Постанова Іменем України
6 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 761/22896/17 провадження № 51-4483км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянув касаційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100004086, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівка Київської області, жителя м. Києва,
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя м. Києва,
засуджених за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено кожного за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнено кожного від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і покладено певні обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Апеляційним судом м. Києва вирок суду першої інстанції в частині звільненняОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання скасовано й 30 січня 2018 року постановлено новий вирок, яким ухвалено вважати кожного з них засудженим за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з часу затримання засуджених у порядку виконання вироку.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за те, що вони 5 квітня 2017 року приблизно о 19:30 за попередньою змовою між собою та зневстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, відкрито заволоділи чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
А саме, діючи відповідно до заздалегідь розподілених ролей, одягли куртки салатового кольору та медичні рукавички, закрили обличчя медичними масками та шляхом вільного доступу зайшли у магазин «Технікс», розташований на вул. Мельникова, 1-Г у м. Києві, де ОСОБА_6 застосував до потерпілого ОСОБА_11 заздалегідь приготовлений балон із газом дратівливої дії, спричинивши йому легке тілесне ушкодження, а ОСОБА_7 розбив скло вітрини та відкрито викрав із полиць чотирнадцять мобільних телефонів, які належать ФОП ОСОБА_10 , на загальну суму 34 800 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 ставить вимогу про скасування вироку суду апеляційної інстанції щодо засудженого ОСОБА_6 , оскільки вважає його незаконним з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість. На думку захисника, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції, яким ОСОБА_6 було звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, залишив поза увагою молодий вік засудженого, наявність на його утриманні дружини і двох малолітніх дітей, добровільне вжиття заходів до відшкодування шкоди та щире каяття. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не вмотивував свого вироку належним чином.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 ставить вимогу про зміну вироку суду апеляційної інстанції щодо засудженого ОСОБА_7 у частині призначеного покарання. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції в частині звільнення засудженого від відбування покарання та не вмотивував вироку належним чином. Просить застосувати щодо ОСОБА_7 ст. 75 КК, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджені та захисники підтримали касаційні скарги.
Потерпілий не заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Прокурор вважала, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та правильність кваліфікації їхніх дій за ч. 2 ст. 186 КК не оспорюються у касаційних скаргах.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи захисників про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
З вироку суду апеляційної інстанції видно, що суд, перевіряючи в апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , звернув увагу на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, не врахував конкретних обставин, які свідчать про те, що застосування ст. 75 КК не сприятиме виправленню засуджених та попередженню вчиненню ними нових злочинів. При цьому апеляційний суд правильно врахував, що засуджені вчинили тяжкий корисливий злочин, заздалегідь запланований групою осіб, поєднаний із застосуванням насильства, після скоєння якого намагалися приховати можливі сліди злочину.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. З таким рішенням погоджується колегія суддів і вважає справедливим призначене засудженим покарання у виді позбавлення волі, яке вони мають відбувати реально, а тому підстав для застосування положень ст. 75 КК, про що йдеться у касаційних скаргах, немає.
Водночас Верховний Суд ураховує те, що засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щиро розкаялися та активно сприяли розкриттю злочину, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають постійне місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, ОСОБА_6 має на утриманні двох малолітніх дітей, ОСОБА_7 вживав заходів до відшкодування завданих злочином збитків ще до ухвалення вироку, а на час розгляду кримінального провадження судом касаційної інстанції засуджені відшкодували матеріальну шкоду в повному обсязі. Також Суд бере до уваги думку потерпілого ОСОБА_10 , який у судовому засіданні повідомив, що не має до засуджених претензій.
З урахуванням даних про осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , їх позитивних характеристик, молодого віку, наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість пом'якшення призначеного засудженим покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК, обравши їм більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 186 КК. На переконання колегії суддів, таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК, буде достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК та параграфом 3 Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити.
Пом'якшити призначене засудженим покарання за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК: ОСОБА_6 - до 3 років позбавлення волі, ОСОБА_7 - до 3 років позбавлення волі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2