22-ц/804/372/18
265/2413/18
11 грудня 2018 року місто Маріуполь
справа № 265/2413/18
провадження № 22-ц/804/372/18
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Зайцевої С.А., Попової С.А.
секретар судового засідання Єфремова О.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Мельник І.Г. від 21 серпня 2018 року, повний тест рішення складено 21 серпня 2018 року
16 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі ПАТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ВП ДС «Станція Донецьк» структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ«Українська залізниця» з 22 серпня 1989 року. Наказом №2974/ДН-ос від 10 липня 2017 року звільнена з 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв?язку зі скороченням штату працівників. В день звільнення з роботи їй видано трудову книжку, але розрахунок не проведено, не виплачена заборгованість з заробітної плати за період з лютого 2017 року по липень 2017 року у сумі 17 305 грн. 53 коп., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 27 727 грн. 68 коп., вихідна допомога у розмірі 7 960 грн. 49 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 305 гривень 53 копійки; компенсація за невикористану відпустку у розмірі 27 727 гривень 68 копійок, вихідна допомога у розмірі 7 960 гривень 49 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 77 992 гривні 08 копійок без утримання податку й інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні ОСОБА_1 їй належала до сплати сума невиплаченої заробітної плати, яка відповідно до довідок-розрахунків заробітної плати за період з лютого по липень 2017 року складає 17 305,53 грн.; компенсація за невикористану відпустку за період з липня 2016 року по червень 2017 року у розмірі 27 727,68 грн. та сума вихідної допомоги за березень 2017 року по квітень 2017 року у розмірі 7 960,49 грн., а разом - 53 855,52 грн. Відповідачем не надано доказів на спростування зазначених довідок та на відсутність заборгованості перед позивачем. Твердження відповідача щодо поважності причин виникнення заборгованості з заробітної плати перед позивачем з приводу того, що ПАТ «Українська залізниця» утворена як нова юридична особа та внаслідок форс-мажорних обставин позбавлена можливості виконувати свої обов'язки, судом не взято до уваги.
09 жовтня 2018 року відповідач ПАТ «Українська залізниця» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанці та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повно з'ясовано обставини, що мали значення для вирішення справи, а саме, те, що ПАТ «Українська залізниця», як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». У зв?язку із захопленням невідомим особами адміністративної будівлі та виборчих об'єктів ПАТ «Українська залізниця», розташованих, зокрема у містах Донецьк та Ясинувата у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Висновком торгово-промислової палати України №126/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Українська залізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлене неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Українська залізниця», що знаходиться у м. Донецьк перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема, у м. Донецьк, за місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами. Відповідач не мав об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків та виконати свої зобов'язання за трудовим договором.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони, які повідомлені належним чином по дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явилися, причин неявки в судове засідання не повідомили.
Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (пункт 1). Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту».
Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначені правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - товариство).
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону утворення товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» (далі - Постанова), прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити ПАТ «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі ДП «Донецька залізниця» згідно з додатком № 1.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 21 серпня 1989 року прийнята на роботу до вагонного депо станції Ясинувата Донецької залізниці. 01 лютого 2007 року призначена начальником станції Менчугово. 30 грудня 2008 року станція Мушкетова Донецької залізниці переіменована з 30 грудня 2008 року на станцію Мушкетове Державного підприємства «Донецька залізниця»; 01 січня 2013 року станція Мушкетова ДП «Донецька залізниця» перепідпорядкована до станції Донецьк ДП «Донецька залізниця»; 11 липня 2016 року ДП «Донецька залізниця» реорганізоване шляхом злиття регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; 11 липня 2016 станція Донецьк ДП «Донецька залізниця» реорганізоване у виробничий підрозділ «Станція Донецьк» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська залізниця».
Наказом №2974/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 - начальника станції Менчугове 3 класу виробничого підрозділу «Станція Донецьк» 2 класу звільнено з 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв?язку зі скороченням штату працівників.
В день звільнення з роботи їй видано трудову книжку, але розрахунок не проведено, не виплачено заборгованість з заробітної плати за період з лютого 2017 року по липень 2017 року у сумі 17 305 грн. 53 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 27 727 грн. 68 коп., вихідну допомога у розмірі 7 960. грн. 49 коп.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Згідно зі статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена
війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» міста Донецьк, Ясинувата Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України.
Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким тимчасово до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського комплексу заходів від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей шляхом залізничного сполучення.
Виробничі підрозділи Регіональної філії «Донецька залізниця», а саме: Донецька дирекція залізничних перевезень, у зв'зку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення діяльності з 15 березня 2017 року (дати введення в дію вищневказаного рішення Ради національної безпеки і оборони України) припинили виконання своїх функцій із забезпечення перевізного процесу.
У зв'язку з захопленням 17 березня 2017 року невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ «Українська залізниця», розташованих, зокрема у м. Донецьку у відповідача з 17 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архивної та іншої) до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.
За цим фактом за заявою відповідача від 20 березня 2013 року порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками статті 341 КК України «Захоплення державних або громадських будівль чи споруд».
Висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 17 березня 2017 року адміністративної біудівлі та виробничих об'єктів ПАТ «Українська залізниця», розташованих, зокрема у м. Донецьку (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
Втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться на території міста Донецька Донецької області і Донецької області, які перебувають під контродлем незаконних збройних формувань, у тому числі до первинних документів з обліку трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищезначеними структурними підрозділами і виробничими потужностями, що були закріплені за ним, а таким чином і припинене провадження господарської діяльності, знівелювала можливість ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з ПАТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, не дав належної оцінки встановленим у справі обставинам та доказам, поданим сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ПАТ «Українська залізниця» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 з 20 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ПАТ «Українська залізниця» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, та дійшов помилкового висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального закону, зроблені висновки, які не відповідають встановленим у справі обставинам та неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Розглядаючи розподіл судових витрат, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Статтею 141 ЦПК Украни, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При подачі апеляційної скарги відповідач ПАТ «Українська залізниця» сплатив судовий збір в розмірі 3 171 гривня 60 копійок.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка звільнена від сплати судового збору, понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 171 гривня 60 копійок за подачу апеляційної скарги повинні компенсуватися за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2018 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
Судові витрати понесені відповідачем ОСОБА_2 акціонерним товариством «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815; регіональна філія «Донецька залізниця» 84404, м. Лиман Донецької області, вул. Привокзальна, 22) по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 171 (три тисячі сто сімдесят одна) гривня 60 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2018 року.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді С.А. Зайцева
ОСОБА_3