Постанова
Іменем України
06 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 755/8599/17
провадження № 61-30521 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Асоціації українських банків на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року у складі судді
Желепа О. В.,
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обгрунтування вимог зазначив, що він є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому справа, в якій було прийнято рішення третейського суду, не підвідомча цьому суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_4 задоволено.
Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07 травня 2014 року у справі № 639/14 про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту у розмірі 1 332 240,96 грн, та третейський збір у розмірі 13 722,41 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року у прийнятті апеляційної скарги Асоціації українських банків відмовлено та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання щодо прав та обов'язків Асоціації українських банків у зазначеній справі судом не вирішувались, а посилання на порушення ділової репутації Асоціації українських банків скасуванням рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків є необгрунтованими, оскільки Асоціація українських банків не є учасником справи, а тому відсутній причинний зв'язок між скасуванням рішення третейського суду та порушенням ділової репутації Асоціації українських банків.
У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Асоціації українських банків, у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що апеляційний суд неправильно застосував положення статті 292 ЦПК України та не звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема суд не розглянув заяву Асоціації українських банків про залучення її до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги. Крім того, суд не надав належної оцінки доводам заявника про те, що скасування рішення третейського суду, який діє при Асоціації українських банківз посиланням на порушення Закону України «Про третейські суди» погіршує ділову репутацію заявника.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
25 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
07 травня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В. М. винесено рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 та
ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в солідарному порядку заборгованість у розмірі 1 332 240,96 грн та третейський збір у розмірі 13 722,41 грн.
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07 травня 2014 року, мотивуючи свої вимоги тим, що справа не підвідомча третейському суду.
Скасовуючи рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07 травня 2014 року, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 є споживачем послуг банку, у зв'язку з чим спір щодо стягнення заборгованості за кредитом не підвідомчий третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».
Ухвалою від 16 листопада 2017 року суд апеляційної інстанції відмовив у прийнятті апеляційної скарги Асоціації українських банків та повернув її заявнику.
Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
На стадії апеляційного провадження, при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участь у справі і вважає, що ухваленим судовим рішенням порушено її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіряє, чи дійсно мало місце порушення прав та обов'язків, такої особи, виходячи з оскаржуваного рішення, та в залежності від встановленого вчиняє відповідні процесуальні дії.
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участь у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги.
Повертаючи апеляційну скаргу Асоціації українських банків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що судом першої інстанції питання про права та обов'язки Асоціації українських банків не вирішувалося, вона не була стороною третейського розгляду, а тому суд обгрунтовано відмовив у прийнятті апеляційної скарги.
Щодо доводів касаційної скарги про ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки допущеним, на думку заявника, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, слід зазначити наступне.
У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду особами, які беруть участь у справі, є учасники третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, треті особи, а також представники цих осіб (частина друга статті 26 ЦПК України 2004 року).
Згідно з частиною першою статті 35 ЦПК України 2004 року треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у справі.
В цьому випадку, якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи (частина п'ята цієї статті).
З питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи що не залучення до участі у справі заявника як третьої особи, не вплинуло на його прав та обов'язки, не вирішення зазначеного питання у спосіб вчинення окремої процесуальної дії, не є підставою для скасування законного та обгрунтованого оскаржуваного судового рішення з формальних підстав
(частина друга статті 410 ЦПК України).
Твердження заявника про те, що скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків вплинуло на його ділову репутацію є неспроможними, оскільки не містять належного правового та доказового обгрунтування.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою, а тому касаційну скаргу Асоціації українських банків необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Асоціації українських банків залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник