Провадження № 11-кп/4820/14/18
Справа № 688/2975/16-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
доповідача - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів
судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201624010000025 від 09.01.2016 року, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_11 , захисника обвинуваченої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_15 , захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2017 року,
Цим вироком ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, курсанта національної Академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого,
засуджено за п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_14 обчислюється з 18 лютого 2016 року.
Зараховано ОСОБА_14 строк попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України, а саме з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 18 лютого 2016 року по 20 червня 2017 року.
Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишено без зміни - тримання під вартою.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Славута Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, курсанта національної Академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,
засуджено за п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_13 обчислюється з 29 лютого 2016 року.
Зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України, а сааме, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 29 лютого 2016 року по 20 червня 2017 року.
Запобіжний захід залишено без змін - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку м.Лабитнанге Тюменської області Російської Федерації, жительку АДРЕСА_3 , з середньою освітою, українку, громадянку України, на утриманні має одну малолітню дитину, не працюючу, не судиму,
засуджено за ч.3 ст.27, п.п. 11,12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислюється з 29 квітня 2016 року.
Зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України, а сааме, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 29 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року.
Запобіжний захід ОСОБА_12 залишено без змін - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , на користь держави витрати за проведення експертиз, з кожного по 1525 грн.17 коп.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Як установлено судом першої інстанції, на грунті особистих неприязних стосунків, що існували між ОСОБА_12 та її чоловіком ОСОБА_16 , у ОСОБА_12 на початку січня 2016 року виник умисел на вчинення умисного вбивства свого чоловіка, який реалізувати самостійно не могла.
З метою досягнення свого злочинного умислу, ОСОБА_12 , за винагороду, залучила для виконання злочину ОСОБА_14 , а останній, у свою чергу - ОСОБА_13 . ОСОБА_12 взяла на себе роль з підготовки та організації вчинення умисного вбивства ОСОБА_16 .
Так, на початку січня 2016 року, точної дати судом не встановлено, під час перебування в гостях у ОСОБА_12 її племінниці ОСОБА_17 разом із своїм чоловіком ОСОБА_14 , ОСОБА_12 запропонувала останньому за матеріальну винагороду в сумі 50 000 грн., вчинити умисне вбивство її чоловіка ОСОБА_16 на що останній погодився.
Під час злочинної домовленості ОСОБА_12 та ОСОБА_14 розробили план спільних дій і місцем вчинення вбивства обрали квартиру АДРЕСА_4 , де проживали ОСОБА_12 з дитиною та чоловіком.
Реалізовуючи злочинний умисел, 05 січня 2016 року ОСОБА_14 , на орендованій ним і ОСОБА_13 квартирі АДРЕСА_5 , запропонував, останньому, за винагороду вчинити вбивство ОСОБА_16 , на що той погодився.
З метою умисного вбивства ОСОБА_16 , ОСОБА_14 05 січня 2016 року придбав в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що в м.Львові по вул.Личаківській, 32, знаряддя вбивства - два слюсарних молотки і 07 січня 2016 року біля 02-ої години 30 хвилин з м.Львів разом з ОСОБА_13 прибули до м.Славути, де, з метою конспірації, пішли проживати не до своїх родичів, а до знайомого ОСОБА_18
08 січня 2016 року о 17-й годині на абонентський номер « НОМЕР_1 », який використовував в своєму мобільному терміналі ОСОБА_14 з абонентського номера свого чоловіка « НОМЕР_2 » зателефонувала ОСОБА_12 і повідомила ОСОБА_14 про те, що вона з дитиною йде у магазин, а її чоловік ОСОБА_16 залишається в квартирі один і буде можливим вчинити заплановане його вбивство.
Відразу після цього, як співвиконавці, для реалізації спільного злочинного умислу на умисне вбивство ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю за планом ОСОБА_12 , взявши з собою, заздалегідь підготовлений один із слюсарних молотків, прийшли до квартири АДРЕСА_4 , де перебував ОСОБА_16 , і який нічого не підозрюючи, на їх стук, відкрив двері. Зайшовши в квартиру, всі троє пішли на балкон, де розмовляли. В ході розмови ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_16 , що забув у його квартирі рукавиці під час перебування у гостях. Після цього ОСОБА_16 пішов у коридор квартири, де у шафі став шукати рукавиці. В цей час ОСОБА_14 , з метою убивства, дістав з-під куртки молоток, зайшов у коридор, де перебував потерпілий, і в присутності ОСОБА_13 , який знаходився поруч, спостерігав за його діями і своєю присутністю був гарантом забезпечення вчинення ОСОБА_14 вбивства, умисно наніс ОСОБА_16 ззаду по голові удар металевою частиною слюсарного молотка, від чого останній впав на підлогу. Після цього ОСОБА_14 наніс ОСОБА_16 численні удари металевою частиною молотка по голові, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з множинними переломами кісток склепіння та основи черепа, з шістьма ранами в лівій лобно-тім'яній ділянці голови, з раною в тім'яній ділянці голови та раною в правій потиличній ділянці голови із забоєм головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті потерпілого на місці злочину.
Після цього, вважаючи, що ОСОБА_16 мертвий, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 із знаряддям скоєння злочину, вийшли з квартири, закривши за собою двері на автоматичний замок. Молоток, яким ОСОБА_14 наносив удари потерпілому, викинули у лісовому масиві в мікрорайоні «Сонячний» в м.Славуті. Після цього на абонентський номер ОСОБА_14 « НОМЕР_1 » з абонентського номеру « НОМЕР_2 », яким користувалася ОСОБА_12 надійшов телефонний виклик, де остання зазначила, щоб вони довели злочин до кінця, оскільки виявила чоловіка ще живим.
На виконання вказівки ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 повернулись до будинку ОСОБА_12 , ОСОБА_13 залишився біля під'їзду, а ОСОБА_14 зайшов у квартиру АДРЕСА_6 , де виявив ОСОБА_16 і вважаючи, що той мертвий, залишив квартиру та разом з ОСОБА_13 повернулися у квартиру до ОСОБА_18 . Біля 23-ої години ОСОБА_14 та ОСОБА_13 з власними речами поїхали на залізничний вокзал м.Славути, звідки потягом поїхали до м.Львова. Під час перебування на залізничному вокзалі, ОСОБА_13 викинув другий слюсарний молоток у вигрібну яму туалету загального користування.
Захисник ОСОБА_11 , в поданій апеляційній скарзі, просить змінити вирок місцевого суду в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення дій ОСОБА_14 , перекваліфікувати його дії із п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України та призначити більш м'яке покарання. Посилається на неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує на
- послідовність показань обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 з приводу того, що наміру вбивати потерпілого за винагороду не мали, ОСОБА_19 завдав йому тілесні ушкодження через те, що той образливо висловлювався на адресу його дружини;
- недопустимість доказів, зокрема:
- ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Хмельницької області про проведення негласних слідчих дій, оскільки в суді першої інстанції вони не досліджувались, стороною обвинувачення суду не надавалися;
- протоколу огляду місця події та трупа від 08.01.2016 року, оскільки слідчий ОСОБА_20 , який його складав, на день складення вказаного протоколу не був уповноваженою особою, заява ОСОБА_12 про надання дозволу на проведення огляду та ухвала слідчого судді про обшук житла судом не досліджувалась.
