Іменем України
13 грудня 2018 року
Київ
справа №623/1711/17
адміністративне провадження №К/9901/2218/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - Міноборони) на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року (суддя Винниченко П.П.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (судді Лях О.П., Яковенко М.М., Старосуд М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міноборони, Харківського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
25 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міноборони, Військкомату, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міноборони в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII);
- скасувати рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 25 протоколу від 26 травня 2017 року № 54;
- зобов'язати Міноборони прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення Військкомату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міноборони подати звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Військкомат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міноборони.
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області постановою від 31 серпня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково:
визнав протиправною відмову Міноборони в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII;
скасував рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 25 протоколу від 26 травня 2017 року № 54;
зобов'язав Міноборони прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII у відповідності з Порядком № 975 у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи, та надіслати вказане рішення Військкомату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;
зобов'язав Міноборони подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності;
зобов'язав Військкомат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міноборони;
в іншій частині в задоволенні позову відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оспорюване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідач зобов'язаний прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Міноборони не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нової постанов про відмову в задоволенні позову.
Указує на те, що днем встановлення інвалідності у розумінні підпункту 4 частини другої статті 4 Закону № 2011-XII та пункту 3 Порядку № 975 вважається дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності. Зазначає, що на час первинного встановлення позивачеві інвалідності (02 серпня 2011 року) діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499), проте суд зобов'язав Міноборони розглянути питання щодо призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Покликається на відсутність у позивача права на отримання спірної допомоги з огляду на встановлення йому інвалідності не з підстав захворювання або нещасного випадку, а з підстав поранення, та у строк, що перевищує три місяці після звільнення зі строкової служби.
Зазначає про подачу до Військкомату позивачем неповного пакету документів, що, на думку скаржника, унеможливлює визначення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Покликається на те, що повноваження щодо розгляду питань щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги належать до виключної компетенції розпорядника бюджетних коштів, яким є Міністерство. З огляду на це суд не вправі зобов'язати відповідний орган прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги.
Указує на відсутність належного обґрунтування необхідності встановлення в даному випадку судового контролю та надто стислі строки подання звіту про виконання судового рішення.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 у період з 31 березня 1983 року по 29 квітня 1985 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, у складі військової частини п/п НОМЕР_1 брав участь в бойових діях з 01 липня 1983 року по 29 квітня 1985 року (виконання інтернаціонального обов'язку) у Демократичній Республіці Афганістан, даний факт підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_2 , довідкою Ізюмсько-Борівського ОМВК Харківської області від 13 жовтня 2011 року № 290, архівною довідкою Федеральної державної казенної установи «Центральний архів Міністерства оборони РФ» від 26 червня 2013 року № 4/89043.
У 1984 році позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузію головного мозку), пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час виконання інтернаціонального обов'язку при перебуванні у країні (ДРА), де велись бойові дії, унаслідок чого надалі отримав інвалідність.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв оборони від 02 серпня 2011 року № 1349, встановлено, що отриманні ОСОБА_1 захворювання та поранення, ЗЧМТ, контузія, захворювання, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з Випискою із акта огляду МСЕК від 12 жовтня 2011 року серія 10 ААА № 608907 ОСОБА_1 первинно з 02 серпня 2011 року встановлено 3 групу інвалідності внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на строк до 01 вересня 2013 року.
З означених підстав ОСОБА_1 повторно з 01 серпня 2016 року встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 25 липня 2016 року серія 12ААА № 444387, на строк до 01 серпня 2018 року.
Позивач звернувся із заявою до відповідача - Військкомату, в якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги згідно з приписами статті 16 Закону № 2011-XII у зв'язку з установленням йому інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.
До вказаної заяви позивач додав усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 975.
Військкомат листом від 17 липня 2017 року № 1842/ВСЗ повідомив позивача, що Комісія Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби 26 травня 2017 року прийняла рішення, оформлене протоколом № 54, пункт 25, про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому 2 групи інвалідності, оскільки «…згідно з ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час первинного встановлення заявнику інвалідності, а також п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення, (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 499, одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний термін.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 р. № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.
ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін.
Також, заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.»
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Суди першої та апеляційної інстанцій в контексті встановлених обставин справи, за яких рішення щодо позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не приймав, з огляду на чинні на час встановлення йому ІІ групи інвалідності та звернення позивача за призначенням та виплатою такої допомоги положення Закону № 2011-XII та Порядку № 975 дійшли правильного висновку про протиправність та скасування рішення відповідача та звідси - про необхідність зобов'язання його призначити та виплатити таку допомогу.
Слід зазначити, що під поняттям «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
У зв'язку зі сказаним, потрібно зазначити також, що з метою упорядкування законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлення їм інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, визначення цієї допомоги виключно як виплати соціального характеру до Закону № 2011-ХІІ Законом України від 4 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон № 5040-VI) були внесені, зокрема, такі зміни: статтю 16 викладено в новій редакції, та доповнено цей Закон статтями 161- 164. У Прикінцевих положеннях Закону № 5040-VI встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Правові висновки, які суди поклали в основу своїх рішень ґрунтуються на фактичних підставах та вимогах закону, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу Міноборони слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко