Справа № 548/1905/18
Провадження № 2/548/745/18
30.11.2018 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Коновод О.В.
за участю секретаря судового засідання - Вовк М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_1, перебувала з відповідачем у реєстрованому шлюбі, який було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис № 03 від 11 січня 2005 року відділом Відділом РАЦС Хорольського РУЮ Полтавської області, що доводиться копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія І-КЕ № 124676.
Від шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 24.12.2014 року у справі № 548/2126/14-ц з відповідача щомісячно стягуються аліменти на користь позивача та на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п'ятсот) гривень щомісячно до досягнення сином повноліття.
Згідно з довідкою-розрахунком, наданої Хорольським РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області станом на 01.09.2018 року заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 згідно виконавчого листа № 548/2126/14-ц. виданого Хорольським райсудом 23 січня 2015 року, становить 50 417,00 гривень.
Таким чином, розмір аліментів, які стягуються на виконання рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24.12.2014 року у справі № 548/2126/14-ц, є недостатнім для гармонійного розвитку дитини та меншим від встановленого статтею 182 Сімейного кодексу України мінімального розміру.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилася, але в позовній заяві прохала про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився , але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК Українискладання рішення суду було відкладено на строк не більш як десять днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до п.п.1,2 ст.3, п.2 ст.6 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Згідно з п.1 ст.18, п.1,2 ст.27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обовязком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у звязку зі зміною матеріального чи сімейного стану. Погіршення чи поліпшення здоровя когось із них.
Відповідно до ч.2ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
Вирішуючи питання щодо зміни розміру аліментів, які мають стягуватись з відповідача, суд приймає до уваги, що через значні інфляційні процеси в Україні значно підвищилася вартість життя, відбулися зміни в законодавстві, сплачуваний відповідачем розмір аліментів є нижчим 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також судом враховано інтереси дитини, вік та здоровя дитини, а тому вищевказані обставини свідчать про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, зміна способу стягнення аліментів (у даному випадку з твердої суми на частку від заробітку (доходу) є правом позивача.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143 цс 13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Судом також звертається увага й на ті обставини, що відповідно до ч.5 ст.183 СК України розмір аліментів, які просить стягнути позивач ( 1/4 частка всіх видів доходів відповідача ) є мінімальним на одну дитину .
Аналізуючи зібрані по справі докази, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи вік та потреби дитини, те, що відповідач є працездатною особою, інших аліментних зобов'язань не має, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, та з врахуванням вищезазначеного вважає за можливе змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/4 частку заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, у відповідності до ст.ст.141, ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягають судові витрати по оплаті судового збору, оскільки позовні вимоги задоволені повністю, а позивач звільнена від сплати судових витрат .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180-182,184,192 СК України та ст.ст.12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, - задовольнити повністю.
Збільшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24.12.2014 року у справі № 548/2126/14-ц з відповідача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 ( п»ятсот) гривень щомісячно, до досягнення сином повноліття, та стягувати їх в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини на користь матері, ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2.
Припинити стягнення аліментів по виконавчому листу № 548/2126/14 -ц виданому 23.01.2015 року Хорольським районним судом Полтавської області, про стягнення аліментів з відповідача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 ( п»ятсот) гривень щомісячно, до досягнення сином повноліття.
Відкликати з Хорольського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчий лист № 548/2126/14 -ц виданому 23.01.2015 року Хорольським районним судом Полтавської області, про стягнення аліментів з відповідача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 ( п»ятсот) гривень щомісячно, до досягнення сином повноліття.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, судовий збір у сумі 704,80 гривень на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу 30.11.2018 року.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
Позивач : ОСОБА_1, мешканка Полтавська область, Хорольський район, село Куторжиха, РНОКПП НОМЕР_2.
Відповідач : ОСОБА_2, мешканець Полтавська область, Хорольський район, село Пристань, РНОКПП НОМЕР_1.
Суддя: О.В. Коновод