждань, позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2 №419-к від 18.09.2018 року "Про звільнення ОСОБА_1.";
- зобов'язати Світловодського міського голову ОСОБА_4 поновити його на роботі на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 18.09.2018 року;
- стягнути з управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення по дату поновлення на роботі;
- стягнути з виконавчого комітету Світловодської міської ради на його користь завдану незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Ухвалою судді від 24.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі за цим позовом та призначено підготовче засідання, відповідачам встановлено порядок та строк для подання відзивів на позов.
Відповідач-1 - заступник Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2 - подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що спірне розпорядження №419-к від 18.09.2018 року було видано нею в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", під час перебування Світловодського міського голови ОСОБА_4 у щорічній відпустці. Наполягала на тому, що систематичність порушення позивачем трудової дисципліни підтверджується розпорядженнями №301-вс від 02.07.2018 року, №409-вс від 12.09.2018 року, №416-вс від 17.09.2018 року про оголошення доган позивачу. Стверджувала, що позивач на момент видання спірного розпорядження про його звільнення не повідомляв про свою тимчасову непрацездатність, а тому просила суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач-2 - Світловодський міський голова ОСОБА_4 - подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що розпорядження його заступника з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2 №419-к від 18.09.2018 року є законним, на момент його винесення ОСОБА_2 виконала обов'язки міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, а тому мала всі повноваження для його підписання. З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити.
Від відповідача-3 - управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради - надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що питання аналізу законності розпоряджень міського голови та його заступників не належить до його компетенції, а вимога позивача про стягнення з управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною та має бути задоволена в разі скасування спірного розпорядження та поновлення позивача на роботі.
Від відповідача-4 - виконавчого комітету Світловодської міської ради - надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, аналогічними до заперечень, викладених у відзиві на позов відповідача -2.
Позивач подав відповіді на відзиви, в яких наполягав на задоволенні його позовних вимог.
Ухвалою від 15.11.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з 15.05.2009 року займає посаду начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на підставі розпорядження першого заступника Світловодського міського голови №152-к від 13.05.2009 року. (а.с. 115, 167)
Заступником Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2 видано доручення №01-15/481/14 від 18.09.2018 року, яким зобов'язано начальника відділу кадрів апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради у строк до 17:00 год. 18.09.2018 року підготувати відповідні документи про розірвання трудового договору з начальником управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради ОСОБА_1 (а.с. 164)
Того ж дня нею видано розпорядження №419-к від 18.09.2018 року "Про звільнення ОСОБА_1.", яким на підставі п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 18.09.2018 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. (а.с. 9)
Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивач 21.09.2018 року звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного розпорядження про звільнення з посади в органі місцевого самоврядування, суд виходив з того, що правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно зі статтею 1 цього Закону служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до частини 1 статті 2, статті 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Частинами 2, 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
За змістом статті 19 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно з частиною 1 статі 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень унормований статтею 149 КЗпП України, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до пунктів 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.10.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Зі змісту оскаржуваного розпорядження №419-к від 18.09.2018 року вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стали розпорядження Світловодського міського голови ОСОБА_4 №301-вс від 02.07.2018 року та розпорядження першого заступника міського голови ОСОБА_6 №409-вс від 12.09.2018 року, №416-вс від 17.09.2018 року про оголошення доган позивачу за порушення ним трудової дисципліни.
Перевіряючи ці обставини, суд установив, що розпорядженням Світловодського міського голови №301-вс від 02.07.2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради ОСОБА_1." позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме положень статті 139 КЗпП України, п.2.1, п.2.2, п.3.3 Посадової інструкції начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, п.4.12 Положення про управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради. (а.с. 11 - 12)
Згідно з розпорядженням першого заступника Світловодського міського голови ОСОБА_6 №409-вс від 12.09.2018 року "Про догану ОСОБА_1." позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме положень статті 139 КЗпП України, п.2.1, п.2.2 Посадової інструкції начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, п.4.20, п.4.29, п.11.1 Положення про управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради. (а.с. 161 - 162)
Розпорядженням першого заступника Світловодського міського голови ОСОБА_6 №416-вс від 17.09.2018 року "Про оголошення догани ОСОБА_1." позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме положень ст.139 КЗпП України, п.2.1, п.2.2 Посадової інструкції начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради та п.4.12, п.4.20 Положення про управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради. (а.с. 10)
Вказані розпорядження оскаржені позивачем у судовому порядку до Кіровоградського окружного адміністративного суду (адміністративні справи №1140/2543/18, №1140/2574/18, №1140/2575/18). Наразі рішення суду у цих справах не набрали законної сили. (а.с. 116 - 129)
Між тим, у ході судового розгляду справи відповідачі не надали доказів вчинення позивачем після застосування до нього вказаних доган інших порушень трудової дисципліни чи невиконання ним без поважних причин службових обов'язків, які стали безпосередньою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
За таких обставин вбачається, що застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, всупереч статті 148 КЗпП України, відбулося за відсутності виявленого проступку, на підставі раніше оголошених позивачу доган, правомірність яких перевіряється у судовому порядку.
В порушення вимог частини 4 статті 40 КЗпП України спірне розпорядження №419-к від 18.09.2018 року про звільнення позивача видано в період його тимчасової непрацездатності, який на той момент перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності. (а.с. 97, 105)
Згідно з пунктами 10, 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Частиною 2 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.
Воднораз, за змістом статті 53 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради).
Відповідно до статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.
Судом установлено, що Світловодський міський голова ОСОБА_4 у зв'язку з відбуттям його у щорічну відпустку на період з 11.09.2018 року по 18.09.2018 року розпорядженням №390-в від 28.08.2018 року поклав виконання обов'язків міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради з правом першого підпису на фінансових, банківських та інших документах на ОСОБА_6 - першого заступника Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. (а.с. 78)
Воднораз, перший заступник Світловодського міського голови ОСОБА_6 видала розпорядження №418-к від 18.09.2018 року "Про виконання обов'язків Світловодського міського голови", яким, враховуючи її тимчасову непрацездатність, покладено виконання обов'язків Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради 18.09.2018 року на ОСОБА_2 - заступника Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань. (а.с. 79)
Суд зазначає, що за нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконуючий обов'язки міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, на період відсутності міського голови призначається саме міським головою. З огляду на відсутність розпорядження Світловодського міського голови про делегування його обов'язків заступнику голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань, остання не мала повноважень здійснювати обов'язки міського голови з виконавчої роботи, зокрема щодо звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради.
Отже, встановлені судом обставини в сукупності свідчать про протиправність оскаржуваного розпорядження №419-к від 18.09.2018 року "Про звільнення ОСОБА_1.". Спірне розпорядження як правовий акт індивідуальної дії не відповідає критеріям та принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийнято безпідставно, необґрунтовано, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства. Відтак, це розпорядження є протиправним, його слід скасувати, а позов у цій частині задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 поновити позивача на роботі та стягнути з відповідача-3 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 4.1 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
У ході розгляду справи суд установив, що позивач від дня видання спірного розпорядження та до цього часу продовжує лікуватися, що підтверджується листками непрацездатності. (а.с. 97 - 99, 188 - 191) Його трудова книжка зберігається в управлінні освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, запис про звільнення до неї не внесений (а.с. 165 - 167). Крім того, з позивачем не проведено розрахунок належних до виплати йому сум, як того вимагає стаття 47 КЗпП України. Тож фактично спірне розпорядження №419-к від 18.09.2018 року не реалізоване, а процедура звільнення позивача не відбулася. Наразі за позивачем збережено його робоче місце та посада в управлінні освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, служба в органі місцевого самоврядування не припинена, а вимушений прогул не настав.
Суд наголошує, що скасування судом спірного розпорядження №419-к від 18.09.2018 року нівелює його правові наслідки як індивідуального акту, усуває перешкоди позивачу у продовженні служби в органі місцевого самоврядування та у здійсненні ним службових обов'язків та не потребує видання будь-яких розпорядчих актів щодо поновлення позивача на роботі та на посаді.
З огляду на це, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача-2 поновити позивача на роботі з 18.09.2018 року та для стягнення на його користь з відповідача-3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Вирішуючи заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача -4 моральної шкоди, суд виходив з того, що згідно зі статтями 43, 56 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За роз'ясненнями, наведеними у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року, відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд вважає, що видання протиправного розпорядження про звільнення позивача, яке відбулося в період перебування його на лікуванні та за відсутності дисциплінарного проступку, завдало позивачу моральних та душевних страждань. Внаслідок цього погіршився стан його здоров'я, що підтверджується наданими доказами.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради є виконавчий комітет Світловодської міської ради (а.с. 25 - 29).
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради.
Відтак, у спірних правовідносинах власником, уповноваженим на відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику порушенням його законних прав у сфері трудових відносин, у розумінні статті 237-1 КЗпП України є саме виконавчий комітет Світловодської міської ради.
З урахуванням вимог розумності і справедливості, з огляду на глибину моральних страждань, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача-4 на користь позивача на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 2000 гривень, а у задоволенні решти вимог у цій частині позову - відмовити.
Судові витрати у справі сторонами не понесені.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (27500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до заступника Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2 (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника Світловодського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з гуманітарних питань ОСОБА_2 №419-к від 18.09.2018 року "Про звільнення ОСОБА_1."
Адміністративний позов ОСОБА_1 (27500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до виконавчого комітету Світловодської міської ради (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, код ЄДРПОУ 04055280) задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з виконавчого комітету Світловодської міської ради кошти на відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 2000 гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (27500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Світловодського міського голови ОСОБА_4 (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14), до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 4, код ЄДРПОУ 02143979) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст рішення складено 13.12.2018 року.