Справа № 739/477/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/167/18
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
12 грудня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2018 року, -
Цією ухвалою засудженому ОСОБА_8 відмовлено в задоволенні клопотання про приведення вироку Апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2011 року у відповідність до закону.
В обґрунтування ухваленого рішення судом зазначено, що в поданому клопотанні фактично ставиться питання про перегляд судового рішення в частині призначеного покарання і воно не може бути задоволено, оскільки, незважаючи на наведені в клопотанні доводи, у тому числі на судову практику Європейського суду з прав людини, це питання знаходиться поза межами повноважень, якими наділений суд на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до засуджених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі не застосовується умовно-дострокове звільнення, а тому, на його думку, ухвалене місцевим судом рішення не відповідає міжнародним договорам, ратифікованим Україною, зокрема ст.. 3 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод (на що вказує практика Європейського суду з прав людини), Конституції України. Крім того, вважає, що з врахуванням даних про його особу, а саме, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, був одружений та має малолітню дитину, при вчиненні кримінальних правопорушень був співучасником з пасивною поведінкою, вирок щодо нього не може бути законним та підлягає зміні.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали вимоги, викладені в поданій засудженим апеляційній скарзі, думку прокурора, який заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, та вважав ухвалу суду законною і вмотивованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, колегія суддів, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2011 року ОСОБА_8 засуджений за п.п.1, 9, 12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст.121, 70 КК України до довічного позбавлення волі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2012 вирок Апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2011 року залишено без змін.
Зазначені факти свідчать про те, що ОСОБА_8 був засуджений до довічного позбавлення волі, і саме таке покарання він відбуває на теперішній час.
Зі скарги ОСОБА_8 вбачається, що ним подане клопотання в порядку визначеному ст. 537, ст. 539 КПК України, тобто відповідно до розділу VІІІ КПК України, який регламентує виконання судових рішень.
Доводи апеляційної скарги засудженого та подане клопотання не може бути вирішене судом під час виконання вироку щодо нього, оскільки ним фактично ставиться питання про перегляд судового рішення в частині призначеного йому покарання, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що клопотання засудженого не може бути задоволене, оскільки, незважаючи на доводи наведені в цьому клопотанні, у тому числі посилання на судову практику Європейського суду з прав людини, це питання знаходиться поза межами повноважень, якими наділений суд на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року). Вказаний принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду.
Таке правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду, що в порядку виконання судових рішень предметом судового розгляду є вирішення лише тих питань, які прямо передбачені законом, зокрема ст. 537 КПК України, а не вирішення кримінального провадження чи кримінальної справи по суті, у тому числі в частині вирішення питання про відповідність чи невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2011 року щодо ОСОБА_8 переглядався касаційним судом та був залишений без змін, таким чином, в колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання у вигляді довічного позбавлення волі повністю відповідає вимогам чинного кримінального закону, які діяли на момент вчинення ним злочину.
Посилання засудженого ОСОБА_8 на порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства Великобританії» в частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно - дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі, суд вважає необґрунтованим, оскільки ч. 1 ст. 87 КК України передбачена можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом строком покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Таким чином Кримінальним Кодексом України передбачена можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Що стосується доводів апеляційної скарги про визнання порушення прав людини та громадянина, передбачених ст.. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини основоположних свобод (1950р.), за піддання засудженого жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність покаранню, через призначення йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі, то дані вимоги також не підлягають задоволенню, так як відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 74 КК.
Щодо апеляційних посилань на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ласло Маг'яр проти Угорщини» від 20 травня 2014 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у даному рішенні Європейський суд визнав порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте не зобов'язав країну-відповідача звільнити засудженого до довічного позбавлення волі від подальшого відбування покарання, забезпечивши таким чином виконання обов'язку держави щодо захисту населення від небезпечних осіб і при цьому зазначивши, що для забезпечення такого права засудженого, на державному рівні повинні бути проведені реформи на законодавчому рівні і розроблений механізм перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кримінальний процесуальний кодекс не містить норм про наявність повноважень суду першої інстанції на перегляд рішень, які набули законної сили, а тому висновок місцевого суду про відхилення вимог засудженого ОСОБА_8 є правильним і ґрунтується на законі.
Так як, і на день постановлення вироку суду відносно ОСОБА_8 , так і на даний час законодавством України не передбачено право засудженого до довічного позбавлення волі на дострокове звільнення від подальшого відбування покарання та відсутній механізм його реалізації, колегія суддів вважає неможливим приведення вироку суду Херсонської області від 11 березня 2011 року відносно ОСОБА_8 до вимог законодавства, про що ставиться питання в заявленому клопотанні та вважає, що місцевий суд вірно обґрунтовано відмовив йому у задоволенні заяви, а тому колегія суддів, приходить до висновків, що доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_8 щодо незаконності та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2018 року якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про приведення вироку Апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2011 року у відповідність до закону - без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3