Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 грудня 2018 р. Справа№200/10954/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 83008, м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Образцовий, буд.35; фактичне місце проживання/перебування: 84205, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 16 код ЄДРПОУ 41419235) про визнання протиправними дії щодо невиплати заборгованості по страховій виплаті з 01.08.2017 року, зобов'язання виплатити заборгованість по страховій виплаті з серпня 2017 року з урахуванням фактично проведених виплат, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 16 код ЄДРПОУ 41419235) про визнання протиправними дії щодо невиплати заборгованості по страховій виплаті з 01.08.2017 року, зобов'язання виплатити заборгованість по страховій виплаті з серпня 2017 року з урахуванням фактично проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку у Дружківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа. З серпня 2017 року позивачу припинені страхові виплати. В жовтні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати. Позивач вважає, що відповідач протиправно не виплачує щомісячні страхові з 01.08.2017 року, тому просить суд визнати протиправними дії щодо невиплати заборгованості по страховій виплаті з 01.08.2017 року, зобов'язати виплатити заборгованість по страховій виплаті з серпня 2017 року з урахуванням фактично проведених виплат.
Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений законом строк від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивач з листопада 2014 року по липень 2017 року включно перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа, у Покровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати. 02.10.2017 року до Дружківського міського відділення Фонду надійшла заява про продовження/відновлення раніше призначеної страхової виплати. 10.10.2017 року відділенням було отримано Протокол №34 засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам з результатом призначити виплату ОСОБА_1 12.12.2017 року відділенням було отримано Протокол № 43 засідання комісії з результатом відмовити в призначенні виплат ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що останній був знятий з обліку як ВПО відповідно до ст.12 Закону України 08.08.2017 року. На підставі рішення Дружківської міської ради, згідно з Протоколом № 8 було винесено Постанову про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.02.2018 року з урахуванням перерахунку щомісячних страхових виплат з 01.01.2018 року. Виплати позивачу продовжено за період з лютого 2018 року. Щодо сплати сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 335 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365”, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, проте на теперішній час такий порядок не затверджений, тому відсутні законні підстави для сплати боргів позивачу. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить копія паспорту серії ВА № 978864, виданим Куйбишевським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 30 серпня 1997 року.
Згідно пенсійного посвідчення від 21.04.2017 року позивач є пенсіонером.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Дружківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Проте, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дружківське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не є юридичною особою та відноситься до відокремленого підрозділу юридичної особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області є належним відповідачем по справі.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідно до довідки від 12 вересня 2017 року №0000327051 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області як особа, яка має статус внутрішньо переміщеною особою.
02.10.2017 року позивач звернувся із заявою до Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа з м. Донецька Донецької області про продовження виплати раніше призначеної страхової виплати у зв'язку з професійним захворюванням.
Постановою начальника Дружківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 01 березня 2018 року №0521/7185/7185/72, з 01 лютого 2018 року страхові виплати поновлено.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014р. №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).
Статтею 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
У відповідності до вимог ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом, згідно листа Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області позивачу з 10.10.2017 року скасовані страхові виплати згідно рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування Красноармійської РДА (протокол №32 від 11 серпня 2017 року).
Водночас, статтею 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” такої підстави для припинення страхових виплат не передбачено.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат, передбачених діючим законодавством.
Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.
Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.
Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV “Про боротьбу з тероризмом” у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Стаття 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно зі статтею 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи страхових виплат, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидії дискримінації в Україні” дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користування правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").
У рішенні від 8 липня 2004 року “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я” (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах “Пічкур проти України”, “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Отже, як Законом України “Про запобігання та протидії дискримінації в Україні”, так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
У статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхової суми незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно довідки про доходи № 46 від 23.11.2018 року, виданої відповідачем, за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року позивачем не отримано доходу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплативши страхові виплати позивачу з 01.08.2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій щодо припинення соціальних виплат та зобов'язання відновити нарахувати та виплатити соціальні виплати.
Позовна вимога про сплату заборгованості за період, починаючи з 01.08.2017 року, охоплюється зобов'язанням відновити виплату пенсії.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01.08.2017 року.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність невиплати страхових виплат позивачу, а отже позов підлягає задоволенню.
Суд зауважує, що задоволення позовних вимог позивача є належним та достатнім способом захисту його порушених прав.
Щодо вимоги позивача про негайно виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми страхових виплат не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 цієї статті визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 83008, м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Образцовий, буд.35; фактичне місце проживання/перебування: 84205, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 16 код ЄДРПОУ 41419235) про визнання протиправними дії щодо невиплати заборгованості по страховій виплаті з 01.08.2017 року, зобов'язання виплатити заборгованість по страховій виплаті з серпня 2017 року з урахуванням фактично проведених виплат - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 16 код ЄДРПОУ 41419235) щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 (місце проживання: 83008, м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Образцовий, буд.35; фактичне місце проживання/перебування: 84205, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 01.08.2017 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 16 код ЄДРПОУ 41419235) відновити нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 (місце проживання: 83008, м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Образцовий, буд.35; фактичне місце проживання/перебування: 84205, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 01.08.2017 року з урахуванням фактично проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Дружківського міського відділення (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 16 код ЄДРПОУ 41419235) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 копійок на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 грудня 2018 року.
Суддя Аканов О.О.