Номер провадження 2/243/2888/2018
Номер справи 243/8279/18
13 грудня 2018 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мінаєва І.М.,
за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Слов?янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області,
вимоги позивача: про скасування арешту нерухомого майна,
учасники справи: не з?явились,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача.
1. 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Слов?янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, про скасування арешту нерухомого майна.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору-купівлі продажу від 03.09.2002 р. Цю квартиру вона придбала у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 З 2002 р. жодних відомостей про продавців квартири вона не має. В 2018 р. у неї виникла необхідність розпорядитися цією квартирою, однак при оформленні договору нотаріус повідомив, що не може посвідчити правочин через наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна відомостей про арешт ? частки квартири АДРЕСА_1. Згідно з інформацією з реєстру підставою для накладення арешту є постанова державного виконавця відділу ДВС Слов?янського МРУЮ серії АА № 862572 від 28.11.2008 р., власником квартири зазначено ОСОБА_2
06.08.2018 р. вона звернулася до Слов?янського міськрайонного ВДВС з заявою про скасування арешту, оскільки квартира з 2002 р. належить їй, а арешт був накладений в 2008 р., а власник зазначений попередній. Однак, жодної відповіді вона не отримала.
Посилаючись на положення ст.41 Конституції України, положення ст.319, 321, 391 ЦК України, просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 та скасувати заборону відчуження квартири, які накладені постановою державного виконавця від 28.11.2008 р.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
2. Представник позивача адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі ордеру серії АА № 079820 від 31.08.2018 р., не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надала заяву про розгляд справи без її участі, по наданим письмовим доказам, позовні вимоги просила задовольнити, зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
3. Представник третьої особи ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності юридичної особи № 12.12.18/14.19-5/50889, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, при ухваленні рішення поклалася на розсуд суду (а.с.42).
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
4. Ухвалою суду від 10.09.2018 р. провадження у зазначеній цивільній справі було відкрито, справа призначена до судового розгляду.
5. Ухвалою судді від 04.12.2018 р. справу прийнято до провадження після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, призначено судове засідання.
6. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільно процесуального кодексу України), в судове засідання не з?явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
7. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
IV. Фактичні обставини, встановлені Судом.
8. Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.09.2002 р., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7). Право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру зареєстроване в КП «БТІ» в реєстровій книзі за № 16168/24 03.09.2002 р. (а.с.7зв.).
9. Рішенням Слов?янського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2004 р., яке набуло законної сили 05.07.2004 р., ОСОБА_2, 1956 року народження, визнаний безвісно відсутнім (а.с.8).
10. Рішенням Слов?янського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2004 р., яке набуло законної сили 05.07.2004 р., ОСОБА_3, 1976 року народження, визнана безвісно відсутньою (а.с.9).
11. Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 № 133239144 від 04.08.2018 р., наявні відомості в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна - арешт нерухомого майна, накладений постановою Відділу ДВС Слов?янського міськрайонного управління юстиції серії АА № 862572 від 28.11.2008 р. на ? частку квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).
12. Відповідно до відомостей Слов?янського міськрайонного ВДВС, надати постанову Відділу ДВС Слов?янського міськрайонного управління юстиції серії АА № 862572 від 28.11.2008 р. на ? частку квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не має можливості, оскільки строк зберігання виконавчого провадження сплив (а.с.45).
V. Оцінка Суду.
13. Відповідно до положення ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття арешту.
14. Як вбачається із роз?яснень, викладених у п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику і справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року, інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент розгляду справи, ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).
15. Відповідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
16. Згідно з положеннями ч.1, 4 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
17. Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 03.09.2002 р., зареєструвавши своє право у КП «БТІ» 03 вересня 2002 р.
18. Згідно з положенням п.1 ч.1 ст.346 ЦК України однією з підстав припинення права власності визначено відчуження власником свого майна. Таким чином, право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 було припинено 03.09.2002 р. після відчуження ними квартири за договором купівлі-продажу.
19. Відповідно до положення ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 28.11.2008 р.) арешт майна (коштів) боржника забезпечується для реального виконання зобов?язання. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
20. Проаналізувавши представлені сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до переконання, що на момент винесення державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Іваніною Т.О. постанови про арешт ? частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зазначена ? частка квартири вже не належала на праві приватної власності ОСОБА_2 Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для накладення арешту.
21. Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
22. Згідно з вимогами ч.1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
23. Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
24. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
25. Судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом, враховуючи задоволення позовних вимог, слід віднести на рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Слов?янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, про скасування арешту нерухомого майна - задовольнити.
2. Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 та скасувати заборону на відчуження квартири, які накладені постановою державного виконавця відділу ДВС Слов?янського міськрайонного управління юстиції Іваніної Т.О. серії АА № 862572 від 28.11.2008 р.
3. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704 грн. 80 коп.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв