Єдиний унікальний номер 235/4788/17 Номер провадження 22-ц/804/324/18
Категорія 27
12 грудня 2018 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Кішкіної І.В.,
суддів Канурної О.Д., Соломахи Л.І.,
за участю секретаря Самойленко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 235/4788/17 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2018 року (суддя Величко О.В., повний текст рішення складено 23 січня 2018 року),
21 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 15 березня 2017 року та рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року з відповідача стягнуто на її користь грошові кошти у сумі 2119,90 доларів США та пеню в сумі 42062,96 грн. Рішенням суду встановлено, що відповідач неправомірно не виконує своє зобов'язання щодо повернення належних їй грошових коштів у сумі 2119,90 доларів США, які знаходились на депозитному рахунку, згідно з укладеним договором банківського вкладу «Стандарт» №SAMDN 25000716557694, та за період з 08 вересня 2016 року по 03 жовтня 2016 року стягнуто на її користь пеню у розмірі 42062 грн. У зв'язку з тим, що банк до теперішнього часу не виконав зобов'язання за договором, не повернув суму 2119,90 доларів США, просила стягнути проценти за період з 08 вересня 2016 року по 14 вересня 2017 року в сумі 145,72 доларів США та пеню за період з 04 жовтня 2016 року по 14 вересня 2017 року у сумі 21940,97 доларів США, що еквівалентно 572212,66 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 23 січня 2018 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів задоволено.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 проценти за договором банківського вкладу «Стандарт» SAMDN 25000716557694 за період з 08 вересня 2016 року по 14 вересня 2017 року у сумі 145,72 доларів США та пеню за період з 04 жовтня 2016 року по 14 вересня 2017 року в сумі 572212,66 грн.
З вказаним рішенням не погодився відповідач АТ КБ «Приватбанк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано, що зупинено виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року та рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2017 року. Верховним Судом в постанові від 06 червня 2018 року у справі №539/1789/16 зазначено, що вимоги ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зобов'язання відповідача щодо сплати відсотків виникли не з договору, а з рішення суду. Оскільки зобов'язання банку щодо сплати пені виникли не з договору, а за рішенням апеляційного суду Донецької області, то відповідно і положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №759/13827/15, судом першої інстанції невірно було розраховано розмір пені, вартість послуги за один день становить 0,023287671% від суми вкладу. Також постановою ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено: «права кредитодавця нарахувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України». А оскільки сума вкладу вже була стягнута за рішенням, то обов'язок по нарахуванню відсотків після дострокового стягнення суми вкладу припинився, а відсотки нараховуються за ставкою згідно до п.7 договору вкладу. Таким чином, розмір нарахованих позивачем відсотків є помилковим. Суд першої інстанції взагалі не врахував висновки Верховного Суду, надав невірну оцінку доказам у справі та невірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 17 травня 2011 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» договір № SAMDN 25000716557694, вклад «Стандарт» з місячною виплатою, згідно якого передала банку 1058,31 доларів США строком на 12 місяців до 17 травня 2012 року включно з виплатою 8,5% річних (а.с.7).
З вказаного договору вбачається, що у випадку, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, зазначений у п. 1 цього договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку. При продовженні строку вкладу розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів цього найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу без укладення додаткових угод до цього договору.
З рішення апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року вбачається, що 13 червня 2016 року відповідач списав з депозитного рахунку позивачки за банківським вкладом «Стандарт» грошові кошти у сумі 1686,57 доларів США та проценти за вкладом в сумі 433,33 доларів США, які обліковуються на рахунку «Скарбничка 12 міс», з метою погашення заборгованості позичальника ОСОБА_3 перед банком за договором кредиту № DO1FAW92390181 від 10 грудня 2007 року, договір укладено з письмової згоди ОСОБА_1 05 вересня 2016 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення їй вкладу, проте, в передбачений договором строк, через два банківських дні, відповідач суму вкладу та проценти за вкладом їй не повернув.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2119,90 доларів США та пеню у сумі 42062,96 грн. (а.с.12-17).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що відповідач не виконав зобов'язання за договором банківського вкладу, а тому з нього на користь позивачки підлягають стягненню проценти і пеня.
Але з вказаним висновком апеляційний суд не погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
При цьому згідно із ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-2861цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-302цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-338цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-956цс16, які розглянуті ним у порядку глави 3 розділу V ЦПК України.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивачки процентів за користування грошовим вкладом у повному обсязі, положення частини першої статті 1058 та статті 1061 ЦК України до спірних правовідносин застосував неправильно та дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неповного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою цим договором (8,5% річних).
Оскільки набуло чинності рішення апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року, дію договору банківського вкладу припинено.
Разом із тим, несвоєчасне виконання рішення суду допускає можливість застосування положень частини другої ст. 625 ЦК України, відповідно до умов якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, оскільки відповідач за рішенням суду повинен був сплатити на користь позивача грошові кошти, таке правовідношення слід вважати грошовим зобов'язанням та на нього поширюється дія частини другої ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог вкладника щодо всієї суми заборгованості, яке банк не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за договором депозиту, який у цій частині змінений вкладником, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився моменту ухвалення рішення апеляційним судом, яке набирає сили з моменту його проголошення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане, а зобов'язання припинено рішенням апеляційного суду від 11 травня 2017 року.
Таким чином, звернення з позовом про дострокове стягнення грошових коштів за вкладом незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії договору банківського вкладу. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення грошових коштів за договором вкладу засвідчує такі зміни. Право вкладника вимагати передбачені договором проценти припиняється у разі пред'явлення до банку вимог. Якщо за рішенням про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу заборгованість указана в такому рішенні у повному обсязі, вкладник має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді процентів та пені.
Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції частково задовольнив позов через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2018 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді І.В. Кішкіна
ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст постанови складено 14 грудня 2018 року
ОСОБА_6Кішкіна