Справа № 322/1025/18
Провадження № 1-кп/314/412/2018
13.12.2018 року м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Вільянського районного суду Запорізької області кримінальне провадження №12018080300000285 від 23 серпня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Гуляйполе Запорізької області, громадянка України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
20.08.2018 близько 21:00 години, ОСОБА_3 знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2 де проживає її знайомий ОСОБА_5 , до якого вона прийшла у гості, скориставшись тим, що господар помешкання не вийшов з будинку, побачила на території домоволодіння козеня віком 2 місяці, сірого окрасу полтавської породи та на ґрунті раптово виниклого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи умисно, шляхом вільного доступу, таємно, викрала козеня віком 2 місяці, сірого окрасу полтавської породи, вартістю 400 грн., після чого разом з викраденим майном покинула територію вищевказаного домоволодіння, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 , матеріальний збиток на вказану суму.
14.11.2018 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшли угода про примирення разом з обвинувальним актом, відповідно до якого ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
Згідно вказаної угоди, 27 вересня 2018 року між потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваною ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12018080300000285, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2018 року, у порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 471 КПК України, за спільною ініціативою та обопільною згодою укладено угоду про примирення.
Відповідно до умов зазначеної угоди ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст.185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та покарання, яке повинна понести обвинувачена. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначено покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу - 50 неоподаткованих мінімумів громадян.
Матеріальних та моральних претензій сторони одна до одної не мають і цивільний позов по справі не був заявлений.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'ясненні сторонам угоди.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у повному обсязі та пояснила, що зможе виконати усі умови, передбачені угодою, матеріальні збитки вона потерпілому відшкодувала.
Потерпілий ОСОБА_5 підтвердив вказану інформацію, зазначивши, що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, та просив затвердити укладену угоду про примирення.
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити, призначивши узгоджену в ній міру покарання.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення.
На виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачена усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до неї застосовано, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України.
Таким чином, суд, заслухавши потерпілого, обвинувачену, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та КК України дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ у справі «Коваль проти України» від 19 жовтня 2006 року, суд наголосив, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».
Стаття 6 Конвенції гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роу і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28 жовтня 2010 року та «Боротюк проти України» від 16 грудня 2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що «… ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (рішення у справі «Сейдович проти Італії»).
Пунктом 1 частини 1 статті 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, який згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Зі змісту угоди про примирення від 27.09.2018 року вбачається, що вона відповідає вимогам, встановленим в ст. 471 КПК України, оскільки містить усі необхідні реквізити.
Зокрема, у вказаній угоді зазначені: її сторони; формулювання підозри та її правова кваліфікація із зазначенням частини статті Кримінального кодексу України; істотні для даного кримінального провадження обставини; узгоджене покарання та згода сторін на його призначення; наслідки укладення та затвердження угоди; наслідки невиконання угоди. Угода містить зазначення дати укладення та скріплена підписами сторін.
Крім того, судом встановлено, що укладення угоди про примирення між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також, суд переконався, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а потерпіла розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, обвинувачена може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, і обставини, що пом'якшують її покарання, а саме: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги, що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 471 КПК України та КК України, враховуючи, що обвинуваченій ОСОБА_3 роз'яснені та зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав та необхідність затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 і призначення останній узгоджених сторонами виду та міри покарання.
Речові докази та витрати, пов'язані із залученням стороною обвинувачення експертів, відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 370, 373, 374, 468, 469, 471, 473 - 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення від 27.09.2018 року у кримінальному провадженні №12018080300000285, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2018 року, укладену між потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваною ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченою виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 5-7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз'яснення їй наслідків укладення угоди;
- потерпілим, виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 6-7 ст. 474 КПК України,
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_6
13.12.2018