Справа № 127/19528/17
Провадження № 22-ц/801/216/2018
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
13 грудня 2018 рокуСправа № 127/19528/17м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Зайцева А.Ю. (суддя-доповідач),
суддів Ковальчука О.В., Якименко М.М.
за участю секретаря судового засідання Куленко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект» про визнання частково недійсним договору факторингу та визнання частково недійсним договору про відступлення прав за іпотечними договорами,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року, ухвалене в складі судді Бойка В.М., дата складання повного тексту рішення 03 жовтня 2018 року, -
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Коллект» про визнання частково недійсним договору факторингу визнання частково недійсним договору про відступлення прав за іпотечними договорами.
Позов обґрунтовано тим, що 30 березня 2007 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» були укладені кредитні договори за №№11135930000 та 11135929000 і пов'язані з ними договір іпотеки та договори поруки.
Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2008 року задоволено позов АКІБ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, стягнуто солідарно на користь позивача заборгованість в сумі 1 873 371, 83 гривень, яка виникла станом на 21 листопада 2008 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - 83/100 часток вбудовано-прибудованих приміщень магазину «Птиця», що по провулку К. Маркса, 22 в м. Вінниці, надано АКІБ «УкрСиббанк» право продажу предмету іпотеки від свого імені будь-яким третім особам; право на отримання будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки та надано банку в управління предмет іпотеки на період до його реалізації.
В позові також зазначено, що правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» став ПАТ «УкрСиббанк».
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», відповідно до Договору факторингу № 1 та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до боржників і гарантів.
Позивач в позовній заяві зазначає, що до моменту укладення між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Коллект» договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, та договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 12 грудня 2011 року кредитор у кредитному зобов'язанні - ПАТ «УкрСиббанк» вже реалізувало своє право вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитними договорами укладеними з позивачем, шляхом звернення з позовною заявою до суду, який в подальшому був задоволений судом, внаслідок чого кредитор - ще АКІБ, а не ПАТ «УкрСиббанк» отримало процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов'язанні.
З огляду на вище викладене, позивач вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу №1 від 12 грудня 2011року відступило ТОВ «Кей-Коллект» недійсне право грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитними договорами №№11135930000 та 11135929000 укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем. У зв'язку з недійсністю відступлення права грошової вимоги (стягнення заборгованості) за основними кредитними договорами №11135930000 та 11135929000 укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем, недійсним вважається і відступлення прав за іпотечним договором б/н від 30 березня 2007 року, що був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем.
З цих підстав позивач просив суд визнати частково недійсним договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, який був укладений ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами №№11135930000 та 11135929000, що були укладені 30 березня 2007 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», визнати частково недійсним договір відступлення прав за іпотечними договорами від 12 грудня 2011 року, який був укладений ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» в частині відступлення прав за іпотечним договором б/н від 30 березня 2007 року, укладеного між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що жодних прав позивача, як боржника, оспорюваними договорами порушено не було, оскільки законом не вимагається отримання його згоди на укладення таких договорів. Ухваленням судового рішення про стягнення заборгованості не припинило зобов'язань позивача по погашення боргу і позивач звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення норми матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків викладених у рішенні суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні позову суд визнав пропущеним строк позовної давності, хоча дане твердження не відповідає обставинам справи, не обґрунтоване судом і не підтверджено доказами.
Судом не застосовано закон який підлягав застосуванню (Закон України «Про виконавче провадження» та ЦПК України), що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового.
Не враховано, що на момент укладення договору факторингу та договору відступлення прав за іпотечними договорами від 12 грудня 2011 року, правовідносин між заявником та АКІБ «УкрСиббанк» ґрунтуються вже не на підставі кредитного договору, а на підставі рішення суду, відповідно цивільно - правові відносини змінилися на адміністративні.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» не погодився з її аргументами вказавши, що прийняттям рішення Староміським районним судом м. Вінниці, зобов'язання ОСОБА_3 не припинились і укладеними договорами його права не порушуються.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Кей-Колект», перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не повністю відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
30 березня 2007 року між позивачем та відповідачем були укладені кредитні договори за №№11135930000 та 11135929000 та пов'язані з ними договір іпотеки від 30 березня 2007 року та договори поруки за №№ 105711 та 105710.
Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2008 року повністю задоволено позов АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, стягнуто солідарно на користь позивача заборгованість в сумі 1 873 371 грн. 83 коп., яка виникла станом на 21.11.2008 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - 83/100 часток вбудовано-прибудованих приміщень магазину «Птиця», що по провулку К. Маркса, 22 в м. Вінниці, що складається з приміщень на 1 поверсі: №71-2, №71-15, з приміщень №71-17 по приміщення №71-31; підвальної частини площею 151,7 кв.м.; загальною площею частини приміщень 477,9 кв.м., надано АКІБ «УкрСиббанк» право продажу предмету іпотеки від свого імені будь-яким третім особам; право на отримання будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки та надано банку в управління предмет іпотеки на період до його реалізації.
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», відповідно до Договору факторингу № 1 та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до боржників і гарантів.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2012 року, справа №232/880/12 було задоволено заяву ТзОВ «Кей-Колект» та замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТзОВ «Кей-Колект» по виконанню виконавчого листа 2-1896/08 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитними договорами.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, правильно застосувавши положення ст.ст. 512, 516 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані договори складені, підписані відповідно до вимог діючого на момент вчинення правочину законодавства. Жодних належних та допустимих доказів на спростування наведеного позивачем не надано, а, отже, підстави для визнання їх частково недійсними відсутні.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Коллект» мали право укладати договір факторингу №1 та договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 12 грудня 2011 року в частині позивача.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Оспорюваними договорами, а також законом не заборонено кредитору (стягувачу) укладати договір факторингу та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, не заборонено це і на стадії виконання рішення суду, а тому вказані правочини є правомірними.
Позивачем не доведено наявність підстав для задоволення позову та порушення укладеними договорами його прав або законних інтересів, що також є підставою для відмови у позові, оскільки суд, відповідно до ст. 4 ЦПК України, захищає порушене право.
Суд першої інстанції з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і закон, який їх регулює, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
У той же час, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову як по суті, так і у зв'язку з пропуском строку позовної давності, що є незаконним.
Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у п. 11 постанови № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», звертав увагу судів, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Встановивши, що позовні вимоги про визнання частково недійсними договору факторингу та договору відступлення прав за іпотечними договорами є необґрунтованими та незаконними, суд першої інстанції відмовляючи у позові з цих підстав, помилково застосував наслідки спливу строку позовної давності та відмовив у позові також і з підстав пропуску строку позовної давності.
Інші аргументи апеляційної скарги не є суттєвими, не спростовують правильні по суті висновки суду першої інстанції та не вказують на неправильність його рішення, а тому не потребують детального аналізу та мотивів їх відхилення.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови в задоволення позову на пропуск позивачем строку позовної давності.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року змінити.
Виключити із мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови в задоволенні позову на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду з позовом.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис ОСОБА_2
Судді: підпис ОСОБА_5
підпис ОСОБА_6
Згідно з оригіналом
Головуючий А.Ю. Зайцев
Повний текст постанови складено 14 грудня 2018 року