Постанова
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 676/4409/17-ц
провадження № 61-37029св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року у складі суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про виселення з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Зазначав, що через неналежне виконання умов кредитного договору рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2015 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 59 694,18 доларів США. На виконання цього рішення було відкрито виконавче провадження, накладено арешт та звернуто стягнення на передане в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» домоволодіння АДРЕСА_1, проведено електронні торги, переможцем яких визнано його. Він зареєстрував право власності на спірне домоволодіння. Оскільки відповідач, який проживає в спірному будинку, добровільно відмовляється від виселення, ОСОБА_1 просив виселити його з належного йому на праві власності будинковолодіння.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що домоволодіння АДРЕСА_1 було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення, однак у зв'язку з тим, що позивач не зазначив в позовній заяві приміщення, яке може бути надане відповідачу відповідно до статті 132-2 ЖК України, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Ухвалено виселити ОСОБА_2 із будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірне домоволодіння ОСОБА_2 було придбано за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного жилого приміщення, тому допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК України).
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що він у судовому порядку оскаржує результати проведення прилюдних торгів з реалізації домоволодіння АДРЕСА_1, а тому суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі до вирішення іншої. В будинку проживають також його дружина та син, яких не залучено до участі у справі.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що 22 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 75 тис. доларів США строком до 21 січня 2033 року. Відповідно до пункту 1.4 зазначеного договору цільове призначення кредиту - купівля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Цього ж дня на забезпечення зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок з підвалом та гаражем, земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Через неналежне виконання умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 серпня 2015 року позовну заяву задоволено. В подальшому відкрито виконавче провадження №49212098 з виконання виконавчого листа Кам'янець-Подільського міськрайонного суду №676/8995/14-ц від 18 серпня 2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у сумі 59 694 долари 18 центів США, накладено арешт та звернуто стягнення на передане в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» майно: АДРЕСА_1.
18 квітня 2017 року проведені прилюдні торги із реалізації заставного. 14 липня 2017 року на підставі акта проведених прилюдних торгів нерухомого майна приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Відповідно до положень частини четвертої статті 109 ЖК Українивиселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.
Встановивши, що спірне домоволодіння ОСОБА_2 придбано за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного жилого приміщення, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що за таких обставин допускається виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.
Доводи касаційної скарги щодо обов'язку суду зупинити провадження у цій справі до вирішення іншої, в якій заявник оспорює результати проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, необхідно зазначити, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом 22 серпня 2017 року, а рішення у справі суд першої інстанції ухвалив 13 грудня 2017 року.
Таким чином, зупинення провадження у справі мало б наслідком порушення права позивача на розумні строки розгляду справи.
Не становлять підставу скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду й доводи касаційної скарги щодо не залучення до участі у справі дружини та сина відповідача, оскільки предметом позову є виселення ОСОБА_2, а питання щодо прав інших осіб на спірний будинок суд не вирішував, тому їх права оскаржуваним судовим рішенням не порушуються.
Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С.Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко
С. П.Штелик