10.12.18
22-ц/812/338/18
Справа №484/3903/18 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 22-ц/812/338/18 Доповідач у апеляційній інстанції ОСОБА_2
Іменем України
10 грудня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Галущенка О.І.
суддів: Лисенка П.П.
ОСОБА_3,
із секретарем
судового засідання - ОСОБА_4
за участю.
представників:
позивача ОСОБА_5,
відповідачки - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи
за апеляційною скаргою
ОСОБА_7 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 серпня 2018 року , постановлену під головуванням судді Закревського В.І. о 14.00 год. в приміщенні цього суду
за заявою
ОСОБА_8 про забезпечення його позову до ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину майна та зняття арешту з майна,
28 серпня 2018 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_10, в якому він просив про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину майна та зняття арешту з майна
В той же день позивач подав до суду заяву про забезпечення його позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, належного відповідачці, а саме:
-житлового будинку №62 по вул. Набережній у м. Первомайську
Миколаївської області, загальною площею 184,30 кв.м, житловою площею 68,70 кв.м.;
- нежитлового приміщення по вул. Чкалова, 108-Д у м. Миколаєві, загальною площею 127,5 кв.м.;
-нежитлового приміщення по вул. Лягіна, 35/2 у м. Миколаєві, загальною площею 373 кв.м.;
-нежитлового приміщення підвалу по вул. Лягіна, 35/1 у м. Миколаєві, загальною площею 64,6 кв.м.;
-нежитлового приміщення по вул. Шевченка, 15, у м. Первомайськ Миколаївської області, загальною площею 63,2 кв.м.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 серпня 2018 року заява ОСОБА_8 задоволена. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони продажу будь-яким органам, яким надано право для виконання цих дій, арештованого майна, належного ОСОБА_9
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, порушення норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Апелянт зазначив, що на даний час на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби перебувають виконавчі листи у справах про стягнення з ОСОБА_9 на його користь грошових коштів. В межах цих виконавчих проваджень на належне ОСОБА_9 нерухоме майно накладено арешт. Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом заборони продажу арештованого майн суд вирішив питання про його права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пункт 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає забезпечення позову зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення, а також ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з роз'ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину майна та зняття арешту з майна (а.с. 1-6).
В рамках виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_9 за виконавчими листами, виданими Подільським районним судом м. Києва №758/6175/16-ц від 18 січня 2017 року та №758/4812/13-ц від 28 березня 2016 року накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_9 (а.с. 104-105, 106-107, 108-109, 110-111).
Оскільки предметом позову ОСОБА_8 є визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину нерухомого майна, зняття арешту з цього майна та за для того, щоб уникнути будь-яких негативних наслідків для виконання можливого рішення у справі про задоволення позову, у разі його реалізації у процесі виконавчого провадження, суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви ОСОБА_8 та вжив заходів забезпечення позову у спосіб, визначений заявником.
Посилання апелянта на те, що суд ухвалою про забезпечення позову вийшов за межі позову та порушив його права як стягувача є безпідставними, оскільки обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам та відповідає положенням, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про порушення правила підсудності при відкритті провадження спростовуються матеріалами справи.
Адже вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя, відповідно до приписів ч. 6 ст. 187 ЦПК України зробив запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи та з'ясував, що дійсне, зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання відповідачки - м. Первомайськ, вул. Набережна, 62, що відповідає територіальній юрисдикції Первомайського міськрайонного суду ( а.с. 116, 125, 126, 127).
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду, а тому апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 серпня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий О.І. Галущенко
Судді: П.П. Лисенко
ОСОБА_3
Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2018 року