м. Вінниця
13 грудня 2018 р. Справа № 0240/3616/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Споживчого товариства "Райдуга" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області) до Споживчого товариства "Райдуга" (далі - СТ "Райдуга") про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 23151,02 грн., який станом на момент звернення до суду не сплачений. Окрім того, позивач просить накласти арешт на кошти та цінності Споживчого товариства "Райдуга", що відкриті в установах банків.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Так, відповідно до статей 162-164, 261 КАС України відповідачеві встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, копію ухвали про відкриття провадження отримав 19.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В силу ч. 4 ст. 124 КАС України, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
СТ "Райдуга" як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстровано 27.03.2002 року, на податковому обліку перебуває у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області та являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.
Як випливає із матеріалів справи, за СТ "Райдуга" рахується борг щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій, що складає всього 23151,02 грн., в тому числі основного платежу - 22877,38 грн. та штрафних санкції - 104 грн., пені - 169,64 грн.
Сума податкового боргу на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки складає 19578 грн., з яких 19304,36 грн. - основний платіж, 104 грн. - штрафні санкції, 169,64 грн. - пеня.
Сума податкового боргу з земельного податку складає 3573,02 грн. - основний платіж.
Податковий борг з нерухомого майна відмінне від земельної ділянки виник 30.10.2015 року на підставі поданої платником:
- податкової декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки від 19.02.2015, відповідно до якої сплаті підлягає податкове зобов'язання за ІІІ та IV квартал 2015 року у сумі 1842,82 грн.
- податкової декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки від 18.02.2016, відповідно до якої сплаті підлягає податкове зобов'язання за 2016 рік у сумі 4169,83 грн.
- податкової декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017, відповідно до якої сплаті підлягає податкове зобов'язання за 2017 рік у сумі 4841,60 грн.
- податкової декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки від 19.02.2018, відповідно до якої сплаті підлягає податкове зобов'язання за І та ІІ квартал 2018 року у сумі 8450,1 грн.
- прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0035021204 від 22.11.2017, відповідно до якого донарахована штрафна санкція у сумі 104 грн. та пенні у сумі 169.64 грн.
Податковий борг з земельного податку виник 30.07.2016 на підставі поданої платником:
- податкової декларації з плати за землю від 18.02.2016, відповідно до якої сплаті підлягає податкове зобов'язання за 2016 рік у сумі 1592,23грн. (з липня 2016 року по січень 2017 року).
- податкової декларації з плати за землю від 17.02.2017, відповідно до якої сплаті підлягає податкове зобов'язання за 2017 рік у сумі 1687,77 грн.
- податкової декларації з плати за землю від 19.02.2018, відповідно до якої сплаті підлягає податкове зобов'язання за 2018 рік у сумі 1687,76 грн. ( з березня 2018 по серпень 2018).
Відповідно до облікової картки з земельного податку у відповідача рахувалась переплата у сумі 28,08 грн., тому заборгованість з земельного податку складає всього 3573,02 грн. - основного платежу.
Наявність у відповідача даного боргу підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими картками платника податків з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та земельного податку, податковим повідомленням-рішенням та податковими деклараціями.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.п. 15.1-15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом, та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
За приписами п. 57. 1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, відповідач не повністю сплатив визначену суму грошового податкового зобов'язання відповідно до поданих податкових декларацій та податкового повідомлення-рішення, в результаті чого виник податковий борг.
Доказів оскарження/скасування податкового повідомлення-рішення до суду не надано.
Відповідно до пункту 59.1 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Виконуючи зазначені норми Закону, контролюючий орган направив СТ "Райдуга" податкову вимогу від 06.10.2015 №32786-02, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вказану податкову вимогу отримано 08.06.2016, що підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 23151,03 грн., який додатково підтверджується довідкою про суму податкового боргу платника, витягом з облікової картки платника. Станом на день розгляду даної справи в суді доказів сплати відповідачем податкового боргу в добровільному порядку не надано.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини
Згідно з вимогами п.95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Відповідно до п. п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Відповідно до п.95.1. ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, суд зазначає наступне.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.
Такими правовими підставами (умовами) є наявність податкового боргу, та відсутність майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
ГУ ДФС у Вінницькій області здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна у відповідача, за результатами яких встановлено його відсутність.
Так, відповідно до інформації, наданої листом № 0541 від 11.05.2018 Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області територіального сервісного центру, за СТ "Райдуга" не зареєстровано транспортних засобів. Відповідно до інформації наданої листом №02-10/2206 від 03.05.2018 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області сільськогосподарська техніка за СТ "Райдуга" не зареєстрована. Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборони відчужень нерухомого майна у СТ "Райдуга" відсутні права власності на будь-яке нерухоме майно.
Отже, із викладеного вбачається відсутність майна у відповідача, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу.
Таким чином, позивачем вжито передбачених податковим законодавством необхідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.
Відсутність майна у відповідача унеможливлює виконання покладених на податковий орган функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу.
Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно із п.п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Враховуючи те, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу, що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги адміністративного позову про накладення арешту на кошти з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Споживчого товариства "Райдуга" та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 23151 (двадцять три тисячі сто п'ятдесят одна) гривня 02 копійки.
Накласти арешт на кошти та інші цінності Споживчого товариства "Райдуга", що відкриті в установах банків.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головне управління ДФС у Вінницькій області ( 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)
Споживче товариство "Райдуга" (23208, вул. Леніна, б/н, с.Сосонка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 31931469)
Повний текст рішення суду складено 13.12.2018
Суддя Томчук Андрій Валерійович