- довідок аналізів технічної інформації трафіків з'єднань абонентів стільникового зв'язку, які належним чином не оформленні. Суду не надано та у суді не досліджувались постанови про те, чи визнані речовими доказами мобільні телефони, які вилучались в обвинувачених.
Крім того, вказує на те, що показання свідка ОСОБА_21 дані з чужих слів і ґрунтуються на припущеннях. З аудіозаписів розмов, вказаного свідка та ОСОБА_12 не вбачається, що ОСОБА_12 замовила вбивство свого чоловіка, за яке мала сплатити гроші.
Обвинувачений ОСОБА_13 , в поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просить скасувати вирок місцевого суду та повернути справу на новий судовий розгляд. Вказує, що судом не здобуто доказів про факт пропонування чи передачі коштів йому та ОСОБА_14 від ОСОБА_12 . Посилаючись на протокол про результати проведення негласних слідчих розшукових дій від 22.06.2016 року, судом не взято до уваги те, що він обговорював обставини справи зі своїм співкамерником, вказував на раніше дані показання ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , що є показаннями з чужих слів. Будь-яких дій, спрямованих на позбавлення життя потерпілого, не вчиняв, в його смерті зацікавлений не був, про наміри ОСОБА_14 не знав, домовленостей з останнім та ОСОБА_12 не мав. Будучи курсантом, отримував зарплатню, тому не мав потреби вчиняти злочин з корисливих мотивів. Залишено поза увагою суду також те, що в процесі телефоної розмови між ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , остання вказала, що він до вказаного злочину немає ніякого відношення. Під час скоєння злочину на місці був лише один молоток, а інший знаходився в квартирі ОСОБА_24 .
Захисник ОСОБА_15 , в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати вирок місцевого суду, кримінальне провадження закрити за відсутності в діях ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення. Вважає вирок місцевого суду незаконним та необґрунтованим, таким що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки:
- судом не було ретельно проаналізовано та надано оцінки показанням обвинуваченої ОСОБА_12 та свідків;
- показання свідка ОСОБА_21 про те, що при спілкуванні з ОСОБА_12 в соціальних мережах, йому стало відомо, що вона мала передати для ОСОБА_14 50 000 грн. за вбивство її чоловіка, нічим не підтверджуються, оскільки будь-яких носіїв такої інформації на досудовому розслідуванні органи слідства у нього не відбирали, він сам їм не надавав. З аудіо записів телефонних розмов було відомо, що в ОСОБА_12 коштів не було, а доказів того, що ОСОБА_12 отримала кошти в сумі 8000 євро за сурогатне материнство, судом не здобуто;
- протоколи про результати проведення негласної розшукової дії від 19.04.2016 року є неналежним доказом, так як ідентифікація осіб по голосу слідчим проводилась без залучення спеціаліста.
Захисник ОСОБА_9 , в поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просить вирок місцевого суду скасувати та провадження у справі щодо ОСОБА_13 закрити. Посилається на неконкретність обвинувачення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог КПК, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що:
- судом не наведено обставини вчинення саме ОСОБА_13 кримінального правопорушення, а саме, який був мотив в останнього на вчинення умисного вбивства ОСОБА_16 , мета, коли саме відбулась змова ОСОБА_13 з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 та в чому саме полягала роль ОСОБА_25 як змовника, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що він не спричиняв потерпілому жодних тілесних ушкоджень.
- в обвинувальному акті та у вироку відсутнє посилання на статті розділу 6 КК України «Співучасть у злочині»
- посилаючись на протокол про результати проведення негласних слідчих розшукових дій від 22.06.2016 року, на показання ОСОБА_13 про те, що «друг давав йому молоток, але він його не взяв», суд першої інстанції не надав їм належної оцінки, без урахування вимог ст.17 КК України - добровільна відмова при незакінченому злочині.
- судом залишено поза увагою розмову ОСОБА_12 з ОСОБА_26 по телефону, в якій вони згадують, що ОСОБА_27 не має відношення до цього вбивства, та відповідь свідка ОСОБА_28 про те, що у ОСОБА_29 не було причин вбивати ОСОБА_16
- невідповідність висновків експертів вимогам щодо їх складення та проведення.
- відсутність доказів того, що розмови на аудіо дисках проводять саме обвинувачені.
- зміст аудіо записів не відповідає змісту досліджених судом протоколів;
- протоколи про проведення негласних слідчих дій та надані суду 52 аудіодиска на оптичних носіях не є допустимими доказами.
Крім того, вважає невірним зарахування ОСОБА_13 строку попереднього ув'язнення у строк покарання з 29.02.2016 року по 20.06.2017 року, а не по день набрання вироком законної сили.
Обвинувачена ОСОБА_12 , в поданій апеляційній скарзі, та доповненнях до неї, просить вирок місцевого суду скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового слідства.
Вказує, що протоколи про проведення негласних слідчих розшукових дій є неналежними доказами, оскільки:
- покладені судом в основу обвинувального вироку, без їх дослідження в судовому засіданні. Стороною обвинувачення вони не були долучені до кримінального провадження;
- запис результатів проведення негласних слідчих розшукових дій поганої якості, співрозмовник ОСОБА_13 в суді першої інстанції допитаний не був, вказана особа судом не встановлена;
- з ухвалами Апеляційного суду та постановами прокурора про проведення негласних слідчих розшукових дій її та захисника ознайомлено не було, що позбавило можливості перевірити їх законність.
- свідок ОСОБА_21 в суді першої інстанції підтвердив те, що ОСОБА_12 мала намір розлучитися зі своїм чоловіком, проте наміру вбивати не мала.
- недоведеним є те, що саме вона телефонувала з телефону потерпілого 08.01.2016 року о 17 год. до ОСОБА_14 та те, що нею були дані будь які вказівки.
- судом залишено поза увагою показання ОСОБА_14 та ОСОБА_13 про те, що до потерпілого вони прийшли, щоб поговорити по чоловічому, через його залицяння до дружини ОСОБА_14
- після приїзду швидкої допомоги, у відсутності працівників поліції, потерпілого виносили з квартири, а потім заносили його тіло назад. Не зафіксовано точний момент смерті та що саме призвело до його загибелі.
- під час проведення огляду місця події, не було складено план квартири із зазначенням в якому положенні і де саме знаходився потерпілий.
- слідством не надано знаряддя злочину.
- свідок ОСОБА_30 , під час судового розгляду справи допитана не була, проте її покази покладені в основу обвинувального вироку.
- показання свідка ОСОБА_31 зафіксовані лише в журналі судового засідання та відсутні на технічному носії фіксації судового засідання.
- в матеріалах справи відсутні докази вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_13 , не встановлено сума яку йому слід було б заплатити за участь у скоєнні вказаного злочину. Не встановлена також мета та мотив скоєння злочину, відсутні докази його співучасті з нею
- не було допитано експерта та письмові докази по справі досліджено частково.
- судом безпідставно застосовано закон України №838-VIII від 26.11.2015 року та частково зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, з 29.04.2016 року по 20.06.2017 року, а не по день вступу вироку в законну силу.
Потерпіла ОСОБА_32 , в поданій заяві, просить призначити обвинуваченим покарання у виді довічного позбавлення волі. Вказує, що в апеляційних скаргах вони дають неправдиві покази. У відділенні поліції особисто чула, як ОСОБА_13 давав показання про те, що двічі піднімались до квартири її сина. Другий раз туди повернулись щоб добити сина після того, як ОСОБА_12 побачила, що потерпілий ще був живий і по телефону повідомила їм це.
Обвинувачений ОСОБА_14 подав до апеляційного суду клопотання про відмову від апеляційної скарги, з якого слідує, що він погоджується з вироком місцевого суду, від якого, до початку апеляційного розгляду, відмовився.
Прокурор, в поданих запереченнях на апеляційні скарги захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 вказує на безпідставність та необґрунтованість їх доводів. Вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджено всі матеріали кримінального провадження, висновки суду відповідають його фактичним обставинам, призначене обвинуваченим покарання відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинувачених, їх захисників, на підтримку поданих апеляційних скарг, з посиланням на зазначені у них доводи, прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення з огляду на таке.
Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_14 , ОСОБА_13 в умисному протиправному заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_16 , вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, ОСОБА_12 як організатора вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_16 , вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб за вказаних у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і докладно викладені у вироку.
Доводи апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників, про те, що суд ухвалив вирок на доказах, здобутих незаконним шляхом, що у матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , відповідно, вказаних злочинів, оскільки жоден доказ, на який посилається суд у вироку, не підтверджує їх винуватості, та про те, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження упереджено, не об'єктивно, без з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження, не давши належну оцінку доказам і у зв'язку з цим незаконно засудив їх, є безпідставними.
Ці заперечення проти звинувачення детально розглядались судом та спростовані наступними доказами.
З перевірених у судовому засіданні показань ОСОБА_14 вбачається, що він вину визнав частково. Вказав, що сім'ю ОСОБА_33 знав добре. Зі слів дружини ОСОБА_34 йому стало відомо, що ОСОБА_16 приставав до неї, погано відносився до своєї дружини та дитини і у нього виникло бажання провчити останнього. 06.01.2016 року він купив два молотки і в ніч на 07.01.2016 року, разом з ОСОБА_13 , з м.Львів приїхав в м.Славуту. 08.01.2016 року біля 17-ої год., разом з ОСОБА_13 , пішов до ОСОБА_16 , щоб порозмовляти, при собі мав молоток. В квартирі ОСОБА_16 знову став ображати свою дружину, коли в шафі шукав рукавиці, він вдарив його молотком по голові і той впав на спину, потім наніс ще 5-10 ударів в голову та по пальцях. В цей час до нього підійшов ОСОБА_13 , який спостерігав за його діями, сказав: «Що ти робиш?» і вони втекли з квартири. Один молоток викинули в лісі, в мікрорайоні «Сонячний», перед цим його витер рушником, який залишив у квартирі. Знаходячись на вокзалі, в м.Славуті, ОСОБА_13 викинув у громадський туалет другий молоток. Під час перебування в м.Славуті він по телефону спілкувався з ОСОБА_12 , заперечує, що остання замовила йому вбивство свого чоловіка, коштів йому за це не передавала, до квартири добивати потерпілого не повертався.
За показаннями обвинуваченого ОСОБА_13 слідує, що він вини не визнає. 08.01.2016 року, разом з ОСОБА_14 , прийшов до ОСОБА_16 . В коридорі його квартири побачив, як ОСОБА_14 наносив удари металевою частиною молотка в тім'яну частину голови, який лежав на спині на підлозі ОСОБА_16 . Він підійшов до нього, запитави: «Що ти робиш?» і вийшов з квартири. За ним вийшов ОСОБА_14 . В лісі, в мікрорайоні «Сонячний», ОСОБА_14 викинув молоток і вони попрямували на залізничний вокзал за квитками. Під час перебування на вокзалі бачив, що до ОСОБА_14 хтось дзвонив, але чи це була ОСОБА_12 не знає. В той день, ОСОБА_14 більше не повертався до квартири ОСОБА_33 . Біля 22-ої години , знаходячись на залізничному вокзалі в м.Славуті, він, за вказівкою ОСОБА_14 , другий молоток, який знаходився у них у сумці, викинув у громадський туалет.
Згідно з показаннями обвинуваченої ОСОБА_12 , вона винною себе не визнає стверджує, що 08.01.2016 року, після обіду, разом з дитиною пішла гуляти і повернулась додому в період часу з 18-19-ої години. В свою квартиру не заходила, так як зустріла ОСОБА_35 і ОСОБА_36 , які запросили її до себе. Через деякий час пішла до своєї квартири, та, відкривши двері, побачила в коридорі окривавленого чоловіка, про що повідомила сусідів, які викликали швидку допомогу. Про те, що чоловіка вбив ОСОБА_14 їй пізніше сказала його дружина ОСОБА_37 . З потерпілим ОСОБА_16 у неї були конфлікти. На той час вона вже зустрічалася із ОСОБА_21 , двічі займалася сурогатним материнством, за що отримувала по 8 000 євро.
Незважаючи на невизнання вини у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за вказаних обставин, їх вина доводиться сукупністю доказів.
Як видно з матеріалів кримінального провадження і вироку, суд обґрунтував свої висновки про винуватість обвинувачених на показаннях обвинуваченого ОСОБА_14 , який не заперечував нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_16 молотком в голову та позбавлення його життя, проте викладав свою версію подій, на показаннях потерпілої, свідків, які підтвердженні протоколами слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій, висновками відповідних експертиз та іншими доказами у справі.
За показаннями потерпілої ОСОБА_38 , 08.01.2016 року їй зателефонував син ОСОБА_39 та повідомив, що її сина ОСОБА_40 вбито. Знає, що у нього на Новий рік гостювали ОСОБА_41 з чоловіком ОСОБА_42 , з якими вони дружили. В останній час, між сином та його дружиною ОСОБА_12 були погані відносини, сварки, оскільки ОСОБА_43 мала коханців і вони мали розлучатись.
Свідок ОСОБА_44 підтвердив, що 08.01.2016 року близько 19-ої години 55 хвилин йому зателефонувала дружина брата, ОСОБА_12 , та попросила терміново приїхати, оскільки, щось трапилось з ОСОБА_42 , він увесь був в крові. Прибувши в квартиру, побачив, що брат лежить в коридорі, увесь в крові, але ще подавав ознаки життя. Поки його донесли до швидкої, він помер. Знає, що між братом і його дружиною були погані стосунки, вони хотіли розлучатись.
Свідок ОСОБА_45 суду показала, що сім'я ОСОБА_33 проживала у їх будинку, у квартирі АДРЕСА_6 , в одному під'їзді з нею. 08.01.2016 року біля 17-ої години вона піднімалася до своєї квартири і на площадці, між третім та четвертим поверхом, наздогнала ОСОБА_12 , яка йшла з дитиною. Біля 22-ої години до неї у квартиру зайшов слідчий та повідомив, що вбито ОСОБА_16 .
Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 підтвердили те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 приїхали до них 07.01.2016 року вранці, разом святкували Різдво. Біля 15-ої години 08.01.2016 року вони залишали їх квартиру і їздили по квитки на залізничний вокзал та деякий час були відсутні. Повернулися до них після 18-ої години, а біля 22-ої години на таксі поїхали на вокзал, щоб виїхати до м.Львова.
З показань свідка ОСОБА_48 вбачається, що він виїхав на виклик, який надійшов на станцію швидкої допомоги о 19 год. 20-30 хвилин, і прибувши до квартири АДРЕСА_4 , побачив молодого чоловіка, який, в коридорі квартири лежав на спині в калюжі крові, однак ще подавав ознаки життя. Поки його виносили до машини швидкої допомоги, то він помер і тому його перенесли назад у квартиру. У даного чоловіка була побита голова.
Неповнолітній свідок ОСОБА_49 суду пояснила, що 08.01.2016 року , після обіду, з мамою ходила по магазинах та гуляла по місту. Коли піднялися до своєї квартири, мама відкрила двері, подивилася, відштовхнула її та закрила двері, після чого вони пішли колядувати до тьоті ОСОБА_50 . Знає, що у мами є друг ОСОБА_51 , якого бачила в м.Львові та м.Києві.
З показань свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 та ОСОБА_36 вбачається, що 08.01.2016 року в другій половині дня біля 18-19-ої години в квартиру до ОСОБА_35 зайшла сусідка ОСОБА_12 та в істериці повідомила, що її чоловік лежить на підлозі в крові, кинула їм ключі від квартири. Коли ОСОБА_35 , ОСОБА_56 та ОСОБА_57 пішли до її квартири, то побачили ОСОБА_58 , лежачого на спині, в коридорі на підлозі. У нього була побита голова та обличчя в крові, і він був ще живий. Коли приїхала швидка допомога, поклали його на ноші та винесли до автомобіля, а через деякий час занесли до квартири та сказали, що він помер. В той день, ОСОБА_12 двічі виходила, з їх квартири, додому, коли повернулась перший раз, то була знервована, кудись телефонувала.
За показаннями свідка ОСОБА_31 вона була добре знайома з потерпілим ОСОБА_16 і в грудні 2015 року, за місяць до смерті, останній їй розповідав, що дружина не хоче з ним жити і, після нового року, він подасть на розірвання шлюбу, але дитини їй не віддасть, казав, що вони часто сваряться.
Свідок ОСОБА_21 підтвердив, що до вбивства ОСОБА_16 , знав ОСОБА_12 , вони листувалися в соціальних мережах, остання, казала що хоче розірвати шлюб з чоловіком, але він проти цього, хоче забрати дитину. Висловлювалася, що має позбавити його життя. Пізніше, ОСОБА_12 зателефонувала і сказала, що чоловік помер. З розмов з ОСОБА_12 зрозумів, що це зробив ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . В подальшому вона повідомила йому, що в той день зателефонувала ОСОБА_14 , вийшла з дитиною з дому, вони зайшли в квартиру і вбили ОСОБА_16 . Коли зайшла в квартиру, чоловік був живий, зателефонувала їм, щоб закінчили вбивство. Знає, що вони туди повертались, і знає, що за вбивство ОСОБА_12 повинна була заплатити 50 000 грн. Остання писала йому в соціальних мережах, що ОСОБА_59 потрібно позбутися, що його вбили ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , однак про це нікому не повідомляв, оскільки боявся за своє життя, останні могли його вбити. Він особисто позичав для ОСОБА_14 500 грн. на білети, перед вбивством ОСОБА_16 , які скинув йому на карту. Також знає, що, в подальшому, ОСОБА_12 обвинуваченим грошей не передавала, платила для адвокатів.
Окрім того, винуватість ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 підтверджується даними протоколу огляду місця події та трупа від 08.01.2016 року з відеозаписом, схемою та фототаблицями до них, відповідно до яких в коридорі квартирі АДРЕСА_4 , виявлено труп молодого чоловіка, лежачого в горизонтальному положенні, на спині, на волосяній поверхні частини голови якого виявлено нашарування червоної крові, в лівій лобно-тім'яній ділянці голови -декілька ран, невизначено - овальної форми, які проникають у порожнину черепа, на правій кісті трупа -нашарування кірочок темно-червоної крові, виявлена часткова ампутація нігттової фаланги четвертого пальця лівої кисті, а також рана в ділянці лівого ліктьового суглобу. На стінах коридору, кімнати, та підлозі коридору виявлені численні плями, краплі утворені речовиною, схожою на кров. На поверхнях дверей, що знаходяться в квартирі, на зовнішній поверхні рами дверей балкону, на склі дверного прийому балкону виявлені та вилучені відбитки слідів пальців рук.
За даними дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 9 від 19.02.2016 року ОСОБА_16 було заподіяно відкриту черепно-мозкову травму з множинними переломами кісток склепіння та основи черепа, з шістьма ранами і лівій лобно-тім'яній ділянці голови, з раною в тім'яній ділянці голови та раною в правій потиличній ділянці голови із забоєм головного мозку, які виникли від щонайменше восьми ударних травмуючих дій тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, незадовго до настання смерті, і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті. Після спричинення ОСОБА_16 відкритої черепно-мозкової травми останній не повинен був рухатись та вчиняти активні дії. При наданні ОСОБА_16 кваліфікованої медичної допомоги врятувати його життя було б неможливо.
Згідно з даними висновків експерта № 37-мк, № 38-мк від 18.01.2016 року, тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_16 , могли утворитися неменше від шести окремих та різноспрямових у сагітальній і фронтальній площинах дій на кістки склепіння черепа потерпілого якихось твердих, тупих травмуючих предметів чи знарядь із невизначеною формою та розмірами їхньої контактної поверхні. Наскрізні забійні рани могли утворитись в невідомій послідовності одна від одної від окремих одноразових, але різноспрямованих дій на шкіру голови потерпілого, дещо закругленого ребра та прилеглих до нього пласких бокових граней, скроні за все одного і того ж самого твердого тупого, із вмістом солей 3-ох валентного заліза травмуючого предмета чи знаряддя, при цьому контактна частина даного ребра могла мати довжину в межах від 18,7 мм до 21,25 мм, але не менше, ніж 17,85 мм.
Крім того винуватість обвинувачених підтверджується даними:
- висновків експерта № 115, № 116, № 117, № 118, № 119, № 120, № 121, № 122, № 123 від 18.01.2016 року, згідно яких на змивах з предметів, які знаходилися в квартирі потерпілого, рушнику, його шортах, вилучених з квартири під час проведення огляду місця події та трупа від 08.01.2016 року виявлено кров, яка може належати потерпілому ОСОБА_16 ;
- висновку експерта № 591-Д від 07.06.2016 року, відповідно до якого сліди пальців рук, які виявлені та вилучені 08.01.2016 року, під час огляду місця події, залишені безіменним, середнім та вказівним пальцями лівої руки ОСОБА_14 ;
- додатку до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15.03.2016 року - інформації про з'єднання абонентів: номера НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_12 , та номера НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_14 , відповідно до якої 08.01.2016 року в період часу з 17:00:25 по 17:59:05, між вказаними телефонними номерами було здійснено сім з'єднань в районі базової станції АДРЕСА_7 ;
- даними довідки Національної академії сухопутних військ ім.П.Сагайдачного № 844 від 10.03.2016 року, відповідно до якої курсанти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у період з 28.12.2015 року до 10.01.2016 року перебували у зимовій канікулярній відпустці;
- протоколу слідчого експерименту від 16.05.2016 року, з відтвореним в судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії, відповідно до якого ОСОБА_13 показав, на місці події, яким чином він, з ОСОБА_14 , зайшли в приміщення квартири АДРЕСА_4 , показав на балкон, на якому курили разом з потерпілим, після чого показав на манекені положення ОСОБА_16 , в якому він перебував, під час заподіяння йому першого удару ОСОБА_14 , а потім, за допомогою молотка та манекену продемонстрував механізм заподіяння ОСОБА_14 першого удару молотком по голові ОСОБА_16 . В подальшому розташував манекен в положенні, в якому знаходився ОСОБА_16 , після заподіяння першого удару молотком по голові. В ході вказаної слідчої дії ОСОБА_13 показує як ОСОБА_14 пропонував йому, передаючи в руки молоток, наносити удари потерпілому, однак він відмовився взяти молоток, тоді ОСОБА_14 наніс ним знову удар в голову потерпілого, від якого той впав на підлогу, після чого ОСОБА_14 , схилившись над останнім, продовжив наносити йому удари, він спостерігав за його діями. Після цього він вибіг з квартири, відразу за ним вийшов ОСОБА_14 та попрямували до лісового масиву «Сонячний», де ОСОБА_13 показав місце, куди ОСОБА_14 викинув молоток, а також показав місце, де він чекав ОСОБА_14 , коли той вдруге, після телефонного дзвінка ОСОБА_12 та повідомлення останньої, що потерпілий живий, повернувся до квартири потерпілого, щоб добити його. В подальшому, показав приміщення туалету, де, на залізничному вокзалі станції Славута, викинув другий молоток перед від'їздом до м.Львова;
- висновку експерта № 147 від 30.05.2016 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, які були виявлені під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_16 могли утворитись за обставин, продемонстрованих підозрюваним ОСОБА_13 під час слідчого експерименту 16.05.2016 року, внаслідок нанесення ударів металевою частиною слюсарного молотка по голові потерпілого ОСОБА_16 ;
- протоколу огляду місця події від 14.04.2016 року, згідно якого в туалеті загального користування, на залізничній станції м.Славута, виявлено та вилучено молоток, з поміткою на рукоятці «43», який за даними протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_13 , останній викинув в день вчинення злочину перед відїздом до м.Львова. Даний речовий доказ оглянутий в судовому засіданні;
- протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.04.2016 року відносно ОСОБА_13 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 22.01.2016 року № 65-т, відповідно до якого, 17.02.2016 року ОСОБА_13 під час розмови з особою по імені ОСОБА_60 , отримав від неї вказівки не брати з собою, під час виклику на допит в поліцію стартовий пакет «Лайф», казати, що його немає та які показання необхідно давати в поліції;
- протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.04.2016 року стосовно ОСОБА_21 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 01.02.2016 року № 116-т, відповідно до якого, ОСОБА_21 - близький друг ОСОБА_12 , в розмові з останньою заспокоює її та радить без адвоката в поліцію не ходити;
- протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.04.2016 року щодо ОСОБА_30 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 12.01.2016 року № 16-т, відповідно до якого ОСОБА_30 - дружина ОСОБА_14 , в розмові з останнім, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 вказує їм, які необхідні давати показання в поліції, переживають, що ОСОБА_14 викликають на допит в поліцію, ОСОБА_30 заспокоює ОСОБА_12 , щоб вона не переживала, якщо працівники поліції щось дізнаються, то він все візьме на себе;
- протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.04.2016 року стосовно ОСОБА_14 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 12.01.2016 року № 17-т, відповідно до якого ОСОБА_14 в розмові з ОСОБА_13 радить в поліції триматись, на провокацію не вестись, видалити номера і листування «Вконтакте».
- протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.04.2016 року відносно ОСОБА_12 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 22.01.2016 року № 66-т, відповідно до якого ОСОБА_12 , в розмові з ОСОБА_30 , переживає за ОСОБА_13 , що його викликали на допит в поліцію, що вона мала розмову з ним і порадила, що йому казати та запитує чи ОСОБА_14 міг здати ОСОБА_13 , на що ОСОБА_30 заперечує;
- протоколу про результати проведення негласних слідчих розшукових дій від 19.04.2016 року стосовно ОСОБА_12 , на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 05.02.2016 року № 136-т, відповідно до якого ОСОБА_12 , в розмові з ОСОБА_21 , повідомляє йому, що, якщо щось буде встановлено, то ОСОБА_14 візьме все на себе. ОСОБА_21 запитує чи не залишили хлопці молоток на місці, на що ОСОБА_12 відповіла, що ні, обговорюють, які необхідно давати показання, каже, що ОСОБА_13 , її та ОСОБА_14 здав, розповівши все працівникам поліції;
- протоколу про результати проведення негласних слідчих розшукових дій від 22.06.2016 року щодо ОСОБА_13 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 04.03.2016 року № 262-т, відповідно до якого ОСОБА_25 , під час перебування під вартою в ІТТ Нетішинського ВП Славутського ВП ГУ НП в Хмельницькій області, співкамернику розповідає, що їх взяли через півтора місяця за вбивство «пацана, якого заказала жінка». Розповідає, що на його очах вбивали людину, що друг тикав йому молоток у руки, але він його не взяв, стояв поруч. Друг ще повертався добивати потерпілого без нього, оскільки йому зателефонувала жінка і сказала, що він ще живий, наказала - «вернись і добий». Стверджує, що він відмовився це робити, однак останній повернувся на квартиру. В розмові ОСОБА_13 стверджує, що другу необхідні були гроші, а та жінка пообіцяла заплатити для них.
Відповідно до висновків стаціонарних комплексних судово-психіатричних експертиз № 194 від 13.04.2016 року, № 362 від 15.06.2016 року, № 288 від 18.05.2016 року, ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 в момент скоєння інкримінованого їм злочину будь-якою душевною хворобою, психічним розладом не страждали, могли усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в даний час душевною хворобою, психічним розладом не страждають, здатні усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування щодо них примусових заходів медичного характеру не потребують.
Судом дослідженні усі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що докази, зібрані у справі, є належними, відповідають вимогам допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів суд оцінював з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Колегія суддів прийшла до висновку, що сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчать про доведеність вини ОСОБА_14 та ОСОБА_25 у вчиненні умисного вбивства, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а ОСОБА_12 , як організатора умисного вбивства, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб та правильно кваліфікував дії ОСОБА_14 і ОСОБА_13 за п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, дії ОСОБА_12 за ч.3 ст.27, п.п. 11,12 ч.2 ст.115 КК України.
Суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано відкинув показання обвинувачених ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про непричетність до вказаного злочину, та показання ОСОБА_14 про те, що в нього не було умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_16 , оскільки вони є необґрунтованими і спростовуються зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими судом доказами.
Суд переконливо вмотивував свої висновки, що свідчення обвинувачених не спростовують обставин, установлених за результатами судового розгляду.
Зокрема, за результатами судового розгляду, шляхом співставлення показань потерпілої, свідків, результатів аналізу трафіку телефонних з'єднань, даних судово-медичного експертного дослідження, висновків експертів, протоколів негласних слідчих(розшукових дій) відтворено хронологію розвитку подій вбивства ОСОБА_16 .
Висновки суду щодо оцінки доказів винуватості обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , на що є посилання в апеляційних скаргах, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Доводи апелянтів про те, що судом відхилялись клопотання захисників про визнання недопустимими доказів, а саме: протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у зв'язку з ненаданням на ознайомлення стороні захисту ухвал слідчих судів Апеляційного суду Хмельницької області на їх проведення, та вони не досліджувались в суді, не можуть вважатись обґрунтованими, так як, достатніх доводів на неналежне проведення таких дій колегії суддів не надано.
Оцінку доказам, в тому числі їх допустимості, суд, у відповідності до положень ст.89 КПК України, надає в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, що і було зроблено, так як вирок суду містить докладні мотиви відмови у задоволенні клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Вказаних вимог закону місцевим судом дотримано, надано обґрунтовану оцінку як кожному окремо взятому доказу, так і доказовій базі в цілому.
Упродовж розгляду справи місцевий суд, з'ясувавши, передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмету доказування, встановив факт наявності суспільно- небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 у вчиненні відповідного злочину.
Всупереч твердженням апелянтів, у апеляційних скаргах, фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, та часткового повторного дослідження судом апеляційної інстанції, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст.84 КПК є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне, та про істотне порушення судом приписів ст.94 цього Кодексу стороною захисту не наведено.
В порядку виконання вимог ст. 290 КК України обвинуваченим та їх захисникам вже було відомо, що негласні слідчі(розшукові)дії проводились на підставі ухвал слідчих суддів, проте, клопотань про їх розсекречення та долучення до матеріалів кримінального провадження вони не подавали. Після ухвалення вироку, ухвали слідчих суддів були розсекреченні і, в процесі апеляційного розгляду, на клопотання прокурора, з метою перевірки процедури надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, долучені до матеріалів кримінального провадження.
При цьому, колегія суддів погоджується із доводами сторони захисту про те, що орган досудового розслідування, в порушення вимог ст.290 КПК України, своєчасно не відкрив стороні захисту матеріалів, які стали правовою підставою для проведення вказаних дій, тим самим не забезпечивши можливості процесуальним опонентам перевірити допустимість результатів таких дій, однак вважає, що дане порушення не є істотним і не може тягнути за собою визнання таких результатів недопустимим доказом по справі, адже не впливає на доказове значення вказаних заходів.
При цьому, дані негласних слідчих дій не є домінуючими доказами у кримінальному провадженні і вони не суперечать іншим доказам та показанням свідків.
Даючи оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисту, колегія суддів вважає, що докази винуватості обвинувачених зібрані в даному кримінальному провадженні і досліджені судами двох інстанцій, є достатніми для висновку про скоєння саме ними, інкримінованого їм злочину.
Посилання захисника ОСОБА_11 на те, що протокол огляду місця події не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки складений не уповноваженою особою-слідчим СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_20 є надуманими.
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, за фактом умисного вбивства ОСОБА_16 відомості в ЄРДР були внесені 09.01.2016 року. Огляд місця події та трупа слідчим СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_20 розпочато 08.01.2016 року, після отримання повідомлення від оперативного чергового по Славутському ВП, закінчено 09.01.2016 року. Він був слідчим, який здійснював досудове розслідування(т.3.а.с.2).
Вказана процесуальна дія проводилась згідно з приписами ч.3 ст.214 КПК України, за змістом якої огляд місця події, у невідкладних випадках, може бути проведений до внесення відомостей в ЄРДР, що здійснюється негайно після завершення огляду, з письмового дозволу власника квартири ОСОБА_61 , яка власноручно це підтвердила в протоколі огляду місця події і трупа (а.с.16т.1), а тому, такі доводи захисника ОСОБА_11 , в апеляційній скарзі, позбавлені підстав.
Також, в апеляційних скаргах є посилання на те, що довідки аналізи технічної інформації трафіків з'єднань абонентів стільникового зв'язку належним чином не оформлені, а тому є неналежними доказами. Окрім цього, в суді першої інстанції не досліджено речові докази - мобільні телефони обвинувачених, що дає підстави вважати їх також недопустимими доказами. Дане твердження сторони захисту є безпідставним, так як стороною обвинувачення, відповідно до ст. 349 КПК України, суду першої інстанції надано в письмовому вигляді виключний перелік доказів, які, в подальшому, були дослідженні судом. Відповідно до вказаного переліку в п. «85» є запис такого змісту: речові докази. Однак, в судовому засіданні речові докази - мобільні телефони, вилучені в обвинувачених, не досліджувались, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту відмовилась їх досліджувати і не заперечувала щодо їх наявності та належності до останніх.
Аналізи технічної інформації трафіків з'єднань абонентів стільникового зв'язку, слідчим були виконані відповідно до наявних даних, які вилучались на підставі ухвал слідчих судів Апеляційного суду Хмельницької області у операторів мобільного зв'язку та в подальшому надані суду на електронних носіях СД-дисках, проте, сторона захисту відмовилась досліджувати в суді першої інстанції наявну інформацію на вказаних СД-дисках щодо перевірки трафіків з'єднань абонентів стільникового зв'язку, а обмежились лише дослідженням вищевказаних аналізів, а тому доводи апелянтів, з цього приводу, є надуманими.
Твердження захисника ОСОБА_11 про те, що дії ОСОБА_14 невірно кваліфіковано, оскільки він не мав умислу на вбивство потерпілого, є безпідставними.
З такими доводами колегія суддів погодитись не може, оскільки про наявність у обвинуваченого ОСОБА_14 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_16 свідчать послідовність та цілеспрямованість його дій, характер насильства,застосованого щодо потерпілого, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, використання для цього молотка, локалізація заподіяних тілесних ушкоджень та кількість завданих ударів, у тому у життєво-важливий орган-голову.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_14 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав небезпечні наслідки, а саме смерть потерпілого і бажав настання смерті, так як, разом з ОСОБА_13 залишив його в квартирі, байдуже поставившись до наслідків, які можуть з ним статись.
З огляду на зазначене, колегія суддів не знаходить підстав сумніватися у доведеності винуватості обвинувачених у вчиненні цього злочину.
