Справа № 462/4594/18 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.
Провадження № 22-ц/811/2658/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія:33
13 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.
секретаря: Симця В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог покликався на те, що ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова Тімченко О.В. від 09 лютого 2018 року у справі № 461/5251/17 його скаргу на бездіяльність начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури СУ прокуратури Львівської області було повернуто. 22 лютого 2018 року Апеляційним судом Львівської області було винесено ухвалу про скасування вищезазначеної ухвали слідчого судді. Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що повернення слідчим суддею Сихівського районного суду м. Львова скарги позивача було здійснено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а викладені в ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам справи. З огляду на зазначене, позивач вважає ухвалу Сихівського районного суду м. Львова завідомо неправосудною, оскільки її в подальшому ухвалою Апеляційного суду Львівської області скасовано, а тому йому безпідставно відмолено у доступі до правосуддя, порушено право на справедливий суд. Моральну шкоду оцінює в сумі 25 000 грн., оскільки наведене негативно вплинуло на звичний ритм його життя.
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 31 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що районний суд не врахував, що незаконними діями слідчого судді Тімченко О.В. йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушеннях режиму сну, оскільки суддя безпідставно відмовила йому у доступі до правосуддя, що підтверджено ухвалою Апеляційного суду Львівсьокї області від 22 лютого 2018 року. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Згідно ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.
Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, передбачене статтею 1176 ЦК України. Цією статтею встановлені випадки і умови її відшкодування та визначено, що така шкода відшкодовується державою.
У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч.5 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення у цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК), а саме, Законом України від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок постановлення суддею Сихівського районного суду м. Львова Тімченко О.В. ухвали від 09 лютого 2018 року у справі № 461/5251/17 про залишення його скарги без розгляду, яку у подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції.
Ні норми Конституції України, ні вказані вище норми ЦК України, ні Закон України від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не передбачають такої правової підстави для відшкодування фізичній особі моральної шкоди, як скасування ухвали слідчого судді.
Твердження позивача про незаконність дій судді у цьому випадку є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому сама по собі ухвала суду апеляційної інстанції свідчить лише про допущення судом першої інстанції помилки при ухваленні судового рішення, а не про незаконність дій судді чи порушення останнім присяги.
Крім того, позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження приниження його честі, гідності чи ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ухваленням судом рішень не на його користь.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 31 жовтня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 13.12.2018р.
Головуючий
Судді