"10" грудня 2018 р. Справа № 916/2250/18
Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності № 14-206 від 26.10.2018р.
від відповідача: ОСОБА_2 згідно довіреності № 01-05.1/856 від 29.10.2018р,
розглянувши справу №916/2250/18 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6) до Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області (68001, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Торгова,2А) про стягнення 28256,08грн., з яких 24924,20грн. пені, 3 331,88грн. три проценти річних,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Іллічівськтеплоенерго» було укладено договір №4006/15-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу. На підставі рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 10.06.2016р. Комунальне підприємство «Іллівськтеплоенерго» було перейменовано у Комунальне підприємство «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області, яке є правонаступником майна, усіх прав га обов'язків КП «Іллічівськтеплоенерго». Позивач зазначає, що на виконання умов договору, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 29 284 680,24 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. ОСОБА_1, як стверджує позивач, відповідачем у порушення вимог п.6.1. спірного договору оплату за переданий газ здійснено несвоєчасно та останній виконав зобов'язання не у строк визначений договором, у зв'язку із чим позивач з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу нарахував відповідачу пеню у розмірі 24924,20грн. та три проценти річних у розмірі 3 331,88грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, подав відзив на позов за вх.№22495/18 від 05.11.2018р., де визнає факт отримання від позивача газу за договором №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. та зазначає про те, що природний газ поставлений позивачем в період з січня по грудень 2015р. включно на суму зазначену позивачем у позові був оплачений відповідачем у повному обсязі, остаточний рахунок за отриманий газ було здійснено 03.02.2016р., що підтверджується розрахунком наданим позивачем. Відповідач посилаючись на ч.3 ст.7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», стверджує що в останнього відсутнє зобов'язання перед позивачем по сплаті пені та трьох процентів річних, оскільки останні у разі їх нарахування підлягають списанню з дня набрання чинності зазначеного закону, а саме з 30.11.2016р., за умовою погашення суми основного боргу до зазначеної дати. Так як погашення суми основного боргу мало місце 03.02.2016р., відповідач вважає, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими.
Позивач у відповіді на відзив від 04.12.20018р. за вх.№258127/18 вказує, що законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, та порядок списання останніх, що передбачено положеннями ст.ст.1-3 Закону №1730-VIII від 03.11.2016р., виходячи з аналізу яких випливає, що учасниками процедури врегулюванні заборгованості (яка включає у себе і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром. Крім того, позивач посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 якою затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", вказує, що матеріали справи не містять доказів включення Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому вважає, що застосування ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII до відповідача є неправомірним.
10.12.2018р. за вх.№25481/18 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якій посилається на постанову від 07.02.2018р. Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №927/1152/16, та зазначає про те, що застосування приписів ч. З ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом №1730-VIII від 03.11.2016р., зокрема відмічає, що виконання даної норми не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2018р. відкрито провадження у справі №916/2250/18, ухвалено розглядати справу №916/2250/18 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 19.11.2018р. о 11год.00хв.
В судовому засіданні 19.11.2018р. оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 10.12.2018р. о 10год.00хв.
Ухвалою суду від 19.11.2018р. виправлено описку в ухвалі суду від 18.10.2018р. та викладено п.п.2, 3 резолютивної частини ухвали суду від 18.10.2018р. у наступному змісті: “2. Розглядати справу №916/2250/18 в порядку спрощеного позовного провадження. 3. Призначити розгляд справи по суті у засіданні суду на “ 19” листопада 2018р. об 11год.00хв.”.
Клопотання позивача за вх.№23742/18 від 19.11.2018р. про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, судом було задоволено.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
27.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Іллічівськтеплоенерго» (покупець) був укладений договір №4006/15-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п.2.1. договору купівлі-продажу природного газу №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 27 131 тис. куб. м. (двадцять сім мільйонів сто тридцять одна тис. куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3. договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р.).
Згідно п.5.2. договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (одна тисяча триста дев'ять грн. 20 коп.).
Як передбачено п.6.1. договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 5.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.1., 7.2. договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р.)
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р., а в розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р.).
Додатковою угодою №1 від 27.03.2015р. до договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. з 01.04.2015р. пункт 5.2. договору викладено у наступній редакції: «ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2495,25 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2 994,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири)грн. 30коп.»
Додатковою угодою №2 від 27.11.2014р. до договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. сторони, з метою проведення розрахунків відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 №20, уклали дану додаткову угоду про наступне: Пункт 6.3 Договору додати абзацом в наступній редакції: «Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.»
Додатковою угодою №3 від 28.07.2015р. до договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. доповнено п.6.3 статті 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» абзацами в наступній редакції: «За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.»