Доводи сторони захисту про те, що у вироку не наведено належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження висновків суду про вчинення вбивства з корисливих мотивів, на замовлення та за попередньою змовою групою осіб не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Як видно із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, дослідив всі докази і, давши їм оцінку, обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідків, висновки експертиз та інші докази по кримінальному провадженні.
З огляду на дослідженні та оціненні докази, судом не прийнято до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_13 , в яких останній заперечував свою вину в умисному вбивстві ОСОБА_16 , так як він, безпосередньо, не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки було встановлено, що ОСОБА_13 діяв за попередньою домовленістю з ОСОБА_14 на позбавлення життя потерпілого, був присутнім на місці вбивства потерпілого ОСОБА_14 , не перешкоджав діям останнього, фактично забезпечив спричинення смертельних тілесних ушкоджень, після чого, разом з ОСОБА_14 , залишив потерпілого байдуже поставившись до наслідків, які можуть з ним статися. Крім того, такі показання ОСОБА_13 спростовуються даними протоколу слідчого експерименту від 16.05.2016 року, під час якого він детально та послідовно показав про обставини вчинення умисного вбивства ОСОБА_16 .
Характер дій обвинувачених та їх відносини між собою та потерпілим ОСОБА_16 вказують на те, що ні ОСОБА_14 , ні ОСОБА_13 не мали жодних мотивів на позбавлення життя потерпілого. Такі мотиви були лише у ОСОБА_12 , оскільки остання, протягом декількох місяців до події злочину, підтримувала близькі стосунки із свідком ОСОБА_21 , з яким планувала створити, в подальшому, сім'ю і якому повідомляла про наміри «позбутися чоловіка», у зв'язку з цим мала намір розірвати шлюб з потерпілим, забрати собі спільну дитину, проти чого чоловік заперечував. ОСОБА_12 , переслідуючи власні цілі, під час розмови, запропонувала ОСОБА_14 , за матеріальну винагороду в сумі 50.000 гривень вбити свого чоловіка - ОСОБА_16 , які мала передати після їх отримання за наслідками виконання умов договору про «Сурогатне материнство» укладеного між ОСОБА_12 з однією з спеціалізованих установ, на що ОСОБА_14 погодився. В подальшому, ОСОБА_14 05.01.2016року, будучи в м. Львові, на орендованій ним і ОСОБА_13 квартирі, під час розмови запропонував останньому допомогти вчинити заплановане вбивство ОСОБА_16 , на що ОСОБА_13 погодився враховуючи тривалі дружні стосунки з ОСОБА_14 .
Колегія суддів також враховує поведінку обвинувачених і після вчинення злочину, а саме те, що після виявлення ОСОБА_12 потерпілого живим, яка зателефонувала ОСОБА_14 та ОСОБА_13 і наказала довести злочин до кінця, останні не надали та не намагалися надати потерпілому медичної допомоги, а повернулись до будинку потерпілого, щоб переконатись що той мертвий.
Мотивуючи свої висновки щодо ролі кожного з обвинувачених у вчиненні злочину, суд обґрунтовано взяв до уваги зазначені обставини, які підтверджуються сукупністю досліджених доказів.
Всупереч доводам апеляційних скарг сторони захисту, викладений у вироку зміст показань обвинувачених, свідків, відповідає змісту розмов на аудіо дисках, які проводять саме обвинувачені. Підтверджень не відповідності змісту аудіо записів змісту досліджених судом протоколів апелянтами не надано.
Твердження захисників і обвинувачених про те, що показання свідка ОСОБА_21 на підтвердження кваліфікуючих обставин кримінального правопорушення, є показаннями з чужих слів і не можуть бути допустимим доказом в силу ч.6 ст.97 КПК України не заслуговують на увагу.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини вважає, що їх використання, як це дозволено в національному законодавстві ( ст.97 КПК України) не суперечить гарантіям справедливого суду.(Унтерпертінгер проти Австрії(24.11.1986), Костовський проти Нідерландів(25.10.1989).
Є такими, що не відповідають дійсності і посилання захисника ОСОБА_14 на те, що прокурором вказаному свідку ставилися навідні запитання, у формулюванні яких містилася частина відповіді.
За наведених обставин, підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_14 на ч.1 ст.115 КК України колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції (а.с.226 т.4) чітко вказав на всі пом'якшуючі обставини та повністю врахував особу обвинуваченого ОСОБА_14 , у зв'язку з чим йому було призначено покарання в межах строку - у виді 15 років, а не довічне позбавлення волі.
Твердження обвинувачених про відсутність мотивів для скоєння цього злочину є безпідставними. Зокрема, судом чітко встановлено (що відповідає пред'явленому обвинуваченню), що на грунті особистих неприязних стосунків, що існували між ОСОБА_12 та її чоловіком ОСОБА_16 , у ОСОБА_12 на початку січня 2016 року виник умисел на вчинення умисного вбивства свого чоловіка, який реалізувати самостійно не могла. З метою досягнення свого злочинного умислу, ОСОБА_12 за винагороду залучила для виконання злочину ОСОБА_14 , а останній у свою чергу - ОСОБА_13 . ОСОБА_12 взяла на себе роль з підготовки та організації вчинення умисного вбивства ОСОБА_16 .
Доводи ОСОБА_13 , що суд, посилаючись на протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових дій) від 22.06.2016 року, не взяв до уваги те, що він обговорював обставини справи зі своїм співкамерником, посилаючись на раніше дані показання ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , що являється показаннями з чужих слів, позбавленні підстав, оскільки з вказаного протоколу слідує, що він розповідає про події, в яких безпосередньо брав участь.
Твердження захисника ОСОБА_15 , що показання потерпілої ОСОБА_38 та всіх свідків, допитаних судом, не були ретельно проаналізовані та оціненні судом як докази, з метою встановлення їх на предмет належності та допустимості є безпідставними.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинувачених, суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні, доведеності та переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції обґрунтував його доказами, які були досліджені в ході судового розгляду та відповідають вимогам належності і допустимості.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Отже, застосовуючи вказаний стандарт доказування, в цій справі, суд обґрунтовано врахував сукупність доказів у комплексі.
Посилання захисту на те, що слідчим ОСОБА_62 , після прослуховування фонограм телефонних розмов, проводилась ідентифікація по голосу, без залучення спеціалістів в області фоноскопії, а тому протоколи про результати проведення негласної слідчої(розшукової дії) від 19.04.2016 року є неналежними і недопустимими доказами є необґрунтованими, оскільки такі дії слідчого не суперечать вимогам ст.266 КПК України щодо дослідження інформації, отримано і при застосуванні технічних засобів.
Доводи захисника ОСОБА_12 про те, що суд, всупереч п.2 ч.4 ст.374 КПК України змінив їй обвинувачення є безпідставними і не суперечать положенням ч.3 ст.27 КПК України.
Колегія суддів не може погодитись і з твердженням захисника ОСОБА_9 про відсутність формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, що позбавляє сторону захисту ефективно захищатись.
Так, п.5 ч.2 ст.291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
У постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року (справа 5-328кс-16) зазначено, що «під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому…
… визначаючи основні терміни КПК, у пункті 13 частини першої статті 3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Водночас у ст.291 КПК України не міститься жодної вимоги щодо змісту формулювання обвинувачення, його форми, об'єму, відповідності підозрі тощо, а тому прокурор вправі викладати формулювання обвинувачення у такий спосіб, який вважає доцільним у кожному конкретному випадку.
