Єдиний унікальний номер справи: 766/20917/18 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/252/18 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: справи в порядку виконання
судових рішень у кримінальних справах
13 грудня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 листопада 2018 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання, виходив із того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вважає, що сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Вказує, що під час відбування покарання зарекомендував себе позитивно, режим утримання не порушує, свідомо дотримується правил внутрішнього розпорядку, працевлаштований, має 5 заохочень, отримане стягнення погашене у встановленому законом порядку, у скоєному злочині розкаюється.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в судових дебатах прокурор залишився на своїй позиції, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою й ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Колегія суддів вважає, що суд, проаналізувавши відомості про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, дані про особу засудженого в цілому, дійшов вірного висновку, що матеріали провадження в своїй сукупності не свідчать, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення.
Як вбачається із матеріалів провадження ОСОБА_7 засуджений вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України та відбуває призначене йому покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 05 лютого 2016 року по 19 травня 2016 року
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2016 року ОСОБА_7 на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 20 травня 2016 року по 22 червня 2016 року.
Вбачається, що ОСОБА_7 з 05 лютого 2016 року відбував покарання в Снігурівській ВК №5, де був працевлаштований старшим днювальним дільниці СІ. За час відбування покарання зарекомендував себе позитивно, отримав 5 заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, отримане одне стягнення у виді догани за скоєння акту ауто агресивного прояву, на даний час погашено у встановленому законом порядку, проте характеризує особу засудженого.
В Північній ВК №90 ОСОБА_7 відбуває покарання з 12 жовтня 2018 року. Згідно з характеристикою ОСОБА_7 внутрішнього розпорядку дотримується під контролем. Вимоги режиму утримання не порушує, стягнень не має. На виробництві установи не працевлаштований, заохочень не має. З представниками адміністрації установи намагається дотримуватись правомірних та ввічливих взаємовідносин. У роботах з благоустрою установи та участі у громадському житті відділення не приймає.
За змістом роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, умовно - дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при вирішенні цього питання суди повинні враховувати, зокрема, дані про його попередні судимості.
Крім того, матеріали провадження містять відомості про те, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, у тому числі і за вчинення тяжких злочинів, а саме: 1) вироком Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 липня 2008 року за ч.3 ст. 186, ч.4 ст.185, ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; 2) вироком Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 27 листопада 2008 року за ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; 3) вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 16 січня 2009 року за ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі; 4) вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2009 року за ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі; 14 липня 2010 року звільнений умовно-достроково від відбування призначеного судом покарання; 5) вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 06 грудня 2010 року за ч.1 ст.263, ч.2 ст. 185, ст. 70, ст.71 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі; 6) вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 15 червня 2011 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі; 7) вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 серпня 2012 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70, ст.70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; 8) вироком Горностаївського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2012 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі; 9) вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 18 січня 2013 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 9 місяців позбавлення волі; 27 серпня 2014 року звільнений на виправні роботи строком 1 рік 9 місяців 12 днів; 10) вироком Жовтневого районного суду м.Миколаєва від 15 квітня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.
Отже, засуджений ОСОБА_7 десять разів засуджувався за вчинення умисних тяжких злочинів, до нього застосовувались заохочувальні норми у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни покарання більш м'яким, але на шлях виправлення на ставав та продовжував вчиняти тяжкі злочини, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, тобто незважаючи на поблажливе ставлення держави до себе через застосування заохочувальних норм.
Враховуючи дані про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, дані про особу засудженого, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість досягнення мети покарання при застосуванні до засудженого умовно-дострокового звільнення.
Сама по собі посередня характеристика засудженого не зобов'язує суд застосувати умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання за відсутності підстав і умов, передбачених статтею 81 КК України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до іншої оцінки засудженим обставин, встановлених судом та висновків суду.
Твердження апелянта про те, що суд не в повній мірі дослідив відомості про його особу та поведінку за час відбування покарання є безпідставними.
Відбуття певної частини призначеного покарання та наявність заохочень, щире каяття засудженого у вчиненому злочині, самі по собі не можуть бути визнані підставою для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від подальшого відбування покарання.
Наведені в апеляційній скарзі засудженого твердження про його виправлення є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам провадження в цілому.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
При перевірці матеріалів провадження колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 листопада 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4