Додатковою угодою №4 від 30.07.2015р. до договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. викладено з 01.07.2015р. пункт 5.2. статті 5 «Ціна газу» Договору у наступній редакції: Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2 994,30 грн., в тому числі: тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 435,20 грн., крім того ПДВ - 20% - 87,04 грн., всього з ПДВ - 522,24 грн. (п'ятсот двадцять дві гривні 24 коп.); тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 228,30грн. (в т.ч. вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), крім того ПДВ - 20% -45,66 грн., всього з ПДВ - 273,96 грн. (двісті сімдесят три гривні 96 коп.); збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ ( 2%) - 35,92 грн, крім того ПДВ - 20% - 7,18 грн., всього з ПДВ - 43,10 грн. Ціна за 1000 куб. м природного газу, як товару, становить 1795,83грн., крім того ПДВ - 20% - 359,17 грн., всього з ПДВ - 2 155,00 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 495,25 грн., крім того ПДВ - 20%.-499,05 грн., всього з ПДВ - 2 994,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 30 коп.)»
Додатковою угодою №5 від 19.10.2015р. до договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. з 01.10.2015р. викладено п.5.2. статті 5 «Ціна газу» Договору у наступній редакції: Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1770,74грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тариф на транспортування і розподіл природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%; податку на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10грн., крім того ПДВ - 20% - 137,82грн., всього з ПДВ - 826,92грн.(вісімсот двадцять шість гривень 92коп.). В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05грн., всього з ПДВ - 2994,30грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн.30коп.)»
На підтвердження фактичного отримання відповідачем газу позивач подав акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р. на суму 3785250,68грн., 28.02.2015р. на суму 2753591,98грн., 31.03.2015р. на суму 2273940,31грн., 30.04.2015р. на суму 1919558,89грн., 31.10.2015р. на суму 2884603,81грн., 30.11.2015р. на суму 6730647,42грн., 31.12.2015р. на суму 8937087,21грн.
В підтвердження проведених оплат по договору №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. позивач подав виписку по рахунку з контрагентом - КП «Іллічівськтеплоенерго» за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, судом встановлено, що в період з січня по грудень 2015р. включно позивач за договором №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 29 284 680,24 грн., за який відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно.
Як вбачається з матеріалів справи, за зобов'язаннями, що виникли за січень 2015 року в сумі 3785250,68грн., відповідач розрахувався 26.02.2015р.; за зобов'язаннями, що виникли за лютий 2015 року в сумі 2753591,92грн., відповідач розрахувався 19.03.2015р.; за зобов'язаннями, що виникли за березень 2015р. в сумі 2273940,31грн., відповідач розрахувався 15.04.2015р.; за зобов'язаннями, що виникли за квітень 2015р. в сумі 1919558,89грн., відповідач розрахувався 15.05.2015р.; за зобов'язаннями, що виникли за жовтень 2015р. в сумі 2884603,81грн., відповідач розрахувався 27.11.2015р.; за зобов'язаннями, що виникли за листопад 2014р. у сумі 6730647,42грн., відповідач розрахувався 24.12.2015р. та за зобов'язаннями, що виникли за грудень 2014р. в сумі 8937087,21грн., відповідач розрахувався 03.02.2016р.
З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов'язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 24924,20грн., три проценти річних у розмірі 3 331,88грн.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 4 ст.230 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, основна сума боргу відповідачем у повному обсязі погашена 03.02.2016р., що підтверджується наданим позивачем розрахунком, та не спростовано, а підтверджено відповідачем.
Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 № 1730-VIII, набрав чинності 30.11.2016.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Пунктом 1.2. договору купівлі-продажу природного газу №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р., передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Згідно п.2.1 статуту КП “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області, вбачається, що підприємство створене з метою здійснення господарської діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів теплової енергією, комунальними послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води у сфері теплопостачання.
Згідно з випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 05.11.2018р. основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пару, гарячої води та кондиційованого повітря.
Отже, поставлений за цим договором природний газ було використано відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії, чого сторони не заперечують.
Водночас ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII, врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, та передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, оскільки встановлено те, що основна сума боргу відповідачем була погашена до набрання законної сили Закону (03.11.2016 № 1730-VIII), то є помилковими доводи позивача, щодо обґрунтованості правових підстав для нарахування відповідачу пені та трьох процентів річних за порушення умов п.6.1 договору.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №4006/15-ТЕ-23 від 27.11.2014р. за спожитий природний газ, який використаний відповідачем для виробництва теплової енергії, що споживається населенням, була погашена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" тобто до 30.11.2016, тому суд вважає, що в силу вимог частини 3 статті 7 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р. пеня, інфляційні нарахування та проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Доводи позивача в частині того, що відповідач немає право на списання заборгованості та нарахувань, що передбачено положеннями ст.ст.1-3 Закону №1730-VIII від 03.11.2016р., оскільки останній не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно з вимогами зазначеного закону та не включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, судом не взяті до уваги з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), яким визначено механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, за змістом пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Частиною 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд доходить до висновку, що частина 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Даних висновків суд дійшов з врахуванням судової практики викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі 916/3054/16.
У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28256,08грн., з яких 24924,20грн. пені, 3331,88грн. три проценти річних є необґрунтованими, тому суд відмовляє у їх задоволенні в повній мірі.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1762грн., які в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позову Публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) повністю.
2. Понесені Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1762грн. покладаються на платника.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14 грудня 2018 р.
Суддя І.А. Малярчук