29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" грудня 2018 р. Справа № 924/882/18
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з додатковою відповідальністю “Кам'янець-Подільський електромеханічний завод”, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області
до державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№58)”, м. Ізяслав Хмельницької області
про визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - згідно з ордером №013685 від 31.10.2018 р.
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреністю №24 від 26.10.2018 р.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: товариство з додатковою відповідальністю “Кам'янець-Подільський електромеханічний завод”, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області звернулося з позовом до державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№58)”, м. Ізяслав Хмельницької області, в якому просить визнати право власності на ливарну машину А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт.; витребувати майно з чужого незаконного володіння - ливарну машину А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт.
Ухвалою суду від 12.10.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Підготовче засідання 01.11.2018 р., 14.11.2018 р. відкладалось.
Ухвалою суду від 27.11.2018 р. відмовлено у клопотаннях позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням (від 11.11.2018 р.) та про виклик і допит в якості свідка ОСОБА_3 (від 27.11.2018 р.), закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 05 грудня 2018 р.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі договору оренди обладнання №3р/б від 25.06.2007 р. відповідно до акту приймання-передачі від 25.06.2007 р. позивачем передано відповідачу ливарну машину А711А07. Однак на вимогу повернути зазначене майно відповідач останнє не повернув. Як на правову підставу позовних вимог посилається на положення ст. ст. 387, 392, 397 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 24.10.2018 р.) позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх безпідставність та те, що позивачем не доведено передання майна - ливарної машини А711А07 відповідачу.
Позивач у відповіді на відзив (від 11.11.2018 р.) зазначив, що акт прийому-передачі обладнання окремо не складався, оскільки в додатку №1 до договору оренди відображено факт передачі обладнання та індивідуальні ознаки, що за своєю суттю і є актом приймання-передачі ливарної машини. Вважає, що вимога позивача про повернення машини фактично є письмовим повідомленням про намір розірвати договір оренди. Зауважив, що у листуванні відповідач не відмовлявся передати ливарну машину та не заперечував про її наявність у нього.
Відповідач у поясненнях (від 08-09.11.2018 р.) з огляду на зміст наданих ним довідок від 24.10.2018 р. №20 та №21 робить висновок про відсутність та недійсність договору оренди від 25.06.2007 р., відсутність даних у відповідача про ливарну машину, тобто відсутність обставин, які входять до предмету доказування. Лист відповідача №951 від 23.02.2016 р. про необхідність надання документів на ливарну машину вважає неналежним доказом, оскільки останній не відповідає ст. 76 ГПК України.
Відповідач у запереченнях (від 23.11.2018 р.) звернув увагу на те, що факт прийому-передачі обладнання не доведений. Посилаючись на відсутність у позивача правовстановлюючих документів, вважає, що права на укладення договору оренди у нього не було. Повідомляє, що оплат орендної плати за договором не проводилось. Звернув увагу на відсутність у договорі оренди необхідних умов, вважає, що договір не укладений, не настали правові наслідки по ньому. Вважає, що інструкція з експлуатації не є документом, який посвідчує право власності на певне технічне обладнання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на підстави, зазначені у відзиві на позов, поясненнях та запереченнях.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Відповідно до наданого в матеріали справи договору оренди обладнання №3 р/б (далі - договір) від 25.06.2007 р. між відкритим акціонерним товариством "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" (орендодавець) та державним підприємством "Замкова виправна колонія №58" (орендар) орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування обладнання в кількості і номенклатурі згідно додатку до даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 2.1 договору відповідно до додатку обладнання, що передається в оренду, використовується тільки для виробничих потреб.
У п. 3.1 договору зазначено, що обладнання, яке орендується, має бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 10 днів з моменту підписання даного договору.
Передача обладнання в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом передачі приймання (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 4.1 договору обладнання, що орендується, вважається переданим орендареві з моменту підписання акта передачі-приймання.
Орендна плата за обладнання, що орендується, сплачується орендарем до 10 числа місяця слідуючого за звітним згідно розрахунку, наданого орендодавцем шляхом виготовлення ливарних виробів по замовленню орендодавця. Орендна плата сплачується орендарем лише після на лаштування та використання обладнання, зазначеного в п. 1.1 даного договору (п. п. 5.1, 5.2 договору).
Пунктом 8.1 договору передбачено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 2 днів здати обладнання, що орендується, орендодавцю за актом передачі-приймання.
Повернення обладнання, що орендується, здійснюється відповідними фахівцями сторін (п. 8.2 договору).
За умовами п. 8.4 договору обладнання повертається за письмовою вимогою орендодавця (п. 8.4 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007 р. (п. 10.1 договору).
Відповідно до п. 10.2 договору якщо до закінчення строку, зазначеного в п. 10.1 даного договору, жодна зі сторін не направить на адресу іншої сторони письмове повідомлення про намір розірвати договір, договір вважається продовженим на тих самих умовах та на той самий термін та автоматично пролонгується на наступні роки.
У р. 11 договору "Додатки до договору" сторони погодили, що до даного договору додається: акт передачі обладнання, що орендується.
До договору надано додаток №1 "Перелік обладнання, що передається в оренду ДП "Замкова виправна колонія №58", в якому зазначено: ливарна машина А711А07 інв. № 3334, заводський №2034 в кількості 1 шт.
Згідно з протоколом від 20.10.2010 р. №17 позачергових загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" було вирішено, зокрема затвердити передавальний акт з припинення ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" внаслідок його реорганізації шляхом перетворення у товариство з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод".
Відповідно до протоколу від 20.10.2010 р. №1 установчих зборів засновників (учасників) товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" вирішено, з-поміж іншого, створити товариство з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та затвердити статут товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод".
У листі (від 23.02.2016 р. №951), адресованому позивачу, підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58) інформувало, що на підприємстві є в наявності ливарна машина моделі А711103. Однак на неї відсутні будь-які документи, що підтверджують її походження та приналежність. Для вирішення питання необхідно надати документи, які підтверджують право власності позивача на дану машину та документи на прийом-передачу її для підприємства.
Позивач звернувся до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з листом (від 07.02.2017 р. №28/24), в якому повідомляв, що в червні 2007 року ним була передана ливарна машина моделі А 711А07 інв. № 3334 в Ізяславську виправну колонію № 58 для співпраці по виготовленню ливарних деталей з кольорового литва. Так як робота виявилась непростою і виникли складності, пов'язані із специфікою і підготовкою персоналу, договір не був підписаний. Зазначив, що ливарна машина моделі А711А07 інв. № 3334 на даний час знаходиться на балансі заводу. Вся технічна документація (паспорт, акт вводу в експлуатацію) зберігається у відповідній справі. Документів про підтвердження власності на машину в Ізяславської виправної колонії №58 ніяких немає. Повідомив, що на усні і письмові звернення до керівництва колонії позивач одержав відповідь, що ливарну машину моделі А711А07 інв. №3334 поставили на баланс колонії без вхідних документів на підставі фактичної наявності при проведенні інвентаризації. Просив дати вказівку відповідним службам прийняти рішення про повернення ливарної машини моделі А711А07 інв. № 3334 власнику.
Листом (від 02.03.2017 р. №1148) Центрально-західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повідомило, що для вирішення питання щодо повернення ливарної машини моделі А711А07 слід надати до управління правовстановлюючі документи на ливарну машину та акт прийому-передачі.
У листі (від 05.04.2017 р. №7/2062-17) Центрально-західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції зазначило, що для вирішення питання необхідно надати до управління документи, що посвідчують право власності або право законного користування на обладнання, з відповідними актами прийому-передачі.
Позивач у листі (від 12.02.2018 р. №44/22), адресованому Центрально-західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, посилаючись на відповідь №1148 від 02.03.2017 р., звернувся із проханням розглянути можливість повернення обладнання з урахуванням доданих ним документів.
ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№58)” листом від 23.02.2018 р. №672 у зв'язку з відсутністю документів просило для вирішення питання прибути до державного підприємства з оригіналами документів.
У матеріали справи позивачем надано копію акта приймання-передачі основних засобів №07/05 від 30.05.1990 р., затвердженого керівником К-ПЕМЗ, в якому зазначена ливарна машина А711А07, інвентарний №3334, заводський №2034, рік випуску - 1990, дата введення в експлуатацію - 05.90, копію інструкції з експлуатації машини автоматизованої для лиття під тиском А711А07.00.000, карточку основних засобів по інв. номеру 3334 від 11.07.2018 р. ТДВ "К-ПЕМЗ" (машина ливарна, дата вводу 01.08.00, балансова вартість - 110793,40 грн.).
Також надано заяву від 21.11.2018 р., в якій ОСОБА_4 підтвердив те, що йому відомо, що в 2007 році ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" передав на підприємство Замкової виправної колонії №58 ливарну машину моделі А711А07. Зазначив, що ці обставини йому відомі, оскільки в 2007 році він перебував на посаді начальника Замкової виправної колонії №58.
Відповідачем надано довідку (від 24.10.2018 р. №20) про те, що згідно наявних відомостей журналів реєстрації господарських договорів по виробництву за №6154 з 03.01.2012 р. - 17.03.2014 р., №6830 з 20.03.2014 р. - 29.12.2017 р., №7816 з 01.01.2018 р. на виконанні відсутній договір №3 р/б від 25.06.2007 р. про оренду обладнання між ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та ДП "Замкова виправна колонія №58", а також довідку (від 24.10.2018 р. №21) про те, що в облікових документах підприємства відсутні відомості про ливарну машину А711А07, заводський №2034.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на ливарну машину А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт. та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на неповернення відповідачем майна, яке було передано йому згідно з договором оренди обладнання №3р/б від 25.06.2007 р.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на ливарну машину А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт., обґрунтовуючи позовні вимоги приписами ст. 392 ЦК України.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності.
Таким чином, захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.
При цьому передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Також позивач у позові просить витребувати ливарну машину А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт. з чужого незаконного володіння.
Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 388 цього Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.
Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача необхідно урахувати всі умови, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, а саме:
1) власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю;
2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи;
3) майно, яке підлягає віндикації, повинно бути індивідуально визначеним;
4) віндикаційний позов має недоговірний характер і спрямований на захист речових прав;
5) між позивачем і відповідачем немає договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
В обґрунтування позовних вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння позивач посилається на неповернення відповідачем майна - ливарної машини А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт., у зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено належності йому права власності чи права користування цим майном, та передання цього майна відповідачу згідно з договором оренди.
Позивач стверджує, що ним на підставі акту від 25.06.2007 р. до договору від 25.06.2007 р. було передано відповідачу ливарну машину А711А07 інв. № 3334, заводський №2034 в кількості 1 шт., у підтвердження чого посилається на додаток №1 "Перелік обладнання, що передається в оренду ДП "Замкова виправна колонія №58" як на акт, що свідчить про приймання-передання відповідного майна за договором.
Однак суд не може погодитися з вищезазначеними доводами позивача з огляду на умови самого договору від 25.06.2007 р., на який посилається позивач, а саме: п. 1.1, яким передбачена наявність додатку до договору, в якому визначається кількість та номенклатура обладнання, п. 3.2, яким передбачено, що передання обладнання в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом передачі-приймання, п. 4.1, за яким обладнання вважається переданим орендареві з моменту підписання акту передачі-приймання, п. 11.1, згідно з яким до договору додається акт передачі обладнання, що орендується.
У зв'язку із зазначеним суд доходить висновку, що наданий позивачем №1 "Перелік обладнання, що передається в оренду ДП "Замкова виправна колонія №58" є додатком до договору, який передбачений п. 1.1 договору, однак не є актом передачі-приймання, наявність якого передбачена п. п. 3.2, 4.1, 11.1 договору.
Також судом критично оцінюються посилання позивача на пояснення ОСОБА_3, зазначені у заяві від 21.11.2018 р., на підтвердження передання відповідачу у 2007 році спірного майна, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому інших належних та допустимих доказів передання спірного майна відповідачу як на підставі договору, так і в бездоговірному порядку суду не подано.
Позивач в обґрунтування наявності у відповідача спірного майна посилається також на лист (від 23.02.2016 р. №951) підприємства Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58). Однак, як убачається зі змісту цього листа, у ньому вказано про наявність ливарної машини моделі А711103, тоді як позивач заявляє позовні вимоги про витребування ливарної машини А711А07.
Таким чином, позивачем не подано належних, допустимих та достатніх доказів передання відповідачу чи заволодіння відповідачем в інший спосіб спірним майном, як і володіння та користування ним.
Крім того, з приводу доводів позивача щодо належності йому спірного майна на праві власності, що підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі основних засобів №07/05 від 30.05.1990 р., карточкою основних засобів по інв. номеру 3334 від 11.07.2018 р. ТДВ "К-ПЕМЗ", суд зауважує, що доказів, які би підтверджували невизнання чи оспорювання відповідачем права власності позивача на машину суду не подано.
Враховуючи посилання відповідача на наявність між сторонами договору оренди від 25.06.2007 р., судом береться до уваги правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 р. у справі №3-191гс14, згідно з якою застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17, відповідно до якої важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
При цьому, враховуючи правило "власність зобов'язує", судом звертається увага на те, що позивачем протягом тривалого часу не вчинялися дії щодо з'ясування місця перебування спірного майна.
Щодо тверджень відповідача про те, що договір оренди обладнання №3 р/б від 25.06.2007 р. недійсний з огляду на відсутність реєстрації цього договору на підприємстві відповідача та відсутність таких реквізитів як погодження з відповідними службами відповідача, судом оцінюється критично, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Судом враховується, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач, звертаючись до суду з позовом не подав належних, допустимих та достатніх доказів для підтвердження наявності правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності та положення законодавства, позовні вимоги про визнання права власності на ливарну машину А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт. та про витребування майна з чужого незаконного володіння - ливарної машини А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт. задоволенню не підлягають.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові товариства з додатковою відповідальністю “Кам'янець-Подільський електромеханічний завод”, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Хмельницьке шосе, буд. 32 (код 00213807) до державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№58)”, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Гагаріна, буд. 2 (код 08681028) про визнання права власності на ливарну машину А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт.; витребування майна з чужого незаконного володіння - ливарної машини А711А07 інвентаризаційний номер 3334 заводський №2034 в кількості 1 шт., відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 14.12.2018 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Хмельницьке шосе, 32), 3 - відповідачу (30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 2). Всім рек. з пов. про вруч.