Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 грудня 2018 р. Справа№200/11947/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 84507, Донецька область, м. Бахмут, пров. Щедрий, 7)
до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35)
про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувсь до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати спадщини у вигляді недоотриманої пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_2 в період з 1 липня 2014 року по 16 липня 2015 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити спадщину у вигляді недоотриманої пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_2 в період з 1 липня 2014 року по 16 липня 2015 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів щодо недоотриманої пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_2 в період з 1 липня 2014 року по 16 липня 2015 року .
Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/11947/18-а за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснив в повному обсязі виплату недоодержаної за життя спадкодавця пенсію за період з 1 липня 2014 року по 16 липня 2015 року на загальну суму 13857 грн. 59 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані у листі відповідача на його заяву щодо виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 у вказаний період не може свідчити про те, що виплата пенсії йому не припинялась, оскільки в частині здійснення пенсійних виплат Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» оперує поняттям припинення тільки на підставі норм статті 49 зазначеного Закону та на його думку, рішення про припинення виплати пенсії спадкодавця за його життя не приймалось.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, оскільки недоотримана пенсія позивачеві була виплачена в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того відповідачем зауважено, що у період з 1 липня 2014 року по 16 липня 2015 року, який заявлено позивачем у позовній заяві пенсіонер ОСОБА_2 на обліку управління не перебував. На підтвердження обставин, на яких ґрунтуються подані заперечення, відповідачем до суду надано інформацію з Центральної бази даних одержувачів пенсій.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВС № 942831, виданого Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області 6 вересня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що 28 листопада 2015 року в м. Горлівка Донецької області помер ОСОБА_2, про що Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 14 червня 2018 року було видано свідоцтво про смерть серії ІІ-НО № 033892.
17 липня 2018 року приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що спадкоємцем майна, що складається з недоодержаної пенсії за період з 1 липня 2014 року по 30 листопада 2015 року в загальній сумі 19245 грн. 68 коп., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 28 листопада 2015 року є його син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свідоцтво про право на спадщин було зареєстровано в Спадковому реєстрі 17 липня 2018 року, що підтверджується відповідним витягом № 52635449.
Також, судом встановлено, що позивач 17 липня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про виплату недоодержаної пенсії. Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, на підставі зазначеної заяви позивача відповідачем разовим дорученням здійснено виплату недоотриманої пенсії в сумі 5388 грн. 09 коп. за період, що не перевищує трьох років до дня звернення за отриманням пенсії, що було відображено у листі відповідача від 24 жовтня 2018 року № 1059/Б-19-01-09.
Спірним питанням у справі є обчислений відповідачем розмір недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, що підлягає виплаті за заявою позивача.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно преамбули до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-VI), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Як передбачено положеннями статті 52 зазначеного Закону, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до положень п. 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено Постановою від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.
Судом на підставі відомостей Інформаційного центру персоніфікованого обліку Центральної бази даних одержувачів пенсій було встановлено, що померлий пенсіонер ОСОБА_2 перебував на обліку управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки та останнє нарахування його пенсії було здійснено 4 серпня 2014 року в означеному управлінні.
Нормами статті 46 Закону № 1058-VI передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суд зауважує, що відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів, що померлим пенсіонером пенсійні виплати за період з 1 липня 2014 року по 16 липня 2015 року не були отримані з власної ініціативи. Натомість, загальновідомим, а відтак - таким, що відповідно до вимог статті 78 КАС України не підлягає доказуванню, є факт проведення антитерористичної операції на території міста Горлівки, що було підставою для припинення виплати пенсії на зазначених територіях. При цьому, відповідачем не заперечується факт перебування померлого пенсіонера на обліку управління та те, що в означений період пенсію померлому пенсіонеру за його життя виплачено не було.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
Відповідно до частини 3 статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що зазначене судове рішення ухвалюється не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача, а з підстав неможливості поновлення прав позивача в інший спосіб, ніж через судове рішення.
Отже, на підставі всіх доказів у їх сукупності та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо виплати недоотриманої пенсії за період з 1 липня 2014 року по 16 липня 2015 року, що включена до складу спадщини, є обґрунтованими та позов таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів щодо недоотриманої пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_2, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (надалі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (надалі - Порядок № 159).
Згідно з нормами статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії (довічне грошове утримання), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства суд доходить висновку, що вимога про нарахування компенсації за порушення встановлених строків виплати нарахованої пенсії належить безпосередньо пенсіонерові і не включена до складу спадщини. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було заявлено клопотання про звільнення його від сплату судового збору, яке обґрунтовано тим, що згідно відомостей Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС України від 1 жовтня 2018 року за період 4 квартал 2016 року по 2 квартал 2018 року він немає доходів та предметом даного позову є захист соціальних прав.
Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Нормами статті 133 КАС України, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці, батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів, одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про захист соціальних прав, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Отже, відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 84507, Донецька область, м. Бахмут, пров. Щедрий, 7) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобовязати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщину, у вигляді недоотриманої пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_2 за період з 1 липня 2014року по 16 липня 2015 року.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Задовольнити клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Звільнити позивача від сплати судового збору в адміністративній справі № 200/11947/18-а.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 13 грудня 2018 року. Повне судове рішення складено 13 грудня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.