11 грудня 2018 року Справа № 0440/5180/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.
при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.
за участю:
представника позивачів - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.07.2018 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просять суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населенного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати їй такий дозвіл;
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населенного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати їй такий дозвіл;
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населенного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати йому такий дозвіл.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі одночасно звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотаннями про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району у Дніпропетровській області, до яких було надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, проте відповідачем, на думку позивачів, були протиправно та без урахування вимог чинного законодавства прийняті рішення про відмову у наданні дозволів С-854/0-1179/020-18, М -853/0-1181/0/20-18, М- 852/10-1180/0/20-18. Позивачі не погоджуються із вказаними відповідями, оскільки позивачами у відповідних клопотаннях про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації вказане бажане місце розташування, яке відповідає переліку земельних ділянок опублікованих на веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській. Позивачі вважають, що відмовляючи у задоволенні клопотань, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області порушило норми Земельного Кодексу України та принцип розсудливості, оскільки його дії, на думку позивачів, спрямовані на перешкоджання позивачам в реалізації права отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
16.07.2018 ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловським Д.П. у справі №0440/5180/18 було відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
19.10.2018 розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №2806 д та на виконання розпорядження в.о.керівника апарату суду від 04.10.2018 №116 було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із відстороненням судді Павловського Д.П. від здійснення правосуддя, за результатами якого справу передано судді Захарчук-Борисенко Н.В.
Відповідно до реєстру передачі справ № 3505/18 від 19.10.2018, справу №0440/5180/18 було передано судді Захарчук-Борисенко Н.В. безпосередньо 22.10.2018, що підтверджується відповідним написом в даному реєстрі в графі: “передав - 22.10.2018”.
23.10.2018 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук - Борисенко Н.В. справу №0440/5180/18 було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
Представник позивачів у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав до суду письмовий відзив, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі та зазначив, що надані позивачами документи, бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру, а тому немає правових підстав у задоволенні клопотань позивачів. Відтак, позивачам було повідомлено, що бажане місце розташування земельних ділянок не відповідає переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру, а тому не має правових підстав у задоволенні клопотань позивачів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 звертались до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотаннями від 30.01.2018 (С-854/0/21-18, М-852/0/21-18, М-853/0/21-18) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.
До клопотань, які були надані позивачами були додані: копія паспорту; копія ІНН позивача; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивачам були надані відповіді від 28.02.2018 С-854/0-1179/0/20-18, М-853/0-1181/0/20-18, М-852/0-1180/0/20-18, які мотивовані тим, що надані документи, бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру, а тому не має правових підстав у задоволенні клопотань.
Позивачі, не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулись із даним позовом до суду за захистом порушеного права.
Перевіряючи правомірність відмови управління Держгеокадастру позивачу, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах Дніпропетровської області.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності. Частиною 3 цієї статті встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗКУ. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю)визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах не більше 0,10 гектара;
і) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
ц) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0, 01 гектара.
Водночас існує певний порядок передачі у власність земельних ділянок в межах безоплатної приватизації. Відтак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року “Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними” затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Стратегія), якою визначено механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення Держгеокадастром та його територіальними органами у власність в межах норм безоплатної приватизації.
У розділі Стратегії “Система організації процесу виконання Стратегії” визначено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою: Sбп = Sаук x 0,25, де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.
Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.
Основними завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.
Пріоритетами управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є: забезпечення паритету інтересів суспільства, територіальних громад та держави під час здійснення повноважень з розпорядження землями; передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більш як сім років; передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду виключно на земельних торгах (в тому числі тих, строк дії оренди яких припиняється), крім установлених законом випадків; оформлення державними підприємствами, установами та організаціями права користування земельними ділянками, які ними фактично використовуються, у строк до 1 січня 2018 року; забезпечення здійснення заходів з охорони земель, збереження і відтворення родючості ґрунтів; забезпечення відкритості, прозорості, прогнозованості, передбачуваності, послідовності діяльності Мінагрополітики та Держгеокадастру під час формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин; запобігання виникненню корупційних факторів.
Органами, що забезпечують реалізацію Стратегії, є Мінагрополітики, Держгеокадастр, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань реалізації Стратегії.
Згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина перша). Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта). Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята).
Частиною шостою наведеної статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2018 року у справі №545/808/17 (провадження №К/9901/3734/17).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що враховуючи положення ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та Постанови КМУ № 413 від 07 червня 2017 року та Конституції України, позивачам були надані мотивовані рішення, викладені у листах від 28.02.2018.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачів про визнання визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати позивачам дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд може прийняти інше рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єктів владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Такі втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, зобов'язуючи Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати позивачам дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, суд втручається в дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, які уповноважені приймати відповідні рішення, тоді як суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством; тобто суд не приймає рішення з питань, віднесених до виключної компетенції відповідачів.
З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати позивачам дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу, що розташована за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 10-а), ОСОБА_4 (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 238), ОСОБА_5 (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Комунарівська, буд. 238) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 13 грудня 2018 року.
Суддя ОСОБА_7