Разом з тим, вимоги щодо конкретизованості та повноти обвинувачення КПК України взагалі не містить.
Керуючись вказаною нормою, усі фактичні обставини, які прокурор вважав встановленими, наведено в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
Твердження захисника ОСОБА_13 про недотримання судом положення п.2 ч.3 ст.374 КПК України, також, є надуманими, оскільки сформульоване ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 обвинувачення відповідає вимогам 374 КПК України.
Посилання захисника на те, що обвинувальний акт та вирок не містить посилання на жодну із ст.розділу 6 КК «Співучасть у злочині» є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 були співвиконавцями вказаного злочину, тому кваліфікувати їх дії за відповідною частиною ст. 27 КК України не було підстав. Між ними був розподіл ролей у межах виконання об'єктивної сторони вказаного злочину і хоча ОСОБА_13 не вчиняв дій, якими було безпосередньо заподіяно смерть потерпілому, але будучи об'єднаним з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснив частину того обсягу дій, як група вважала за необхідне виконати для реалізації цього умислу.
Крім того, доводи сторони захисту, що після повернення обвинувального акту прокурору, він надійшов, повторно, до суду з порушенням строків досудового розслідування є безпідставними, оскільки, після повернення обвинувального акту для усунення недоліків, досудове розслідування не відновлювалось і будь-які слідчі дії не проводились, а строки досудового розслідування на момент скерування його до суду не порушувались.
Посилання апеляційних скарг на те, що судом залишено поза увагою телефону розмову ОСОБА_12 з ОСОБА_26 , в якій вони згадують, що ОСОБА_13 не має відношення до цього вбивства, та відповідь свідка ОСОБА_28 про те, що у ОСОБА_13 не було причин вбивати ОСОБА_16 не заслуговують на увагу, оскільки, з врахуванням інших доказів, не спростовують висновок суду про вчинення цього злочину саме обвинуваченими.
Доводи ОСОБА_12 про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази її вини в організації умисного вбивства чоловіка, вчиненого на замовлення, позбавленні підстав, так як спростовуються дослідженими судом доказами. Наведені докази доповнюють один дного та у своїй сукупності і взаємозв'язку обґрунтовано визнано судом достатніми для висновку про доведеність її обвинувачення поза розумним сумнівом.
Порушень процесуального порядку збирання, наведених у вироку доказів, за матеріалами провадження, та не врахування практики Європейського суду з прав людини, на що є посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_12 , не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.
Посилання обвинуваченої на те, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що був зафіксований точний момент смерті ОСОБА_16 , не спростовує її настання внаслідок умисного вбивства, при зазначених обставинах.
Не заслуговують на увагу твердження обвинуваченої ОСОБА_12 і з приводу того, що показання свідка ОСОБА_31 зафіксовані лише в журналі судового засідання та відсутні на технічному носії фіксації судового засідання, оскільки вказане спростовується наявним в матеріалах кримінального провадження диском звукозапису судових засідань, на якому зафіксовано показання свідка ОСОБА_31 , дані в суді першої інстанції 06.02.2017 року.
Крім того, є необґрунтованими твердження захисту про невідповідність висновків експертів вимогам щодо їх складення та проведення.
Істотних порушень вимог ст.ст.101,102 КПК України та Закону України «Про судову експертизу» під час проведення, зазначених в апеляційних скаргах, експертиз, колегією суддів не встановлено.
Експертам, згідно з вказаними постановами, ставилися лише конкретні запитання, сформульовані в їх резолютивних частинах, відповіді на які мали значення для розслідування. Для дослідження, направлялися конкретні об'єкти, дослідивши які (сприймаючи їх безпосередньо), експерт міг надати висновки.
Посилання апелянтів на те, що висновки експертів є недопустимими доказами, так як стороною обвинувачення до висновків не долучено ліцензій, сертифікатів, посвідчень на судово-експертну діяльність, не перевірені обставини щодо повноважень експертів, суд до уваги не приймає, оскільки експертизи які призначалися у кримінальному провадженні, направлялися до виконання та виконувалися у експертних установах, які входять до складу експертних установ судово-медичної служби України, а тому відсутні підстави для перевірки повноважень експертів при призначенні експертиз
Не може бути підставою для визнання недопустимими доказами висновки експертів і те, що у постановах про їх призначення відсутнє попередження про кримінальну відповідальність, оскільки ст. 4 Закону України «Про судову експертизу», передбачає, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються в тому числі кримінальною відповідальністю за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Таким чином, в силу вказаного вище закону, кожний експерт попереджений про кримінальну відповідальність, що і відображено у всіх досліджених судом висновках експертів.
Необгрунтованими є доводи апелянтів і щодо інших, допущених у кримінальному провадженні порушень кримінального процесуального закону, оскільки таких порушень, які могли б вплинути на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , правильності кваліфікації їх дій і поставити під сумнів законність та обгрунтованність вироку суду і відповідно до ст. 409 КПК України були б підставою для його скасування, колегією суддів не виявлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в цілому доводи апелянтів про те, що обвинувачені, вказаного, злочину не вчиняли, є безпідставні, тому їх апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з яким погоджується й колегія суддів, суд першої інстанції, як убачається з мотивувальної частини вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особи винних, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема те, що ОСОБА_14 раніше не судимий, вчинив особливо тяжкий злочин, характеризується позитивно, є учасником бойових дій, приймав участь в АТО, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. ОСОБА_13 раніше не судимий, вчинив особливо тяжкий злочин, характеризується позитивно, є учасником бойових дій, приймав участь в АТО, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. ОСОБА_12 раніше не судима, вчинила особливо тяжкий злочин, характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Таким чином суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченим покарання в межах санкцій ч.2 ст.115 КК України, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.
З огляду на особливу суспільну небезпеку вчиненого злочину, призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. З таким покаранням погоджується і колегія суддів, незважаючи на народження ОСОБА_12 , під час розгляду кримінального провадження апеляційним судом другої дитини, і не вбачає підстав для його пом'якшення.
Наведені обставини не дають підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року) слід зарахувати в строк відбуття покарання час попереднього ув'язнення обвинувачених з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає 2 дні позбавлення волі.
Керуючись ст. ст.404,405 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 серпня 2017 року щодо обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_11 , захисника обвинуваченої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_15 , захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_9 - без задоволення.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838-VІІІ) зарахувати:
- ОСОБА_14 в строк відбуття покарання час його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 05 грудня 2018 року, включно, з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає 2 дні позбавлення волі;
- ОСОБА_13 в строк відбуття покарання час його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 05 грудня 2018 року, включно, з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає 2 дні позбавлення волі;
- ОСОБА_12 в строк відбуття покарання час її, попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 05 грудня 2018 року включно, з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає 2 дні позбавлення волі.
Ухвала підлягає касаційному оскарженню до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня проголошення, а засудженими які утримуються під вартою - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4