вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/216/18
Справа № 356/385/18
Р І Ш Е Н Н Я (заочне)
13.12.2018 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р. М.
За участю секретаря Настич Н. А.
Представника позивача Верес Л. О.
Представника третьої особи Калюжної Н. Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
До Березанського міського суду звернувся виконавчий комітет Березанської міської ради з позовом до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2018 року по АДРЕСА_1 було виявлено малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без супроводу батьків. Мати дитини - ОСОБА_3, залишила малолітнього сина, вибула в невідомому напрямку, не проявляючи материнського піклування про нього, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. 05.07.2018 року малолітній ОСОБА_4 влаштований до КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» для отримання необхідних медичних документів для подальшого влаштування у КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка». За час перебування дитини в лікарні мати жодного разу не звернулась до служби у справах дітей, долею дитини не цікавиться, за місцем своєї реєстрації остання не проживає та її місце перебування невідоме. Відтак, позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідачки аліменти на користь дитини в розмірі не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, та перераховувати кошти на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, в ньому наведених, просила задовольнити.
Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечувала.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, а саме поштою рекомендованим листом з повідомленням, повістки надсилались за місцем реєстрації відповідачки, яке співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило (а.с.24,41,42).
Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин, суд прийняв рішення про заочний розгляд за наявними матеріалами відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач проти такого порядку не заперечував, а належним чином повідомлений відповідач в судове засідання повторно не з'явився, не повідомив причини своєї неявки та не подав відзив.
Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2, виданим Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 112, а також повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 05.07.2018 року за № 00020495996 (а.с.7,8-9).
05.07.2018 року інспектором ювенальної превенції, лейтенантом поліції Березанського ВП ОСОБА_6 було складено акт, у відповідності до якого в день складення акту близько 11 години 20 хвилин по АДРЕСА_1 був виявлений малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитину доставлено до Березанської міської лікарні за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Михайлівська, 50 (а.с.11).
У відповідності до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09.03.2017 року № 94, місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Разом з тим, згідно акту обстеження умов проживання від 06.07.2018 року, умови проживання за вказаною адресою обстежити не вдалося, а зі слів сусіда ОСОБА_7 - ОСОБА_3 тут не проживає (а.с.12).
У відповідності до висновку про доцільність позбавлення громадянки ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого рішенням виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області від 20.07.2018 року за № 172, мати малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_3 залишила сина, вибула у невідомому напрямку, не проявляючи материнського піклування про нього, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, долею дитини не цікавиться. На разі за адресо місця реєстрації не проживає, місце її перебування невідоме. Батько дитини - ОСОБА_5 записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00020495996 від 05.07.2018 року. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04.07.2016 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Відтак, орган опіки та піклування Березанської міської ради вважає доцільним позбавити громадянку ОСОБА_3 батьківським прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-15,27-28).
За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини
Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, як визначено ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
За правилами ст. 163 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
При цьому, за правилами, встановленими ч. 5 ст. 19 СК України, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, пов'язаного із захистом сімейних прав та інтересів, зокрема, про позбавлення батьківських прав.
Як роз'яснено пунктами 15-16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Так, обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 180 СК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
За правилами ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Як визначено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 залишила свого малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без батьківського піклування та вибула у невідомому напрямку, фактично самоусунувшись від виконання батьківських обов'язків, тривалий час не цікавиться його долею, не забезпечує сину необхідних умов для його проживання, харчування, медичного догляду та лікування, не дбає про його моральний розвиток, відтак, свідомо ухиляється від виховання дитини та нехтує своїми батьківськими обов'язками.
За таких обставин, враховуючи наданий суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення громадянки ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, систематичність та свідомий характер невиконання нею батьківських обов'язків, що є наслідком винної поведінки, суд вважає за необхідне з метою захисту інтересів малолітньої дитини задовольнити заявлені позовні вимоги щодо позбавлення відповідачки батьківських прав.
Приймаючи до уваги всі обставини та оцінивши подані суду докази, враховуючи положення ст. 166, 180-183 СК України, суд вважає за необхідне одночасно з позбавленням батьківських прав стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітнього сина.
При вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує, що відповідачка залишила дитину без батьківського піклування та вибула у невідомому напрямку, будь-якої участі в матеріальному забезпеченні дитини не приймає.
Будь-яких інших доказів на підтвердження існування обставин, що впливають на розмір аліментів, суду надано не було та в судовому засіданні їх не встановлено.
Виходячи з правового аналізу положень ст.ст. 166, 181 СК України, законодавством встановлено два способи присудження аліментів на утримання дитини за рішенням суду, а саме у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, виходячи з наданих суду доказів та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення аліментів підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі ? частини всіх видів доходів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Положеннями ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. А відтак, вимога позивача підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 13.07.2018 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 19, 150, 152, 155, 160-161, 164-165 СК України, ст.ст. 15-16, 29, 55, 58, 60 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12-13, 76-81, 83, 141, 258-259, 264-266, 268, 352, 354 ЦПК України,
Позов виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) аліменти на утримання її малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13.07.2018 року, які перераховувати на особистий рахунок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, № НОМЕР_3, відкритий у відділенні Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя Р. М. Лялик