Справа № 310/8582/18
2/310/3084/18
Іменем України
05 грудня 2018 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Стручкової Л.І.,
за участі: секретаря судового засідання Вакал Н.А.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1. В обґрунтування позову вказує на те, що вона є власником вказаного будинку, в якому зареєстровано місце проживання сина ОСОБА_3 та невістки ОСОБА_4, які є відповідачами у справі. Але з 2006 року вони в будинку не проживають без поважних причин, виїхали на постійне місце проживання до Російської Федерації, витрати на оплату комунальних послуг не несуть. В добровільному порядку відповідачі з місця реєстрації не знялися. Посилаючись на ст. 156 ЖК України та ст.405 ЦК України, просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (а.с.17) в судовому засіданні позов підтримала посилаючись на обставини викладені в ньому. Суду пояснила, що зі слів позивача відповідачі виїхали до Росії приблизно в 2006 році там і зараз знаходяться, але точної їх адреси проживання в Росії позивач не знає. Інколи, в літку, приїздять на відпочинок на декілька днів. Просить позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, на електронну адресу суду надіслали заяву в якій зазначають, що дійсно вже біля 12 років постійно мешкають в Російській Федерації. Проти задоволення позовних вимог заперечень не мають, розгляд справи просять провести у їх відсутність (а.с.31).
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів.
Вислухавши присутніх осіб, покази свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив таке.
ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку посвідченого державною нотаріальною конторою 11.01.1957 року реєстровий №377 (а.с.7-13).
Згідно з довідки відділу реєстрації місця проживання виконкому Бердянської міської ради від 22.08.2018 року місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1.
В Акті про фактичне проживання громадян від 12.07.2018 року відображено, що відповідно до домової книги за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (невістка). Виходом на вищевказану адресу членами комісії встановлено, що фактично за даною адресою проживає 1 особа - ОСОБА_2 (а.с.15).
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що є сусідкою позивача, проживає в будинку НОМЕР_2 навпроти позивача вже 10 років. Толік с ОСОБА_4 мешкають в Росії, приїздять в літку на тиждень і то, не щороку.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що є сусідкою позивача, живе в будинку НОМЕР_3 з 2002 року. Знає, що відповідачі в 2006 році виїхали до Росії. Приїжджають інколи у відпустку.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі більше одного року без поважних причин в будинку позивача не проживають. Іншої домовленості між відповідачами та позивачем щодо користування житлом судом не встановлено.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що є усі правові підстави, визначені ч.2 ст.405 ЦК України, для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.405 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 77-79, 81, 82, 141, 206, 223, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, (АДРЕСА_1) до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (АДРЕСА_1), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, (АДРЕСА_1), про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (АДРЕСА_1), та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, (АДРЕСА_1), такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.
Суддя Л. І. Стручкова