Справа № 686/12873/14-ц
Провадження № 22-ц/4820/227/18
10 грудня 2018 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючого судді - Гринчука Р. С.,
суддів: Купельського А.В., Костенко А. М.,
секретар - Шевчук Ю.Г.,
з участю представника позивача,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2018 року, суддя Логінова С.М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
У червні ПАТ «Приватбанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.12.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 14600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
В обґрунтування доводів позивач зазначив, що ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку щодо своєчасної та повної оплати коштів за користування кредитом, в зв'язку з чим станом на 31.03.2014 року розмір заборгованості складав 28 947, 02 грн., у тому числі 14597,67 грн. - заборгованість за кредитом, 12732,83 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1366,52 грн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2018 року позов було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» заборгованість у сумі 28947,02 грн. за кредитним договором № б/н від 09.12.2008 року, а саме: 14597,67 грн. - заборгованість за кредитом, 12732,83 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, штрафи: 250,00 грн. - фіксована частина, 1366,52 грн. - процентна складова; та судовий збір у сумі 1600 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк апеляційного оскарження, застосувати наслідки спливу позовної давності, скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю; або скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові в частині стягнення з нього судового збору, відсотків за користування кредитом і штрафних санкцій.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням матеріального права, а також з порушенням порядку дослідженням доказів і встановлення обставин справи.
Рішення не було ухвалено в порядку заочного розгляду справи, хоча він був відсутній на проголошенні судового рішення. Крім того, станом на день подання апеляційної скарги він не отримав копію позовної заяви і розрахунки по нарахуванню заборгованості, а тому не може перевірити обґрунтованість розрахунків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.
У реєстрі юридичних осіб відсутня юридична особа з назвою Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», яким є позивач.
Сторони в судове засіданні апелянт не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2 і 5 ст. 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. ст. 12, 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Частиною 1 статті 634 вказаного Кодексу встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору б/н від 09.12.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит в ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 14600 грн. зі строком дії, який відповідає строку дії кредитної картки зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку по кредиту.
В зв'язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань станом на 31.03.2014 року існує заборгованість за кредитом в розмірі 28947,02 грн., в т. ч.: 14597,67 грн. - заборгованість за кредитом, 12732,83 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, штрафи: 250,00 грн. - фіксована частина та 1366,52 грн. - процентна складова.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом та судові витрати по сплаті судового збору суд виходив з доведеності обставин, зазначених позивачем, відсутність об'єктивних даних, які б спростували надані банком докази.
Однак висновки суду не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається зі змісту заяви про перегляд заочного рішення, поданої ОСОБА_1 до суду першої інстанції, він вказав на сплив позовної давності, в зв'язку з чим це є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості, в період, в якому було нараховано борг, ОСОБА_1 періодично вносилися кошти, які були зараховані на погашення розміру нарахованих процентів за користування кредитом. Оскільки ці дії боржника свідчать про визнання ним свого боргу, тому перебіг позовної давності перевився і його посилання на сплив позовної давності слід визнати необґрунтованими.
Крім того, враховуючи, що пеня за неналежне виконання грошових зобов'язань в даному випадку не була нарахована, а нарахування штрафу як процентної складової та штрафу у вигляді фіксованої суми не призвело до порушення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, тому доводи апелянта і в цій частині слід визнати необґрунтованими.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи, зокрема, розрахунком кредитного боргу, проведеним банком є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи апелянт був присутній в судових засіданнях, надавав пояснення з приводу обставин справи, звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, постановленого в даній справі, подав зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору, що спростовує його твердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому слід зазначити, що апелянт на надав жодних доказів, які б спростували зазначені позивачем обставини щодо розміру кредитного боргу, часткової оплати за кредитом та періоду, в якому виник борг.
В той же час судом помилково вирішено питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди 1 та 2 груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
Як вбачається зі змісту медичної довідки №3885 від 09.11.2015 року ОСОБА_1Є встановлено 2 групу інвалідності, він користується пільгами по сплаті судового збору, тому стягнення судом з нього на користь позивача 1600 грн. судового збору є помилковим.
В цій частині рішення суду не відповідає вимогам закону, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_1 1600 грн. судових витрат по сплаті судового збору. Судові витрати, які понесені ПАТ «Приватбанк» в суді в розмір 1600 грн. підлягають компенсації за рахунок держави.
В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2018 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 1600 грн. судового збору відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Судові витрати, які понесені ПАТ «Приватбанк» в суді в розмір 1600 грн. підлягають компенсації за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14.12.2018 року.
Головуючий Судді: